Рішення № 98949798, 19.07.2021, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/211/21

провадження № 2/445/296/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

з участю представника відповідача Потопальського Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Золочеві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

09.02.2021 АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 підписав заяву № б/н від 09.06.2012, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 27.12.2020 року виникла заборгованість у сумі 39498,55 грн., з яких 29270,63 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10227,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. При цьому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість лише за простроченим тілом кредиту.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив позовні вимоги. Вказав, що у заяві позичальника від 18.05.2011 року містяться лише персональні дані відповідача та його підпис, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не вказаний строк повернення кредиту, не встановлений кредитний ліміт, не вказана інформація про вид кредитної картки "Універсальна", яку виявив бажання отримати відповідач, та відсутні відомості про отримання такої картки. Вважає, що розміщені Умови та Правила надання банківських послуг не можуть бути належним доказом фактичних умов укладеного кредитного договору, щодо яких стророни дійшли згоди, оскільки такі повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка без обмежень може будь-коли вносити зміни в умови та правила споживчого кредиту. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача вказав про те, що відповідач, підписавши заяву з банком, приєднується і зобов`язується виконувати умови викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Також, в анкеті - заяві від 09.06.2012 року, окрім персональних даних відповідача, останній висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та згоден на те, щоб ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг , а також тарифами становила між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. При підписанні даної заяви, відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг , а також Тарифами банку. Окрім того, зазначає, що Умови та Правила надання банківських послуг , а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена на сайті Банку. Як доказ отримання відповідачем кредитної картки Універсальна" є виписка з карткового рахунку, з якого вбачається, що відповідач активно користувався наданими кредитними коштами, що є неможливим у випадку відсутності кредитної картки. При цьому відповідач частково сплачував заборгованість за договором, однак така сплата відбувалася невчасно та не в належному обсязі. Можливість користуватися кредитними коштами свідчить про надання банком відповідачу кредитного ліміту. Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, тому, позивач просить стягнути з відповідача лише заборгованість за простроченим тілом кредиту 29270,63 грн.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, застосувавши строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 09.06.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.12.2020 становить 39498 грн., з яких 29270,63 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10227,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що доказом надання кредитного ліміту відповідачу свідчить можливість користування кредитними коштами, що підтверджується випискою з карткового рахунку відповідача. Окрім того, із розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку судом встановлено, що фактично використані відповідачем кредитні кошти не були повернуті в обумовлений сторонами строк і в належному розмірі, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка станом на на 27.12.2020 року становила - 29270,63 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставні.

Що стосується клопотання представника відповідача про застосування до вимог позову строку позовної давності, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.1 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж на виконання умов кредитного договору відповідачем було здійснено 02.08.2016 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку відповідача. Позивач звернувся до суду з даним позовом 09.02.2021 року.

Із виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що позивачем здійснювалося автоматичне погашення простроченої заборгованості, повернення платежу помилково списаної комісії.

Однак, виходячи із позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 08 листопада 2017 року №6-2891цс16, добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, не можуть вважатися будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення

Таким чином, списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення не може вважатися добровільним погашенням боргу.

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.

На підставі ст. ст. 16, 253, 264, 267, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Золочівський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. М. Сивак