Рішення № 98946390, 09.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2258/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДНІПРОГАЗ" (04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 10; ідент. код 42525629);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; ідент. код 36224035);

про стягнення 74150,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "УКРДНІПРОГАЗ", 09.06.2021 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВРЕГІОНГАЗ" про стягнення суми коштів надлишково сплачених позивачем у якості передоплати за надання послуг зберігання скрапленого газу, які відповідач не надав, в розмірі 74 150,30 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає на укладений 18.06.2019 р. між ТОВ "УКРДНІПРОГАЗ" та ТОВ "ХАРКІВРЕГІОНГАЗ" договір надання послуг зберігання № 240. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 прийнято позовну заяву ТОВ "УКРДНІПРОГАЗ" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2258/21, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачеві, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні: відмітки про вручення судового рішення.

Так, відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала господарського суду Харківської області від 10.06.2021 про відкриття провадження у справі № 922/2258/21 була отримана уповноваженим представником відповідача - 12.06.2021 р.

В ухвалі господарського суду Харківської області від 10.06.2021 було встановлено судом строк відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тобто до 29 червня 2021 р. включно. Проте, відповідач наданим йому правом не скористався, що є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвала про відкриття провадження у справі № 922/2258/21 завчасно була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання надати відзив на позовну заяву у строк встановлений судом, а відтак суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

18 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРДНІПРОГАЗ" (поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВРЕГІОНГАЗ" (зберігач, відповідач) було укладено договір № 240 надання послуг зберігання, за умовами пункту 1.1 якого поклажодавець доручає, а зберігач зобов`язується надати послуги по прийманню, відповідальному зберіганню та видачі скрапленого газу (в подальшому СГ), який належить поклажодавцеві та буде надходити залізницею або автомобільним транспортом до місця зберігання вказаних у п. 1.4. та за реквізитами вказаними в п. 1.5. даного договору.

Ціну та порядок проведення розрахунків сторонами узгоджені у розділі 3 договору, зокрема у пункті 3.5 договору сторонами визначено, що поклажодавець перераховує грошові кошти за надані послуги на поточний рахунок зберігача:

- 50 % передоплати від обсягу, що зазначений у погодженому графіку (пункт 4.1 Договору), протягом 2-х банківських днів після надання зберігачем попереднього рахунку за надання послуг;

- остаточний розрахунок протягом 2-х (двох) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та надання Зберігачем фактичного рахунку за фактично надані послуги, але не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до пунктів 10.1.-10.2 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а у частині проведення розрахунків та повернення СГ зі зберігання - до їх повного завершення. Договір вважається пролонгованим ще на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його припинення за один місяць до закінчення строку його дії.

Як вказує позивач, на виконання взятих на себе зобов`язання за Договором № 240 надання послуг зберігання від 18.06.2019 року, відповідач (зберігач) протягом 2019-2021 року надавав послуги зберігання, що підтверджується відповідними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаними обома сторонами за № 70000207 від 30 червня 2020 р., № 70000204 від 30 червня 2020 р., № 70000423 від 23 грудня 2020 р., № 70000406 від 30 листопада 2020 р., № 70000375 від 31 жовтня 2020 р., № 70000288 від 31 серпня 2020 р., № 70000242 від 31 липня 2020 р., № 70000135 від 30 квітня 2020 р., №79000499 від 31 липня 2019 р., № 79000573 від 31 серпня 2019 р. на загальну суму 383 426,03 грн. (т. 1 а.с. 28-37).

В свою чергу, позивачем (поклажодавцем) було оплачено послуги по зберіганню та видачі скрапленого газу на загальну суму 457 576,33 грн., а саме згідно платіжних доручень: № 350 від 02.07.2019 р.; № 422257 від 05.08.2019 р.; № 422258 від 05.08.2019 р., № 423838 від 15.05.2020 р., № 509 від 29.07.2020 р., № 510 від 29.07.2020 р., № 553 від 04.08.2020 р., № 637 від 12.08.2020 р., № 872 від 08.09.2020 р., № 1802 від 26.11.2020 р., № 2004 від 15.12.2020 р., № 2102 від 28.12.2020 р. (т. 1 а.с. 16-27).

Таким чином, за твердженням позивача станом на дату складання позовної заяви ним, як поклажодавцем, здійснено переплату за надані послуги на загальну суму 74 150,30 грн. При цьому, відповідач частково підтвердив наявність заборгованості перед позивачем на суму 49 150,30 грн, за період співпраці з липня 2019 р. по жовтень 2019 р. шляхом підписання Акту звіряння взаємних розрахунків, а в подальшому відповідач відмовився підписувати Акти звіряння взаємних розрахунків.

При цьому, позивач наголошує, що оскільки співпраця по договору надання послуг зберігання № 240 від 18.06.2019 року між сторонами закінчилася, ним (поклажодавец) направлено на адресу відповідача Лист № 0202021/01 від 02.02.2021 р. з вимогою повернути сплачену йому переплату по договору в розмірі 74 150,30 грн, Відповідач не відповів на вказаний Лист, та у телефонній розмові відмовився повертати грошові кошти.

Обставини щодо стягнення з відповідача отриманої попередньої оплати за договором № 240 надання послуг зберігання від 18.06.2019 року у загальному розмірі 74 150,30 грн. й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог позивача з огляду на наступне.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, як на підставу виникнення прав та обов`язків між сторонами посилається на укладений між сторонами договір № 240 надання послуг зберігання від 18.06.2019 року, саме на виконання якого відповідачем надавались послуги зберігання СГ, а позивачем здійснювалась оплата (передплата) таких послуг, що підтверджується, за твердженнями позивача, актами здачі-приймання робіт, які є первинними документами, що містять відомості про господарську операцію, та платіжними дорученнями про оплату послуг, доданих до позовної заяви.

Разом з тим, суд зауважує, що дослідивши додані до позовної заяви акти здачі-приймання робіт та платіжні доручення, судом встановлене, що існування договірних відносини між сторонами спору урегульовано не лише договором на який посилається позивач у позовній заяві. Натомість ряд господарських операцій були вчинені сторонами з посиланням на договір № 13082019/1 від 13.08.2019 року.

Примірник договору № 13082019/1 від 13.08.2019 року до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що послуги надавались відповідачем та відповідно приймались позивачем за двома різними договорами, а саме:

- за підписаними обома сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за: № 70000207 від 30 червня 2020 р. на суму 6651,72 грн., № 70000204 від 30 червня 2020 р. на суму 8394,60 грн., № 70000135 від 30 квітня 2020 р. на суму 10028,84 грн (а.с. 28, 29, 35) міститься посилання, як на підставу здійснення господарської операції, на договір № 13082019/1 від 13.08.2019 р. Тобто з наданих актів вбачається, що за договором № 13082019/1 від 13.08.2019 р. позивачу надані послуги на загальну суму 25075,16 грн.

В свою чергу, в наданих до матеріалів справи платіжних доручень: № 2004 від 15.12.2020 р. на суму 3638,88 грн, № 872 від 08.09.2020 р. на суму 104486,68 грн, № 509 від 29.07.2020 р. на суму 8394,60 грн, № 510 від 29.07.2020 р. на суму 6651,72 грн (а.с. 18, 20, 23, 24) вказано призначення платежу відшкодування витрат по залізній дорозі згідно рахунку та договору № 13082019/1 від 13.08.2019 р., тобто загальна вартість сплачених коштів за договором № 13082019/1 від 13.08.2019 р. дорівнює 123171,88 грн.;

- за підписаними обома сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за: № 70000423 від 23 грудня 2020 р. на суму 24035,53 грн, № 70000406 від 30 листопада 2020 р. на суму 3638,88 грн, № 70000375 від 31 жовтня 2020 р. на суму 3626,52 грн, № 70000288 від 31 серпня 2020 р. на суму 104486,68 грн, № 70000242 від 31 липня 2020 р. на суму 14604,36, № 79000499 від 31 липня 2019 р. на суму 137109,10 грн, № 79000573 від 31 серпня 2019 р. на суму 70849,80 грн. (а.с. 30, 31, 32, 33, 34, 36, 37) міститься посилання, як на підставу здійснення господарської операції, на договір № 240 від 18.06.2019 р. Тобто з наданих актів вбачається, що за договором № 240 від 18.06.2019 р. позивачу надані послуги на загальну суму 358350,87 грн.

В свою чергу, в наданих до матеріалів справи платіжних доручень: № 350 від 02.07.2019 р. на суму 70000,00; № 422257 від 05.08.2019 р. на суму 137109,10; № 422258 від 05.08.2019 р. на суму 50000,00, № 423838 від 15.05.2020 р. на суму 10028,84, № 553 від 04.08.2020 р. на суму 25000,00, № 637 від 12.08.2020 р. на суму 14604,36, № 1802 від 26.11.2020 р. на суму 3626,52, № 2102 від 28.12.2020 р. на суму 24035,53 (а.с. 16, 17, 19, 21, 22, 25-27) вказано призначення платежу відшкодування витрат по залізній дорозі згідно рахунку та договору № 240 від 18.06.2019 р., тобто загальна вартість сплачених коштів за договором № 240 від 18.06.2019 р. дорівнює 334404,35 грн.

Враховуючи принцип свободи договорів, та вищевказані обставини, суд визнає безпідставним посилання позивача на договір № 240 надання послуг зберігання від 18.06.2019 року як на єдину підставу виникнення правовідносин між сторонам.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду спору судом за наявними у справі (доданими позивачем до позовної заяви) доказами встановлено, що за договором № 240 надання послуг зберігання від 18.06.2019 року, на який позивач посилається, як на підставу виникнення прав та обов`язків між сторонами, та за яким, за твердженнями позивача, наявна передплата, відповідачем надані послуги на суму 358350,87 грн, натомість сплачені грошові кошти з загальному розмірі 334404,35 грн.

Тобто в матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати позивачем отриманих послуг за договором № 240 надання послуг зберігання від 18.06.2019 року у більшому розмірі ніж вартість отриманих послуг.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки в процесі судового розгляду позивачем належними та допустимими доказами не було доведено факту оплати послуг за договором № 240 надання послуг зберігання від 18.06.2019 року у більшому розмірі ніж вартість отриманих послуг, суд вважає, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем взятих на себе зобов`язнь за спірним договором, тобто правові підстави для стягнення з відповідача боргу відсутні, відповідно і відсутні підстави для задоволення позову.

Судовий збір відповідно до положень ст. 129 ГПК України залишається за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДНІПРОГАЗ" (04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 10; ідент. код 42525629) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; ідент. код 36224035) про стягнення 74150,30 грн. - відмовити повністю.

2. Судові витрати, сплачені за подачу позову, покласти на позивача за позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "09" серпня 2021 р.

Суддя М.І. Шатерніков