Рішення № 98954329, 13.07.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2086/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Коновал О.Ю.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

представник третьої особи - Осіпова Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арсеналець-4», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження квартири,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , з вимогою: «Стягнути матеріальну шкоду в розмірі 119 000,00 гривень, моральну шкоду в розмірі 20 000,00 гривень, витрати на проведення оцінки матеріальної шкоди в розмірі 3 000,00 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень»

14 квітня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

01 червня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Дніпровського районного суду м. Києва про відкриття провадження у цивільній справі від 14 квітня 2021року.

Згідно з частин 1-2 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

10 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті підстав та предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

15 червня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою заяву про виклик свідків, яка подана відповідачем ОСОБА_1 15 червня 2021 року, зареєстрована в канцелярії суду за вх. №40672, залишено без розгляду.

13 липня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою заяву про виклик свідків, яка подана відповідачем ОСОБА_1 25 червня 2021 року, залишено без розгляду.

22 червня 2021 року третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арсеналець-4» подало письмові пояснення на позов, за змістом пояснень третя особа просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

23 червня 2021 року позивач ОСОБА_3 подав відповідь на відзив з наведенням доводів та аргументів на спростування позиції відповідача.

25 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь позивача на відзив, з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Представник позивача - адвокат Коновал Олексій Юрійович в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснив, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арсеналець-4». В серпні 2020 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 , який є власником квартири № 212 , провів самовільні будівельно-монтажні роботи, а саме: демонтовано частину фасаду над вікном квартири № 206 , що призвело до пошкодження житлового приміщення квартири позивача, про що 25 серпня 2020 року комісією у складі: голови та членів правління, складено акт №4. В подальшому позивач звернувся до ПП «Експертзабезпечення» для проведення оцінки матеріального збитку, відповідно до Звіту, ринкова вартість об`єкта оцінки, яким є збитки після проведення будівельно-монтажних робіт, які привели до пошкодження квартири АДРЕСА_1 , складає 119 000,00 гривень. Фасадна стіна будинку є огороджувальною та несуче - огороджувальною конструкцією будинку, тому вона є спільним майном багатоквартирного будинку, порушення її експлуатації без дозволу співвласників порушує ї права та інтереси. Оскільки відповідач самовільно, без дотримання будь-яких дозволів відповідних інстанцій здійснив перебудову лоджії у своїй квартирі, розширивши існуючу балконну плиту та винос конструкції скління за межі балкону, тим самим здійснив пошкодження майна позивача, що призвело до збитків, які становлять 119 000 гривень, крім того позивач завдав душевних страждань, у зв`язку пошкодженням його майна, просить відшкодувати моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 20 000,00 гривень.

Відповідач та представник відповідача - адвокат Ліпатов А.М. в судовому засіданні проти позову заперечували, просили в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та долучених до нього доказів, пояснили, що позивач як власник квартири АДРЕСА_4 , у серпні 2020 року здійснював ремонт своєї квартири, у продовж з червня до середини серпня 2020 року, відповідач намагався зв`язатися з позивачем для здійснення фіксації технічного стану квартири № 206 , з метою запобігання суперечки у разі непередбачених обставин, відповідачем не було проведено роботи з демонтажу фасаду, а було проведено заміну старих вікон на сучасні, крім того пошкодження декоративного бетонного оздоблення фасадної стінки будинку було відповідачем виправлено. Слід зауважити, що комісійний Акт №4 від 25 серпня 2020 року, не може прийматися, як доказ, що встановлює факт протиправних дій з боку відповідача, та фактичного обсягу пошкоджень та розміру заподіяної шкоди, оскільки: відсутні дані в графі «обсяг заподіяної шкоди в квартирі №206 » «причини пошкодження квартири №206 »; в документі містяться закреслення та заповнено не розбірливо; на зворотному боці акт заповнено без підписання жодним з учасників комісії; фіксація пошкоджень відбулася без інструментальних вимірювань. Крім того Звіт про неналежну оцінку майнових прав з метою визначення ринкової вартості, виконано особою, що не отримала кваліфікаційного сертифікату, який надає право проводити експертизу та/або проводити обстеження у будівництві, тому даний звіт проведено з порушенням вимог законодавства України у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Представник третьої особи - Об`єднаного співвласниками багатоквартирного будинку «Арсеналець-4» Осіпова Т.В., в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в позові відмовити з підстав, викладених у поясненнях на позов, пояснила, що відповідач до початку ремонтних робіт в квартирі, звернувся до Об`єднаного співвласниками багатоквартирного будинку «Арсеналець-4» з проханням надати контактні номери телефону позивача для забезпечення фіксації технічного стану його квартири, а також надання пропозиції про заміну спільної (міжквартирний простір) частини, сантехнічних труб водопостачання, водовідведення та опалення, що знаходяться у квартирі позивача, оскільки позивач не проживає в квартирі № 206 , у правління були відсутні контактні дані, тому в подальшому правління зв`язалося з родичами позивача та повідомило, що відповідач має намір провести фіксацію технічного стану квартири № 206 , перед початком ремонтних робіт, однак дана пропозиція залишилася без належного реагування. 25 серпня 2020 року за усним звернення позивача складено Акт №4 та проведення огляду квартири позивача, цей акт підписаний сином позивача, який діяв на підставі довіреності, однак дану довіреність не було надано правлінню, крім того у правління міститься лише копія Акту який відрізняється від наданого позивачем Акту №4.

Вислухавши думку учасників цивільного процесу, наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі та приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Виходячи з положень ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Суд враховує, що шкода заподіяна майну фізичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії (бездіяльність) останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 07 листопада 2003 року, видане на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення №1707-С від 07 жовтня 2003 року. (а.с.9)

25 серпня 2020 року комісією у складі ОСОБА_5 - голова правління, ОСОБА_6 - член правління, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - члени правління, складено Акт про те, що було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 , встановлено, що в результаті обстеження вищерозташованої квартири №212 , виявлено демонтаж частину над вікном фасаду кв. №206 , було порушено норми технічної експлуатації будівель: відсутність дозвільних документів на ремонтні роботи, заміна фасаду. (а.с.10-11)

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , на підставі Договору купівлі-продажу від 18 червня 2020 року. (а.с.73-74)

За нормою ст.179 Житлового кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У п.18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, визначено, що власники квартир зобов`язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує, а відтак - власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

За вимог цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. ( ч.1 та 2 ст.1166 Цивільного кодексу України)

За змістом цієї статті обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Крім застосування принципу вини шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 Цивільного кодексу України.

Стаття 1192 Цивільного кодексу України зобов`язує особу, яка завдала шкоду, відшкодувати її в натурі за вибором потерпілого (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо), або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасників правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника.

Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони. Тобто, протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитками, що виникли у потерпілої особи, - наслідком протиправної поведінки заподіювача.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача, які пов`язані з допущеними порушеннями під час проведенням ремонтних робіт в його квартирі, що призвело до пошкодження квартири № 206 , оскільки наданий Акт №4 від 25 серпня 2020 року, не відповідає вимогам, оскільки даний документ складено власноручно та містить фрагменти тексту в якому є порушення міжрядкового інтервалу та має ряд закреслень/доповнень, що унеможливлює відтворити зміст даного документу, крім того в акті відсутні відомості: прізвища, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталася шкода, адреса квартири, поверх, форма власності; не заповнені обов`язкові графи: «причина пошкодження квартири №206 стало…», «вказати причину…»

Згідно із ст. 150 КУпАП, порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під`їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об`єктів благоустрою - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Матеріали справи не містять доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, тому твердження представника позивача - адвоката Коновала О.Ю., щодо самовільного переобладнання приміщення (лоджії) відповідачем не є доведеними належними доказами.

Виходячи з предмету позову, ОСОБА_3 пред`явив позов до ОСОБА_1 з вимогами стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в загальному розмірі 119 000,00 грн.

На підтвердження розміру заподіяних збитків, позивач надав суду Звіт про незалежну оцінку майнових прав від 25 вересня 2020 року за №б/н, складений оцінювачем ОСОБА_9 , яким встановлено, що ринкова вартість матеріального збитку становить 119 000,00 гривень без ПДВ. (адреса об`єкту оцінки: АДРЕСА_1 ) (а.с.17-26)

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 106 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складання висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. ( ст.1 Закону України «Про судову експертизу»)

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Оцінювачем в Україні може бути фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має базову або повну вищу освіту (бакалавр, спеціаліст або магістр за будь-якою спеціальністю), пройшла навчання на оцінювача у навчальному закладі, який уклав відповідну угоду про можливість навчання оцінювачів з Фондом державного майна України, та стажування протягом одного року у складі суб`єкта оціночної діяльності за відповідною(-ими) спеціалізацією(-ями), склала кваліфікаційний іспит та отримала кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-ІІІ від 12.07.2001 р.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб`єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.

Професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури. Повноваження щодо проведення професійної атестації можуть бути делеговані саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності. Саморегулівна організація набуває делегованих їй повноважень/припиняє виконувати делеговані їй повноваження з дня внесення до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей про рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури, про делегування таких повноважень/припинення виконання делегованих повноважень.

До професійної атестації допускаються громадяни, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра, спеціаліста, магістра за напрямом професійної атестації відповідно до кваліфікаційних вимог та мають стаж роботи за фахом не менш як три роки.

Для проведення професійної атестації громадяни подають заяву про допуск до проведення професійної атестації у паперовій формі або в електронній формі через електронний кабінет користувача Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва чи іншу державну інформаційну систему, інтегровану з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, до якої додаються: 1) копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті); 2) засвідчені в установленому порядку копії документів: про освіту; про трудову діяльність та стаж; про підвищення кваліфікації протягом останніх п`яти років за відповідними програмами за напрямом професійної атестації; стислий звіт про професійну діяльність та/або творчі досягнення.

Крім того, громадяни можуть подавати інші документи, що підтверджують їх професійну спеціалізацію, рівень знань та кваліфікацію.

Розгляд заяви про допуск до проведення професійної атестації та поданих документів здійснюється протягом десяти робочих днів з дня їх отримання.

У разі якщо за результатами розгляду заяви про допуск до проведення професійної атестації та поданих документів виявлено невідповідність виконавця кваліфікаційним вимогам та/або недостовірну інформацію, приймається рішення про відмову в допуску до проведення професійної атестації з обґрунтуванням причин відмови.

За відсутності підстав для відмови в допуску до проведення професійної атестації приймається рішення про проведення іспиту для підтвердження професійної спеціалізації, рівня кваліфікації та знань.

Підставою для відмови у видачі кваліфікаційного сертифіката за результатами іспиту є непідтвердження професійної спеціалізації, рівня кваліфікації та знань.

Громадянам, які пройшли професійну атестацію, видається відповідний кваліфікаційний сертифікат. Видача кваліфікаційного сертифіката здійснюється на підставі прийнятого рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката шляхом внесення запису до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Громадяни, які пройшли професійну атестацію, набувають права на виконання відповідних видів робіт з дня внесення до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва запису про кваліфікаційний сертифікат.

Строк проведення іспиту та прийняття рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката або про відмову в його видачі за результатами складання іспиту не може перевищувати одного місяця з дня отримання заяви про допуск до проведення професійної атестації та поданих документів.

Рішення про допуск/відмову в допуску до проведення професійної атестації, видачу/відмову у видачі кваліфікаційного сертифіката виготовляються з використанням Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та доводяться до відома громадян, які подали заяву про допуск до проведення професійної атестації, шляхом оприлюднення відповідного рішення на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та через електронний кабінет користувача цієї системи (у разі його наявності), та/або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою. Рішення про відмову в допуску до проведення професійної атестації за зверненням громадян, які подали заяву про допуск до проведення професійної атестації, надається у паперовій формі.

Громадяни, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, мають особисту печатку та несуть відповідальність за неналежне виконання робіт (послуг), право виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом, та порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.

До виконавців робіт, які пройшли професійну атестацію відповідно до цієї статті, прирівнюються особи, які отримали сертифікати за напрямом професійної атестації в органах з сертифікації персоналу, акредитованих відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", та включені до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Органи з сертифікації персоналу протягом трьох робочих днів з дня видачі відповідних сертифікатів направляють в електронній формі перелік осіб, які отримали такі сертифікати, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, не пізніше наступного робочого для з дня отримання переліку осіб, які отримали сертифікати в органах з сертифікації персоналу, вносить відповідні відомості до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 №197 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №850) (далі по тексу - Положення) Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну політику у сфері розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою, державну житлову політику і політику у сфері благоустрою населених пунктів, державну політику у сфері житлово-комунального господарства, державну політику у сфері поводження з побутовими відходами, державну політику у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури, державну політику у сфері технічного регулювання у будівництві, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у сфері контролю житлово-комунального господарства та у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Пунктом 4 вказаного Положення встановлено, що Мінрегіон відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в межах повноважень, передбачених законом реєстрацію саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності та внесення відомостей про них до державного реєстру саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності, контроль за діяльністю саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності, прийняття рішень про делегування саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності повноважень щодо проведення професійної атестації виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, визначення офіційного видання, в якому публікуються такі рішення

Відповідно до пункту 20 Положення Мінрегіон проводить у межах повноважень, передбачених законом архітектурно-містобудівні конкурси, професійну атестацію виконавців робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №554 (далі по тексту - Порядок №554) цей Порядок визначає процедуру проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури.

Пунктом 23 Порядку №554 Мінрегіон може делегувати повноваження щодо проведення професійної атестації саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності відповідно до закону.

Процедура делегування Мінрегіоном повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності врегульована Порядком делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності, затвердженого наказом Мінрегіону від 13.10.2014 №282, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1369/26146 (далі по тексту - Порядок делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності).

Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 розділу І Порядку делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності обсяг повноважень, що делегуються, визначається наказом Мінрегіону.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності Мінрегіоном повноваження делегуються за напрямом діяльності відповідної саморегулівної організації Мінрегіоном повноваження делегуються за напрямом діяльності відповідної саморегулівної організації.

Наказом Мінрегіону від 25.11.2014 № 326 «Про обсяг повноважень, що делегуються саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності» визначено, що Мінрегіоном делегуються саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності повноваження щодо професійної атестації архітекторів, інженерів-проектувальників, інженерів технічного нагляду та експертів.

З наданих відповідачем копій наказів вбачається, що повноваження щодо професійної атестації експертів було делеговано Всеукраїнській громадській організації у сфері архітектурної діяльності «Асоціація експертів будівельної галузі» наказами від 16.06.2015 № 138, від 20.09.2017 №249, від 19.12.2018 № 358 «Про делегування повноважень Мінрегіону щодо проведення професійної атестації експертів саморегулівній організації у сфері архітектурної діяльності Всеукраїнській громадській організації «Асоціація експертів будівельної галузі».

23 червня 2021 року Всеукраїнська громадська організація «Асоціація експертів будівельної галузі», повідомила, що згідно інформації, розміщеної на сайті Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва https://e-construction.gov.ua/certified_persons/obj_type=2, ОСОБА_9 не має кваліфікаційного сертифіката відповідного виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури.

За наведених та встановлених обставин, суд не бере за основу, як доказ, Звіт про неналежну оцінку майнових прав, з метою визначення ринкової вартості від 25 вересня 2020 року, складений оцінювачем ОСОБА_9 , оскільки даний звіт складено особою, яка не має кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури.

Крім того, в ході розгляду справи ані позивачем, ані представником позивача не було надано жодних належних та допустимих доказів та не заявлялися відповідні клопотання/заяви, представник позивача не скористався своїм процесуальним правом відповідно до ст. 95, 103 Цивільного процесуального кодексу України, крім того відповідно до ч. 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України суд не може самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відносно заявлених вимог щодо відшкодування позивачу за рахунок ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується не залежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Відповідно до частини першої статті 1168 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована або шляхом здійснення щомісячних платежів.

З урахуванням обставин, які наведені позивачем в частині заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, яка оцінена позивачем в розмірі 20 000,00 грн, є недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач, на підтвердження заявлених вимог в цій частині посилається лише на сам факт моральних та психологічних страждань, душевних переживань та зусиль направлених на відшкодування завданої шкоди позивачу, однак доказів, які свідчать про психічний стан позивача внаслідок заподіяння шкоди його майну, та інші фактори, які потребують доказування в межах даного спору та впливають на підстави та визначення розміру заподіяної шкоди, суду не надано, протягом розгляду справи судом неодноразово роз`яснювалось представнику позивача право надати докази та скористатись правом заявити клопотання про їх витребування, однак сторона позивача обмежилась доказами, які долучено до позовної заяви.

В частині стягнення на користь позивача витрат на оцінку вартості матеріального збитку в розмірі 3 000,00 гривень, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки дані висновки спеціаліста не є визначальним доказом розміру завданих збитків, та не брався як основу при вирішенні питання про реальну вартість витрачених матеріалів і проведених робіт.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Як роз`яснення у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За змістом положень ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст.89 Цивільного процесуального кодексу України)

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арсеналець-4», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження квартири, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 179 Житлового кодексу УРСР, статтями 22, 23, 319, 322, 386, 1166, 1168, 1192 Цивільного кодексу України, Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями,статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арсеналець-4», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження квартири.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я: