Ухвала суду № 98949788, 12.08.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5677/21

УХВАЛА

12 серпня 2021 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить визнати за нею право (користування) на земельну ділянку площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 , визнати незаконним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 », визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021 (витяг з протоколу від 15.06.2021 №4) про погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 12.08.2021 прийнято позовну заяву до свого провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

З метою забезпечення позову 11.08.2021 позивачкою подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення дії розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » та заборони Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок на АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084 га, 0,0062 га) до розгляду справи по суті.

В заяві про забезпечення позову позивачка покликається на те, що в результаті реалізації оскаржуваних рішень спірна земельна ділянка, що є частиною належної їй присадибної земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 , може бути передана іншій особі, як про те вбачається із пояснювальної записки до ухвали Львівської міської ради від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ).

За цих обставин у позивачки є обґрунтовані побоювання із приводу неможливості у майбутньому належного оформлення її прав на зазначену земельну ділянку. А відтак, на думку позивачки, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Суд, вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова ВП ВС від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, провадження № 14-88цс20).

Предмет спору стосується визнання за позивачкою ОСОБА_1 права (користування) на земельну ділянку площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 ); визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 »; визнання незаконним та скасування рішення (висновку) узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021 року (витяг з протоколу від 15.06.2021 №4) про погодження межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 ).

Згідно з розпорядженням Залізничної районної адміністрації ЛМР від 29.03.2021 №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 », "керівнику ТзОВ «Левандівський газда» в термін до 06.04.2021 демонтувати самочинно встановлену огорожу на фундаменті, яка складається з цегляних стовпців між якими на арматурі приварені листи металопрофілю, загальною довжиною 52,45 м, а саме: довжиною 25,65 м зі сторони вул. Повітряної (9 цегляних стовпців в т. ч. металеву браму) та 26,8 м зі сторони АДРЕСА_2 (5 цегляних стовпців в т. ч. металеву браму з двох частин та хвіртку) на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021, «беручи до уваги ухвалу міської ради від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 )» погоджено межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 ) по лініях Б-В, В-Г відповідно до акту узгодження меж земельної ділянки (розробник інженер-геодезист ОСОБА_2 )».

Підставою оскаржуваних рішень є ухвала ЛМР від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ), згідно якої надано «управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 (біля будинку АДРЕСА_1 ) за рахунок земель, що не надані у власність або користування: 1.1. Орієнтовною площею 0,0084 га (код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови. 1.2. У межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0062 га для забезпечення заїзду з подальшим переведенням до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати міській раді на затвердження».

Як про те слідує із пояснювальної записки до проекту зазначеної ухвали, розміщеної на офіційному інформаційному веб-порталі депутатів Львівської міської ради та долученої позивачкою до заяви про забезпечення позову, наслідки прийняття ухвали дозволять УЗР ДМ ЛМР сформувати земельні ділянки та в подальшому передати в користування третій особі, - що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

При цьому, позов обґрунтований тією обставиною, що земельні ділянки, зазначені в ухвалі, розпорядженні та рішенні комісії, щодо площ, лінійних розмірів та конфігурації входять у межі та накладаються із земельною ділянкою належного позивачці ОСОБА_1 будинковолодіння АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м., закріпленою за вказаним будинком на підставі рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих 1958 р. та договору купівлі-продажу від 1960 р.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

З оглянутих судом доказів, що знаходяться в матеріалах справи, суд вбачає про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання за позивачкою ОСОБА_1 права (користування) на земельну ділянку площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 ).

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, враховуючи предмет позову, існування між сторонами спору із приводу права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ) та рішень виконавчих органів міської ради щодо формування земельних ділянок, які позивачка вважає присадибною земельною ділянкою належного їй будинку АДРЕСА_1 , зміст яких (рішень) допускає набуття, зміну чи припинення прав на нерухоме майно, що можуть відбутися у результаті реалізації зазначених оскаржуваних рішень, позов необхідно забезпечити, щоб уникнути труднощів у виконанні рішення суду в майбутньому або загрози неможливості його виконання.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно з пунктом 43 рішення у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 6 Постанови № 9 зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вказаний захід забезпечення позову буде спроможній забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим припущенням позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти яким можливо шляхом зупинення дії розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » та заборони Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок на АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084 га, 0,0062 га) до розгляду справи по суті.

На підставі наведеного, керуючись ст.149-154, 261, 352-354 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » до розгляду справи по суті.

Заборонити Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок у АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084 га, 0,0062 га) до розгляду справи по суті.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4

Боржник: Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, адреса: м.Львів, пл. Ринок, 1.

Боржник: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04056084, адреса: м. Львів, вул. Виговського І., 34.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома, а також у Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) для негайного виконання.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення до виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» три роки.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, відповідно до ст.158 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: