Ухвала суду № 98949418, 12.08.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.08.2021 ЄУН 937/7533/21

1-кс/937/1911/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Манжари О.В. погоджене начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Мілевським А.М., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 квітня 2021 року за №62021160690000008, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює старшим оперуповноваженим УСБУ у Херсонській області, одруженого, має неповнолітню дитину, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

за участю:

прокурора – Ганенко І.С.,

слідчого – Солохи В.Ю,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Діяментович Д.Г.,

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2021 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Манжари О.В. погоджене начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Мілевським А.М., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 квітня 2021 року за №62021160690000008, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи з корисливих мотивів вимагав та отримав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США, як умови впливу на уповноважених службових осіб Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області для прийняття ними рішення про продовження дозволу на здійснення господарської діяльності ПП «Лідер Т.А.С.», а також нездійснення перешкод у діяльності вказаного суб`єкта господарювання.

З червня 2015 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу в органах Служби безпеки України та перебуває у військовому званні «капітан».

Відповідно до наказу начальника Управління СБ України в Херсонській області від 20 листопада 2020 року № 378-ОС/ ОСОБА_3 призначено на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України в Херсонській області.

Відповідно до вимог ст.ст. 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно положень ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» посадовим та службовим особам Служби безпеки України, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Статтями 1, 19, 20 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що Служба безпеки України – державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. На військовослужбовців Служби безпеки України поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України. На військовослужбовців Служби безпеки України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст.ст. 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ОСОБА_1 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтею 2 Закону України «Про Службу безпеки України», визначено, що до завдань Служби безпеки України входить попередження, виявлення, припинення та розкриття корупційних злочинів.

Поряд з цим, відповідно до п. 1 «е» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» капітан ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення та зобов`язаний як службова особа Служби безпеки України, дотримуватись визначених правил запобігання проявам корупції.

Відтак, ОСОБА_1 , в силу наявного досвіду роботи в органах Служби безпеки України знав та розумів, що вимогами ст.ст. 3, 22, 23, 65 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що військовослужбовці органів Служби безпеки України є суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення та їм заборонено застосовувати своє становище для одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб, а у випадках їх порушення підлягають притягненню до визначеного виду відповідальності.

Проте, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Служби безпеки України, усупереч положень вищевказаного законодавства, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності та вчинив корупційний злочин за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Херсонської області здійснює свою підприємницьку діяльність ПП « ОСОБА_4 » з надання послуг навчання (підготовки) водіїв.

Директором вказаного підприємства працює ОСОБА_5 , яка є матір`ю адміністратора Територіального сервісного центра № 6541 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області (далі за текстом РСЦ ГСЦ МВС в Херсонській області) ОСОБА_2 .

В кінці 2020 року на вказаному підприємстві закінчився термін дії дозволу (акредитація) на здійснення підготовки водіїв.

На виконання вимог законодавства ОСОБА_5 подано відповідний пакет документів на видачу вказаного дозволу (акредитації) до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Херсонській області.

16.04.2021 капітан ОСОБА_1 , попередньо дізнавшись про те, що

ОСОБА_5 подано вказані документи зателефонував її сину - ОСОБА_2 із яким був знайомий, та запропонував провести зустріч.

Цього ж дня, за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) відбулась його зустріч з ОСОБА_1 .

Під час зустрічі, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що він дізнався про те, що його матері ОСОБА_5 буде відмовлено у продовженні дозволу (акредитації) на здійснення підготовки водіїв на ПП « ОСОБА_4 », та вказав, що вказане питання можливо вирішити лише у разі надання йому ( ОСОБА_1 ) неправомірної вигоди.

Водночас, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що розмір неправомірної вигоди, яку останній повинен йомупередатистановить 3000 (три тисячі) доларів США, без надання яких, його матері буде відмовлено у наданні відповідного дозволу.

24.04.2021, ОСОБА_1 повторно зателефонував ОСОБА_2 та запитав останнього чи прийняв він рішення щодо вирішення питання про продовженням дозволу (акредитації) на здійснення підготовки водіїв на ПП « ОСОБА_4 », вказаними діями ОСОБА_1 фактично здійснював на ОСОБА_2 тиск з метою отримання від останнього неправомірної вигоди.

Враховуючи, що ОСОБА_1 розпочав вимагати у ОСОБА_2 неправомірну вигоду, останній вирішив звернутись до правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності останнього. Далі, під час заздалегідь обумовленої зустрічі, яка відбулась в м. Херсон, на 2-му причалі Херсонського Річкового вокзалу, в салоні автомобіля ОСОБА_2 . Хюндай Акцент синього кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 15.05.2021 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 вирішив знизити розмір неправомірної вигоди, яку ОСОБА_2 повинен йому надати та повідомив останньому, що фактичний розмір неправомірної вигоди має складати 2000 (дві тисячі доларів) США.

В подальшому, у період з 20.05.2021 по 04.08.2021 ОСОБА_1 , в ході заздалегідь обумовлених чотирьох зустрічей у м. Херсон з ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, повідомляв про необхідність надання раніше обумовленої суми неправомірної вигоди, як умови впливу на уповноважених службових осіб Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області для прийняття ними рішення про продовження дозволу (акредитації) на здійснення діяльності ПП «Лідер Т.А.С.» із підготовки водіїв, а також нездійснення перешкод у діяльності вказаного суб`єкта господарювання.

В подальшому, надавши свою попередньо згоду по виконанню зазначених вище умов, ОСОБА_2 , діючи з відома та під контролем правоохоронних органів, за раніше обумовленою вказівкою ОСОБА_1 , приблизно об 19 годині 57 хвилин 06.08.2021, зустрівся з останнім за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, буд. 45 (біля кафе «Scorini»). Після цього, приблизно о 20 год. 16 хв. ОСОБА_2 , за вказівкою ОСОБА_1 присів до автомобілю BMW чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким фактично користується останній. В подальшому, приблизно о 20 год. 29 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи в салоні автомобіля BMW чорного кольору державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходився за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, буд. 45 (біля кафе «Scorini»), діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на свою вимогу, одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 06.08.2021 складає 53879 (п`ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функційдержави - службових осіб Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області для прийняття ними рішення про продовження дозволу (акредитації) на здійснення діяльності ПП «Лідер Т.А.С.» із підготовки водіїв, а також нездійснення перешкод у діяльності вказаного суб`єкта господарювання.

Після цього, ОСОБА_1 , розуміючи, що його злочинна діяльність викрита правоохоронними органами, здійснив втечу з місця події на вищевказаному автомобільному транспорті.

07 серпня 2021 року у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_1 ч. 3 ст. 369-2 КК України, одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Причетність ОСОБА_1 , до скоєння інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред`явлена підозра, а саме: заявою ОСОБА_2 про вичнення відносно нього ОСОБА_6 злочину від 26.04.2021; протоколами допиту свідка ОСОБА_2 від 26.04.2021 та 07.08.2021; протоколом огляду, ідентифікації грошових коштів в сумі 2000 (дві) тисячі доларів США, у кількості 20 купюр номіналом по 100 (сто) доларів США кожна, виданих ОСОБА_2 від 06.08.2021; протколом огляду місцевості від 07.08.2021 під час якого було встановлено та ідентифіковано 19 грошових купюр номіналом 100 (сто) доларів США кожна, з числа раніше виданих ОСОБА_2 заздалегідь ідентифікованих та помічених люмінесцентною фарбою грошових коштів в сумі 2000 (дві) тисячі доларів США, у кількості 20 купюр номіналом по 100 (сто) доларів США кожна; речовими доказами – 19-ма купюрами номіналом 100 (сто) доларів США кожназаздалегідь ідентифікованих та помічених люмінесцентною фарбою під час їх видачі ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 .

На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.

При цьому ОСОБА_1 , відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 3 ст. 369-2 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство вважає, що наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку, у разі визнання винуватим, ОСОБА_1 загрожує покарання за тяжкий злочин у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, раніше ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався.

Крім того, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2,3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_9 :1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_1 вчинив тяжке корупційне кримінальне правопорушення, у сфері службової діяльності, за яке Кримінальним кодексом України передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна, а відтак усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинене та санкцію інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Крім того, можливість переховувавння від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що після скоєння злочину підозрюваний ОСОБА_1 , розуміючи що його злочинні дії були викриті працівниками правоохоронних органів, покинув місце події з метою уникнення затримання.

Зазначений факт, також підтверджує наявність ризикупередбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 , покидаючи місце вчиненого ним злочину, маючи на меті уникнення затримання та подальшого настання невідворотного покарання за його вчинення, викинув на проїжджу частину грошові кошти, отримані ним від ОСОБА_2 в якості неправомірної вигоди і не зупиняючи автомобіль, застосовуючи фізичну силу та погрози її застосування відносно останнього, намагався пошкодити та відібрати у ОСОБА_2 відповідне обладнання, задіяне для документування його злочинної діяльності, а після того, як свідок ОСОБА_2 покинув автомобіль на ходу, підозрюваний ОСОБА_1 , транспортний засіб не зупинив, а продовжив рух у невідомому напрямку та вжив заходів на приховуваня свого автомобіля та слідів вчиненого злочину, які на ньому збереглися. Вказаний транспортний засіб було відшукано тільки через добу, завдяки вжитим розшуковим заходам.

В той же час, на теперішній час, проведеними органом досудового розслідування слідчими (розшуковими) діями, не встанволено місцезнаходжнення однієї купюри номіналом по 100 (сто) доларів США, з числа раніше виданих ОСОБА_2 заздалегідь ідентифікованих та помічених люмінесцентною фарбою грошових коштів; не встановлено також місцезнаходження мобільного телефону ОСОБА_1 , який має значення речового доказу у кримінальному провадженні, використовувався останнім під час вчинення злочину та зберігає відповідну інформацію, яка має значення для розслідування провадження. Таким чином, перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із вищевказаних речей чи документів.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_1 є діючим працівником правоохоронного органу оперуповноваженим УСБУ в Херсонській області, при цьому підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із використанням наданого йому службового становища, у зв`язку з чим може впливати на свідків, з метою змусити їх змінити показання або відмовитися від їх надання, а також впливати на експертів, спеціалістів задяних у данному кримінальному првоадженні.

Факт, тривалого перебування ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого УСБУ, також підтверджує наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він будучи діючим працівником правоохоронного органу має необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тому може перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення. В той же час, підозрюваний ОСОБА_1 відмовився надавати свої біологічні зразки для проведення необхідних судових експертиз у кримінальному провадженні, також в порядку ст. 63 КУ відмовився від дачі показів, щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, тим самим створюючи перешкоди для здійснення швидкого, повного та неупередженного розслідуання у провадженні.

Таким чином, з метою запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потепілих, експертів у цьому ж кримінальному провадженні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, використовувати вплив на свідків, як особисто, так і через своїх знайомих з числа працівників УСБУ в Херсонській області та інших правоохоронних органів, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 , відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, орган досудового розслідування вважає за необхідне клопотати перед слідчим суддею про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що без застосування даного запобіжного заходу, неможливо уникнути вищезазначених ризиків та забезпечення покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відтак, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним вище переліченим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки або домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, житла, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурору чи суду. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, специфіку займаної ним посади та його поведінку під час спроби затримання на місці вчинення злочину, наявність чисельних знайомих з числа працівників УСБУ в Херсонській області та інших правоохоронних органів, та розуміння невідворотності покарання за вчинене, обрання вказаних запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 не забезпечить повною мірою виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у цьому ж кримінальному провадженні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; обрання запобіжного заходу у вигляді передачі на поруки, не є можливим так як до теперішнього часу особи які виявили б бажання стати поручителями, не звернулися до слідчого з відповідними клопотаннями.

Згідно ч. 3 ст. 182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, відповіно до п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що підозрюваним ОСОБА_1 вчинено тяжкий злочин із використанням свого службового становища, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя та безкарності працівників правоохоронних органів України, орган досудового розслідування вважає, що діяння вчинене ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу є винятковим випадком, зважаючи на специфіку займаної ним посади, його майновий стан, а також значний суспільний резонанс, який викликаний вчиненим злочином.

За таких обставин, орган досудового розслідування вважає за необхідне клопотати перед слідчим суддею про визначення розміру застави, що перевищує межі визначені до п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України, та визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_6 в межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, не відлучатися з міста Херсон без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Всі вищезазначені обставини, з урахуванням тяжкості злочину, вчиненого підозрюваним ОСОБА_1 , особи підозрюваного, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вимагають вжиття дієвого та ґрунтовного запобіжного заходу відносно підозрюваного.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Всі вищезазначені обставини, з урахуванням тяжкості злочину, вчиненого підозрюваним ОСОБА_1 , особи підозрюваного, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вимагають вжиття дієвого та ґрунтовного запобіжного заходу відносно підозрюваного.

Прокурор, слідчий у судовому засіданні підтримали зазначене клопотання у повному обсязі. Прокурор Ганенко І.С., зазначив, що у даному випадку інший, більш м`який запобіжний захід унеможливить забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Таким чином, враховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ризики передбачені ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою наполягає на задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 , у судовому засіданні свою причетність до скоєного не визнав, від надання пояснень відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, заперечував щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного адвокат Діяментович Д.Г., у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, зазначивши, що підозра не обґрунтована, не доведено причетність ОСОБА_1 , до інкримінованих подій, про дані обставини не свідчить жоден з долучених матеріалів, стороною обвинувачення. Ризики на які йде посилання в клопотанні є лише припущенням. Просить відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а у випадку встановлення судом обґрунтованості підозри, та наявності хоча б одного ризиків, обрати будь який інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Оскільки підзахисний позитивно характеризується, одружений, на утриманні має дружину та дитину, також його відзначено грамотами, та його керівник звернувся до суду з поданням про не застосування до нього запобіжного заходу, копію якого надано суду.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021160690000008, відомості про яке внесено до ЄРДР від 26 квітня 2021 року за фактом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди від ОСОБА_2 .

07 серпня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий – що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 07 серпня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів: заяви ОСОБА_2 про вичнення відносно нього ОСОБА_6 злочину від 26.04.2021, протоколів допиту свідка ОСОБА_2 від 26.04.2021 та 07.08.2021; протоколу огляду, ідентифікації грошових коштів в сумі 2000 (дві) тисячі доларів США, у кількості 20 купюр номіналом по 100 (сто) доларів США кожна, виданих ОСОБА_2 від 06.08.2021; протоколу огляду місцевості від 07.08.2021 під час якого було встановлено та ідентифіковано 19 грошових купюр номіналом 100 (сто) доларів США кожна, з числа раніше виданих ОСОБА_2 заздалегідь ідентифікованих та помічених люмінесцентною фарбою грошових коштів в сумі 2000 (дві) тисячі доларів США, у кількості 20 купюр номіналом по 100 (сто) доларів США кожна; речових доказів; протоколів допиту свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_1 , злочину передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Посилання захисника на необґрунтованість підозри, та викривлення обставин зі сторони зацікавлених осіб управління СБУ у Херсонській області, з якими у його підзахисного була конфліктна ситуація, судом не приймаються до уваги, оскільки, як з`ясовано у судовому засіданні, маються об`єктивні дані про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, кваліфікація якого також може бути змінена під час проведення досудового розслідування.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи, допустимості доказів покладених в основу та кваліфікації її дій є передчасною, тому неможлива.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду. З показів допитаного свідка ОСОБА_2 при проведенні досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 покидаючи місце вчиненого ним злочину, маючи на меті уникнення затримання, викинув на проїжджу частину грошові кошти, отримані ним від ОСОБА_2 і не зупиняючи автомобіль, застосовуючи фізичну силу та погрози її застосування відносно останнього, намагався пошкодити та відібрати у ОСОБА_2 обладнання, задіяне для документування його злочинної діяльності, а після того, як свідок ОСОБА_2 покинув автомобіль на ходу, підозрюваний ОСОБА_1 , не зупиняючи транспортний засіб, продовжив рух у невідомому напрямку.

У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.

Крім того, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний ОСОБА_1 , у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, експертів, спеціалістів слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Так, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, підозрюваний знатиме зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 , є діючим працівником правоохоронного органу старшим оперуповноваженим УСБУ в Херсонській області, при цьому підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із використанням наданого йому службового становища, у зв`язку з чим може впливати на свідків, з метою змусити їх змінити показання або відмовитися від їх надання, а також впливати на експертів, спеціалістів задіяних у даному кримінальному провадженні.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб або використовуючи свій авторитет на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Також, слідчим суддею взято до уваги твердження сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Як встановлено під час судового засідання, ОСОБА_1 , є діючим працівником правоохоронного органу старшим оперуповноваженим УСБУ в Херсонській області, обізнаний про методи і форми роботи правоохоронних органів, має стійкі професійні та особисті зв`язки з іншими працівниками у різних правоохоронних органах, працівниками органів державної влади. Вказане дає підстави вважати, що він має реальну можливість, як самостійно, так і за допомогою інших осіб, шляхом надання їм вказівок, внести зміни або знищити документи, якими на теперішній час не володіє сторона обвинувачення та які мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та в подальшому можуть бути використані як докази.

На підставі вказаного, слідчий суддя доходить висновку про відносну доведеність стороною обвинувачення наявності та актуальності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження на час розгляду клопотання. Слідчий суддя звертає увагу, що через тяжкість інкримінованого правопорушення, цей ризик повністю виключити неможливо, а тому при обранні запобіжного заходу він буде взятий до уваги у сукупності із іншими ризиками. Сам по собі ризик знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження не має вирішального значення для обрання запобіжного заходу, а може впливати на вид запобіжного заходу, його вагомість та покладання обов`язків.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя не бере до уваги, оскільки стороною обвинувачення не надано тому підтвердження.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні; 3) знищення, приховання або спотворення документів, речей, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні;.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , належить до категорії тяжких, корупційних злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, з конфіскацією майна, у зв`язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Наявність, позитивної характеристики, міцних соціальних зв`язків, перебування на утриманні дружини з дитиною, не є тим стримуючим фактором на даному етапі, який забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованого злочину, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про застосування щодо ОСОБА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, доведених ризиків, розміру завданої шкоди погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_1 , слід визначити заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 136200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, не відлучатися з міста Херсон без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 56 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 12 серпня 2021 року з 11 години 00 хвилин до 11 години 00 хвилин 07 жовтня 2021 року включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 11 години 00 хвилин 07 жовтня 2021 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 136200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, р/р UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, обов`язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ обвинуваченого.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися з міста Херсон без дозволу слідчого, прокурора або суду,;

-утримуватися від спілкування зі свідками, експертами,и спеціалістами по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до Корабельного відділу Управління ДМС у Херсонській області № 6511, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошений 12 серпня 2021 року.

Слідчий суддя: Т.В. Юрлагіна