Ухвала суду № 98955179, 12.08.2021, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/982/20

У Х В А Л А

12 серпня 2021 рокуАнаньївський районний суд Одеської області

у склад головуючого судді - Желясков О.О.

за участю секретаря судового засідання – Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду, в місті Ананьїв Одеської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

При цьому, 1 липня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 (а.с.176) від представника позивача – Савіхіної Анастасії Миколаївни, повноваження якої підтверджені копією довіреності №3081-К-Н-Н від 18 серпня 2020 року (а.с.177-178), в якому представник позивача просила суд:

1)Направити запит до нотаріальної контори за місцем реєстрації спадкодавця для витребування інформації за спадкового реєстру.

2)Направити запит до житлово-експлуатаційної організації з метою отримання довідки про склад сім`ї та виявлення правонаступників (фактичних спадкоємців).

3)Направити запит до Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з метою виявлення нерухомого майна, яке належало померлому та входить до спадкової маси.

4)Направити запит до органів державного земельного кадастру з метою отримання витягу з реєстру.

12 серпня 2021 року представники позивача у підготовче судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа з текстом судової повістки (а.с.163), який було направлено на електронну адресу позивача згідно заявки про отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 7 жовтня 2020 року (а.с.7).

Відповідач – ОСОБА_1 12 серпня 2021 року у підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с.165) про доставку йому SMS-повідомлення з текстом судової повістки, направленого згідно заявки (а.с.158).

Відповідач – ОСОБА_2 12 серпня 2021 року у підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с.164) про доставку йому SMS-повідомлення з текстом судової повістки, направленого згідно заявки (а.с.161).

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно частини 1 статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 197 ЦПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

Поняття повідомлення у цивільному процесі наведено в частині 2 статті 128 ЦПК України, якою визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Зі змісту наведених норм вбачається, що участь учасників справи у проведенні підготовчого засідання визнається законодавцем необов`язковою.

В свою чергу, підстави для відкладення проведення підготовчого судового засідання наведені в частині 2 статті 198 ЦПК України, якою визначено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Згідно частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Проте, вивченням матеріалів справи, передбачених п.1 ч.2 ст.198, ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення підготовчого судового засідання не встановлено.

Враховуючи викладене судом, з урахуванням наявності відомостей про належне сповіщення позивача та відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про проведення підготовчого судового засідання за відсутності учасників справи.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому, з урахуванням завдання підготовчого судового засідання, визначеного ч.1 ст.189 ЦПК України, відповідно до пункту 10 частини 2 статті 197 ЦПК України суд вважає за необхідне першочергово вирішити клопотання представника позивача від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 (а.с.176).

Суд, розглянувши клопотання представника позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, згідно частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 статті 2 ЦПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства визнано, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (п.2 ч.3 ст.2 ЦПК України); змагальність сторін (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України); диспозитивність (п.ч5 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Статтею 6 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Визначення принципу змагальності сторін дано в статті 12 ЦПК України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, пунктами 4 та 5 частини 5 статті 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно частини 2 статті 13 ЦПК України, якою формулюється принцип диспозитивності цивільного процесу, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене відповідає положенням частин 1 та 5 статті 81 ЦПК України, яким визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Прохальної частини клопотання представника позивача від 30 червня 2021 року вих.№3253715437, яке надійшло до суду 1 липня 2021 року (а.с.176) вбачається, що фактично представник позивача порушує перед судом питання про збирання письмових доказів у справі, шляхом направлення запитів.

Проте, з аналізу норм Цивільного процесуального кодексу України можливо дійти висновку, що суд збирає докази лише певними процесуальними шляхами, а сам: а) подання доказів сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81, ч.1 ст.83 ЦПК України); б) витребування доказів судом (ч.1 ст.84 ЦПК України); в) надання судових доручень щодо збирання доказів (ст.ст.87, 88 ЦПК України); г) призначення експертизи (ст.103 ЦПК України).

Тобто, в даному випадку представник позивача порушує перед судом питання про збирання письмових доказів у справі шляхом, який не передбачений Цивільним процесуальним кодексом України.

Крім того, навіть якщо вважати, що представник позивача порушує перед судом питання про витребування доказів, то слід зазначити, що згідно частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому, згідно частини 2 статті83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позовну заяву позивачем подано до суду 4 листопада 2020 року (а.с.73) та надійшла до суду вона 6 листопада 2020 року (а.с.2), а клопотання представника позивача від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 надійшло до суду 1 липня 2021 року (а.с.176), тобто з порушенням строків визначених ч.2 ст.83, ч.1 ст.84 ЦПК України.

При цьому, представник позивача у клопотанні не наводить жодних відомостей та не надає жодних доказів, які б свідчили про неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача.

Таким чином, зазначене клопотання відповідно до положень частини 1 статті 84 ЦПК України, які імперативно визначають дії суду, має бути залишене без задоволення.

Крім того, згідно частини 2 статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Проте, вивченням клопотання представника позивача від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 (а.с.176) встановлено, що воно вимогам частини 2 статті 84 ЦПК України не відповідає, оскільки в ньому відсутні відомості про підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа (п.3 ч.2 ст.84 ЦПК України), а також про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України).

Також, слід звернути увагу на те, що в пунктах 2 та 3 клопотання представник позивача порушує перед судом питання про: 1) направлення запиту до нотаріальної контори за місцем реєстрації спадкодавця для витребування інформації за спадкового реєстру; 2) направлення запиту до житлово-експлуатаційної організації з метою отримання довідки про склад сім`ї та виявлення правонаступників (фактичних спадкоємців).

При цьому, разом з позовною заявою представником позивач було подано клопотання про витребування доказів (а.с.11-12), а саме: 1) витребування від територіального органу, до повноважень якого входять питання реєстрації місця проживання фізичних осіб (Центру надання адміністративних послуг у місті та/або сільської ради), компетенція якого територіально поширюється на адресу останнього місця реєстрації проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальника ОСОБА_3 , довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) витребування від Ананьївської районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 .

Зазначене клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.11-12) було розглянуто судом при відкритті провадження у справі та задоволено, про що зазначено в ухвалі від 16 листопада 2020 року про відкриття провадження у справі (а.с.86-88).

На виконання зазначеної ухвали, в частині витребування доказів, Ананьївською міською радою листом від 20 листопада 2020 року №925 (а.с.94), який надійшов до суду 23 листопада 2020 року, було надано довідку (а.с.95) про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , які проживали разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16 листопада 2020 року, в частині витребування доказів, Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) листом від 1 грудня 2020 року №1356/01-16 (а.с.96) було надано суду засвідчену копію спадкової справи №305/2017 (а.с.96-121), заведеної на майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слід звернути увагу на те, що в копії спадкової справи містяться, в тому числі, копії: Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 27 червня 2017 року №48231778 (а.с.103); Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 27 червня 2017 року №48231774 (а.с.104).

З наведеного вбачається, що в пунктах 2 та 3 прохальної частини клопотання від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 (а.с.176) представник позивача фактично порушує перед судом питання про направлення запитів з метою отримання відомостей та документів, які вже фактично наявні в матеріалах справи.

Щодо питань порушених в пунктах 4 та 5 прохальної частини клопотання від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 (а.с.176), а саме: 1) направлення запиту до Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з метою виявлення нерухомого майна, яке належало померлому та входить до спадкової маси; 2) направлення запиту до органів державного земельного кадастру з метою отримання витягу з реєстру, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Абзацом 3 частини 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі. Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав, має однакову юридичну силу та використовується відповідно до законодавства. Інформація з Державного реєстру прав не надається фізичним та юридичним особам у разі невнесення плати за надання інформації або внесення її не в повному обсязі. Порядок надання інформації з Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог абзацу 4 частини 2 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 затверджено «Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі – Порядок).

Згідно пункту 10 Порядку для отримання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі особа, яка бажає отримати таку інформацію, звертається до будь-якого надавача інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 11 Порядку надавач інформації з Державного реєстру прав встановлює особу, що звернулася за отриманням інформації з Державного реєстру прав, на підставі передбаченого Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” документа, який посвідчує таку особу, відомості про що вносяться до Державного реєстру прав.

Пунктом 13 Порядку визначено, що надання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі здійснюється надавачем інформації з Державного реєстру прав за допомогою програмних засобів ведення Реєстру шляхом формування інформації з Державного реєстру прав для її подальшого друку та видачі особі, що звернулася за її отриманням, за результатами пошуку відповідних відомостей.

Крім того, згідно пункту 15 Порядку інформація з Державного реєстру прав в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія) або на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав, через інші інформаційні системи, що забезпечують ідентифікацію користувача з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри (далі - інформаційні системи), надається особі, яка бажає отримати таку інформацію та ідентифікована з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

Пунктом 16 Порядку визначено, що надання інформації з Державного реєстру прав в електронній формі здійснюється автоматично програмними засобами ведення Реєстру шляхом зазначення особою, яка бажає отримати таку інформацію, параметрів пошуку за одним або декількома ідентифікаторами, визначеними у пункті 5 цього Порядку, завантаження сформованої програмними засобами ведення Державного реєстру прав інформації з Державного реєстру прав в електронній формі для її подальшого використання, у тому числі друку. Пошук відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, формування інформації з Державного реєстру прав в електронній формі здійснюється з використанням програмних засобів ведення Реєстру залежно від зазначених особою параметрів пошуку за одним або декількома ідентифікаторами, визначеними у пункті 5 цього Порядку. Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі надається після справляння адміністративного збору з використанням засобів Порталу Дія чи інформаційних систем за допомогою інтегрованих платіжних систем або в інший спосіб, визначений договором про надання сервісної послуги.

Зі змісту наведених норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку, вбачається, що інформація, запит на отримання якої просить направити суд у пункті 4 клопотання від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 (а.с.176-177) є відкритою та доступною та загально доступною, а отже позивач або його представник мають змогу її отримати будь-яким з способів визначених у пунктах 10 та 15 Порядку.

При цьому, представник позивача в клопотанні не наводить будь-яких відомостей, які б свідчили про наявність обставин, які перешкоджають або унеможливлюють позивачу або його представникам отримати зазначену інформацію у визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком способи.

Щодо пункту 5 прохальної частини клопотання від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 (а.с.176-177), яка сформульована як «Направити запит до органів державного земельного кадастру з метою отримання витягу», суд відмічає, таке формулювання взагалі не дає змоги встановити яку саме інформацію та про який об`єкт має бути витребувано інформацію.

Крім того, згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених частиною першою статті 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України "Про адміністративні послуги", або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин.

Частинами 1 та 2 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Для фізичних та юридичних осіб відомості Державного земельного кадастру надаються за бажанням заявника: у паперовій формі; в електронній формі через Публічну кадастрову карту, за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису та оплати послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».

Отже окрім того, що в пункті 5 прохальної частини клопотання від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 (а.с.176-177), представником позивача не сформульовано яку саме інформацію та про який об`єкт має бути витребувано інформацію, ця інформація є в будь-якому випадку відкритою та загальнодоступною, представником позивача не наведено жодних обставин, які б унеможливлювали або ускладнювали для позивача її отримання особисто.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 (а.с.176-177) про направлення запитів з метою отримання інформації є необґрунтованим та безпідставним, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 77, 81, 84, 251, 258, 260, 261 ЦПК України суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенніклопотання представника позивача від 30 червня 2021 року вих.№3253715437 про направлення запитів з метою отримання інформації у цивільній справі за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - відмовити в повному обсязі.

Копію ухвали для відому направити учасникам справи.

Ухвала суду, окремо від рішення суду, оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення або в разі її постановлення судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, з моменту її підписання суддею.

Суддя Желясков О.О.