Рішення № 98946382, 12.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/2480/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Хотенець П.В.

без виклику представників учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал», 61037, м. Харків, пр. Московський, 199 Б, пов. 10, оф. 1026 А, код ЄДРПОУ 38632045; до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629; про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», в якій просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 13508, 53 грн. та інфляційні втрати у розмірі 61560, 89 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270, 00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 2480/21 від 22.06.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 29.06.2021 прийнято позовну заяву (вх. № 2480/21) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/2480/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов – 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив – 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України. При цьому, суд зазначає, що про розгляд даної справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 017464, з якого вбачається, що копія ухвали суду від 29.06.2021 була вручена уповноваженій особі відповідача ще 02.07.2021.

Водночас, 16.07.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшло клопотання (вх. № 16634), в якому останній просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000, 00 грн. Вказане клопотання досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/2455/20 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення заборгованості у розмірі 1576962, 68 грн., з якої: 1002157,50 грн. - заборгованість за поставлений товар, 492740, 55 грн. - пеня за порушення умов оплати товару, 40123, 55 грн. - 3% річних та 41941, 05 грн. Інфляційних; та за зустрічним позовом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» про стягнення пені у розмірі 490147, 25 грн. та штрафу у розмірі 317895, 83 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/2455/20 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» задоволено частково, стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» 1002157, 50 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 38083, 98 грн., інфляційних в сумі 39383, 74 грн., пені в сумі 114575,53 грн. та 17913,01грн. судового збору, в іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» пеню в сумі 49014, 73 грн., штраф у сумі 31789,58 грн. та 1212,07 грн. судового збору, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

13.01.2021 вказане рішення набрало законної сили, про що видано та направлено стягувачам відповідні накази на примусове виконання.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2020 по справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2020 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2021 касаційну скаргу Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2020 в частині відмови у задоволенні стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» на користь Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» пені в сумі 441132, 52 грн., штрафу в сумі 286106, 25 грн. за зустрічним позовом Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) залишено без змін.

За приписами п. 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказує, що станом на день подання даної позовної заяви відповідач основний борг у розмірі 1 002 157,50 грн. не сплатив та рішення суду у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) не виконав, отже у останнього залишається право нарахування річних та інфляційних втрат.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання зобов`язання, яке виникло на підставі рішення суду, протягом строку його невиконання є правовою підставою для нарахування інфляційних і 3 % річних за весь час його прострочення.

За розрахунком позивача, сума 3 % річних за період з 06.01.2021 по 18.06.2021 становить 13508, 53 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за період з 06.01.2021 по 18.06.2021 у розмірі 13508, 53 грн., суд встановив, що дані нарахування здійснено не вірно, оскільки позивачем не правильно визначено період нарахування.

Так, рішення суду у справі № 922/2455/20 набрало законної сили 13.01.2021, а отже період нарахування повинен починатись з наступного дня, а саме: 14.01.2021.

Судом здійснено власний розрахунок у системі «Законодавство» із урахуванням вимог статті 625 ЦК України та встановлено, що до стягнення підлягають 3 % річних за період з 14.01.2021 по 18.06.2021 у розмірі 12849, 58 грн.

В решті нарахованих 3 % річних у розмірі 658, 95 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованих.

За розрахунком позивача, сума інфляційних втрат за період з січня 2021 року по травень 2021 року становить 61560, 89 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 61560, 89 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство», суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 61560, 89 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ч. 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги те, що станом на момент розгляду справи, відповідач рішення суду у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) не виконав та заборгованість не сплатив, не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 12849, 58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 61560, 89 грн. В іншій частині суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 2250, 07 грн. на відповідача, в іншій частині залишає за позивачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до Адвокатського бюро «Леоніда Тамазликар», з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді, про що було укладено відповідний договір № 01/12-2020/Е від 01.12.2020.

Факт надання юридичних послуг підтверджують наявні в матеріалах справи документи:

- копія договору № 01/12-2020/Е від 01.12.2020 (а.с. 59-68);

- копія додаткової угоди № 4 від 15.06.2021 до договору № 01/12-2020/Е від 01.12.2020 (а.с. 69);

- копія ордеру серії КС № 664304 від 01.12.2020 (а.с. 70);

- копія акту № 17/06-2021 приймання – передачі наданої правової допомоги до договору № 01/12-2020/Е від 01.12.2020 (а.с. 71);

- копія платіжного доручення № 241 від 17.06.2021 на суму 5000, 00 грн. (а.с. 73).

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.

Позивачем надано до суду докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн., зокрема, копія акту № 17/06-2021 приймання – передачі наданої правової допомоги до договору № 01/12-2020/Е від 01.12.2020 та копія платіжного доручення № 241 від 17.06.2021 на суму 5000, 00 грн.

Разом з тим, відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, встановивши їх у співмірному розмірі відповідно до вимог статей 126, 126 ГПК України, а саме: у розмірі 1000, 00 грн.

Виходячи зі змісту положень ч. 5, 6 статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам малозначної справи, наведеним у п. 1 ч. 5 статті 12 ГПК України, оскільки ціна позову складає 75069, 42 грн., беручи до уваги, що в акті № 17/06-2021 приймання – передачі наданої правової допомоги до договору № 01/12-2020/Е від 01.12.2020, а саме: у п. 1.1. зазначено, що Адвокатське бюро надає послуги з підготовки відповіді на відзив, яка не була подана та участь у судовому засіданні (за необхідністю), яке також не було проведено, приймаючи до уваги, надання невірного розрахунку 3 % річних, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд доходить висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю справи є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500, 00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 3500, 00 грн. є обґрунтованими, в іншій частині у розмірі 1500, 00 грн. суд відмовляє.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» 3 % річних у розмірі 12849, 58 грн., інфляційні втрати у розмірі 61560, 89 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2250, 07 грн. та витрати на професійну правчнису допомогу у розмірі 3500, 00 грн.

В іншій частині відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» (61037, м. Харків, пр. Московський, 199 Б, пов. 10, оф. 1026 А, код ЄДРПОУ 38632045).

Відповідач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько П.В. Хотенець