Рішення № 98946519, 10.08.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року Справа № 923/634/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі Відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного"

до відповідача-1 - Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області

до відповідача-2 - Каховської районної ради Херсонської області

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача - Зіновкіна О. П., Туров В.;

відповідача-1 - Візнович Г. Я.;

відповідача-2 - Миргородська І. І..

06.05.2021 р. до суду надійшла позовна заява Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі Відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" (далі - позивач) до відповідача-1 - Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області, відповідача-2 - Каховської районної ради про визнання недійсним договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району № 45 від 01.08.2018, укладеного між Зеленопідською сільською радою та Відокремленим структурним підрозділом "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного".

Ухвалою суду від 07.05.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. 15.06.2021 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.08.2021 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, стверджує, що ВСП “Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного” як бюджетна організація, яка утримується за рахунок державного бюджету, належить до переліку суб`єктів, для яких розмір орендної плати становить 1 грн. на рік та просить визнати недійсним договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2018 р. Відповідно до Розрахунку орендної плати за оренду внутрішньогосподарської меліоративної мережі по Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області від 01.08.2018 р. який є невід`ємною і складовою частиною договору, річна сума орендної плати 18072,61грн. є такою, що суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 та Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду об`єктів комунальної власності територіальних громад району, затвердженого рішенням XIV сесії Каховської районної ради VI скликання від 14.03.2012 №193 “Про затвердження Порядку передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад району в новій редакції”. Натомість, річна сума орендної плати для коледжу, як бюджетної організації повинна складати 1-ну (одну) гривню. Договір №45 від 01.08.2018р. укладався на відповідність Рішення 14 сесії 6 скликання Каховської районної ради №193 від 14.03.2018р. “Про затвердження порядку передачі в оренду майна спільної сумісної власності територіальних громад району”. На дату укладання договору оренди №45 від 01.08.2018р., діяло чинне рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі №821/4556/13-а від 19.12.2013 року, та рішення Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 року, яким зобов 'язано Каховську районну раду привести у відповідність до вимог ст.. 11,19 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, Методики оцінки об`єктів оренди, рішення №193 від 14.03.2012 року. Даним рішенням, суд визнав об`єкт договору - частину меліоративної системи - об`єктом нерухомого майна. Відповідно оренда плата повинна складати розмір, визначений для даного виду об`єкту нерухомого майна, за вище зазначеною Постанови Кабінету Міністрів України “Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу”. За зазначених обставин, позивач вважає, що істотні умови договору оренди №45 від 01.08.2018 року, щодо визначення об`єкту договору оренди (частини внутрішньогосподарської меліоративної зрошувальної мережі, як об`єкта нерухомого майна), та орендної плати з урахуванням її індексації, не відповідають ст..203 ЦК України, що з огляду на ст..215 ЦК України, є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Відповідач-1 заперечує проти позовних вимог, вважає їх необгрунтованими та безпідставними. У відзиві зазначив, що Позивачем підписано договір та акти приймання-передачі майна, а таким чином Позивачем прийнято всі зобов`язання та умови договору. Позивачем не надано доказів у вигляді рішення суду, яким визнано недійсним в цілому або окремих положень договору оренди № 45 від 01.08.2018. З моменту підписання договору та до теперішнього часу Позивачем не пред`являлися до Відповідача-1 претензії та пропозиції щодо внесення змін до розрахунку орендної плати відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України “Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу” від 04.10.1995 року № 786 до розміру річної орендної плати за оренду нерухомого майна в сумі 1 грн. Підписавши договір оренди № 45 від 01.08.2018 із відповідним додатком у вигляді розрахунку орендної плати, відповідач погодився щодо визначення річної орендної плати у розмірі 18072,61 грн. із помісячною оплатою з урахуванням офіційного встановленого індексу інфляції щодо суми орендної плати за попередній (розрахунковий) місяць.

Відповідач-2 - Каховська районна рада також заперечує проти позовних вимог Відокремленого структурного підрозділу “Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного” в повному обсязі і вважає їх необгрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного: сторонами по договору № 45 від 01.08.2018 року узгоджено всі істотні умови шляхом його підписання та скріплено печатками сторін. На думку Відповідача-2, відповідно до положень ст. 21 ЦК України, ст. 207 ГК України та ч. 2 ст. 216 ЦК України, договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі №45 від 01.08.2018, що укладений між Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області та Відокремленим структурним підрозділом “Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного”, у випадку визнання недійсним, може припинити свою дію на майбутнє.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Зеленопідською сільською радою територіальної громади Херсонської області (далі - відповідач-1) та ВСП “Новокаховським фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного” (далі - Коледж, позивач) 01.08.2018 р. був укладений договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 (далі - Договір), та перебуває на балансі у Зеленопідській сільській раді і є спільною власністю територіальних громад Каховського району.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної системи, що перебуває на балансі орендодавця і є спільною власністю територіальних громад Каховського району, а саме: частину внутрішньогосподарської меліоративної мережі від насосної станції №ІІа КМК (далі - Майно), вартість якого визначена відповідно до незалежної оцінки, затвердженої рішенням XXVII сесії Каховської районної ради VII скликання від 26.07.2018 №541. Загальна довжина трубопроводу складає 7073,0 м. та загальна його вартість становить 1227139,00 грн.

Предметом Договору виступає внутрішньогосподарська меліоративна мережа від насосної станції №11а КМК, як окремий та визначений об`єкт нерухомого майна, що повинна мати відповідну технічну характеристику, технічний стан та вартість.

Статтею 1 Закону України "Про меліорацію земель" визначено, що меліоративна система - це технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об`єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях; внутрішньогосподарська меліоративна система - меліоративна система, що знаходиться в межах земель одного власника (користувача) і забезпечує подачу, розподіл та відведення води на цих землях.

Згідно зі статтею 12 Закону України “Про меліорацію земель” об`єкти інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських меліоративних систем можуть перебувати у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст або у власності юридичних осіб та громадян з урахуванням обмежень і обтяжень у використанні ділянок меліорованих земель, встановлених Земельним кодексом.

Виходячи з визначень понять "меліоративна система" та "внутрішньогосподарська меліоративна система", наведених у статті 1 Закону України "Про меліорацію земель", можна дійти висновку, що зрошувальна система, як гідротехнічна споруда, що розташована на земельній ділянці і призначена для її поліпшення (зрошення), належить до нерухомих речей.

Згідно п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і Порядку використання плати за оренду об 'єктів комунальної власності територіальних громад району, затвердженого рішенням XIV сесії районної ради VI скликання від 14.03.2012 №193 “Про затвердження Порядку передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад району в новій редакції”.

Відповідно до п.3.3. Договору орендна плата перераховується щомісячно протягом 25 календарних днів, наступних за останнім календарним днем розрахункового місяця, з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції щодо суми орендної плати за попередній (розрахунковий) місяць. Розмір орендної плати відображається орендодавцем в рахунках, які надаються орендарю для сплати.

Відповідно до п.5.2. Договору до обов`язків орендаря належить своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1. вказаний Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.08.2018 до 30.06.2021 включно.

Позивач вважає, що істотні умови договору оренди №45 від 01.08.2018 року, щодо визначення об`єкту договору оренди (частини внутрішньогосподарської меліоративної зрошувальної мережі, як об`єкта нерухомого майна), та орендної плати з урахуванням її індексації, не відповідають ст..203 ЦК України, що з огляду на ст..215 ЦК України, є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Орендоване майно є комунальним майном, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції від 24.05.2016 р. на момент укладення договору).

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХП (в редакції від 24.05.2016р. на момент укладення договору), об`єктами оренди є: нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХП (чинний на момент укладення договору), істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХИ (в редакції 24.05.2016 р. момент укладення договору), орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

З метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства (крім нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні на умовах взаємності відповідно до міжурядових угод), організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв`язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації) було розроблено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 10 Методики, розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, Пенсійним фондом України та його територіальними органами, державними та комунальними закладами охорони здоров`я, музеями, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, національними художніми колективами та концертними організаціями, яким надається фінансова підтримка з державного бюджету, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об`єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв`язку, що їх розповсюджують, Товариством Червоного Хреста України та його місцевими організаціями, асоціаціями органів місцевого самоврядування із всеукраїнським статусом, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню.

Відповідно до п. 8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду об`єктів комунальної власності територіальних громад району, затвердженого рішенням XIV сесії Каховської районної ради VI скликання від 14.03.2012 №193 “Про затвердження Порядку передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад району в новій редакції”, розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування, становить 1-ну (одну) гривню. Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції у строки, визначені договором оренди.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсний (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи рекомендації, викладені в пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року N 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом другим постанови Пленуму Верховного Суду України віті 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнанню правочинів недійсними” судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 101 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно приписів статті 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони під час укладення договору погодили розмір орендної плати та визначення об`єкту договору. Позивач не був позбавлений права ініціювати зміну визначення об`єкту договору та розміру орендної плати в разі незгоди з ними; доказів відповідного звернення до орендодавця щодо внесення змін до договору в частині розміру орендної плати та об`єкту договору - суду не надав.

Таким чином, з огляду на приписи статей 526, 628, 629 ЦК України, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від “ 01” серпня 2018 р., укладеного між Зеленопідською сільською радою територіальної громади Херсонської області та Відокремленим структурним підрозділом “Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнічного університету імені Дмитра Моторного”.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення суду складено 12.08.2021 р.

Суддя В.В.Литвинова