Ухвала суду № 98950336, 13.07.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3879/14-ц

Провадження № 4-с/488/21/21

УХВАЛА

Іменем України

13.07.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді – Чернявської Я.А.

за участю секретаря судового засідання – Кривопішиної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду скаргу ОСОБА_1 , де заінтересованими особами виступають Снігурівський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”, на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2021 р. скаржник ОСОБА_1 звернувся в Корабельний районний суд м. Миколаєва з скаргою на неправомірні дії державних виконавців Снігурівського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просив визнати неправомірними дії державних виконавців названого відділу державної виконавчої служби, здійснені в виконавчих провадженнях № № 55638384, 57382419, 60090694, 63083729 щодо накладення арешту на грошові кошти, що відкриті на його ім`я в АТ «Райффайзен Банк Аваль» .

В обґрунтування скарги зазначив, що він працює на посаді робітника з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва у Приватному сільськогосподарському підприємстві «АГРОФІРМА РОДНІЧОК». На початку травня він не зміг отримати нараховану заробітну плату, оскільки, як йому повідомили працівники банку, на його картковий рахунок були накладені арешти, що змусило його встановити причину таких обставин, оскільки обставини цього йому відомі не були.

Вказав, що картковий рахунок відкритий 11.09.2007 року в АТ «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 та на який він отримує заробітну плату є рахунком зі спеціальним режимом використання, а саме зарплатний рахунок.

05.05.2021 року за інформацією з Єдиного реєстру судових рішень він дізнався, що відносно нього було винесене заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.12.2014 р. по справі №488/3879/14-ц, згідно з яким було вирішено стягнути з нього на користь стягувана заборгованість, яка складає 4 572 грн. 74 коп. боргу та 243 грн. 60 коп. судового збору.

21.05.2021 р. за результатами розгляду його заяви Снігурівським відділом ДВС йому були надані копії постанов про відкриття виконавчих проваджень з відповідними ідентифікаторами доступу, після чого він зміг ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та належним чином приступити до захисту своїх порушених прав.

Зокрема, ознайомившись з матеріалами проваджень, він дізнався, що виконавчим документом у всіх чотирьох виконавчих провадженнях був виконавчий лист Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.12.2014 р. № 2/488/1634/2014.

Стягнення боргу проводилось за зверненням стягувача Снігурівським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за результатами чого послідовно було відкрито наступні виконавчі провадження: АСВП 55638384, АСВП 57382419, АСВП 60090694, АСВП 63083729 та по ним державними виконавцями виносилися постанови про арешт коштів боржника.

Вважав, що оскільки всі вище перелічені виконавчі провадження були відкриті на підставі одного виконавчого документа і вони стосуються стягнення однієї суми боргу, то і їх спільний розгляд в даній скарзі відповідає меті усунення порушень його прав як боржника.

Зазначив, що жодних постанов, виконавчих листів або інших документів про відкриття проваджень та про накладення арешту на майно боржника йому не надходило до даного часу, відповідно ознайомитись з ними він не мав можливості, оскільки не знав про їх існування.

Посилаючись на вказані обставини, а також те, що у зв`язку з наявністю арештів на його зарплатному рахунку, він не може отримати заробітну плату, яка є єдиним джерелом його існування та забезпечення сім`ї, він вимушений був звернутися в суд з названою скаргою.

Скаржник та його представник — адвокат Корчевський О.І. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Скаржник надав суду заявою, в якій просив долучити до матеріалів скарги відповіді банківських установ на його звернення, а також квитанції про сплату ним заборгованості за виконавчими провадженнями.

Представник заінтересованої особи Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд скарги без участі представника відділу.

Представник заінтересованої особи АТ “Державний експортно-імпортний банк України” в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання скарги був повідомлений належним чином, причини його неявки суду не відомі.

З огляду на викладене, керуючись приписами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути скаргу ОСОБА_1 за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки неявка останніх не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом було встановлене наступне.

Положеннями статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутись до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що таким рішенням, дією або бездіяльністю порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів скарги, постановами державного виконавця Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.01.2018 р, 09.10.2018 р, 18.09.2019 р. та 22.09.2020 р. були відкриті виконавчі провадження №№ 55638384, 57382419, 60090694, 63083729 відповідно, з примусового виконання виконавчого листа № 2/488/1634/2014, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” заборгованості в сумі 4572,74 грн. та судового збору в сумі 243,60 грн.

В межах виконання названих виконавчих проваджень державним виконавцем постановами від: 27.05.2018 р. (ВП № 55638384), 09.10.2018 (ВП № 57382419), 01.10.2019 (ВП № 60090694), 09.04.2020 р. (ВП № 60090694), 22.09.2020 р. (ВП № 63083729) був накладений арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Згідно з повідомленням Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.05.2021 р. за вих. № 8032/102-36/1 на примусовому виконанні відділу дійсно перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.01.2014 № 2/488/1634/2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості в сумі 4572,74 гри. та судового збору в сумі 243,60 гри. Внаслідок неодноразового пред`явлення стягувачем вказаного виконавчого листа до примусового виконання, державним виконавцем Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за результатами виконання приймалися постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Так, згідно з ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 названого Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абз.2 ч.2 ст. 59 названого Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 59 цього ж Закону передбачено, підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 вказаного Закону.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

В матеріалах скарги відсутні відомості про те, що на час винесення державним виконавцем постанов про арешт коштів боржника у банківських установах останньому було відомо про те, що рахунок, відкритий на ім`я скаржника ОСОБА_1 у АТ “Райффайзен Банк Аваль”, є рахунком зі спеціальним режимом використання для отримання заробітної плати та законом заборонено накладати арешт на кошти, розміщені на ньому.

Також слід зазначити, що зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч.1 ст. 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

В матеріалах скарги відсутні дані про те, що скаржник ОСОБА_1 звертався до державного виконавця з документами, які підтверджували, що на кошти, які знаходяться на рахунку в АТ "Райффайзен Банк Аваль", заборонено звертати стягнення згідно з Законом України “Про виконавче провадження” оскільки цей рахунок є зарплатним.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Керуючись ст. ст. 353 — 355, 447 - 453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , де заінтересованими особами виступають Снігурівський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”, на дії державного виконавця — відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя: Я. А. Чернявська