Рішення № 98946113, 12.08.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2021 справа № 914/1776/21

Суддя Юркевич М.В., розглядаючи в порядку спрощеного письмового провадження матеріали

позовної заяви: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Львівського швейного підприємства «Силует» українського товариства глухих, м. Львів

про: стягнення 2 142,83 грн. заборгованості

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського швейного підприємства «Силует» українського товариства глухих про стягнення 2 142,83 грн. заборгованості, з яких: 805,60 грн. пені, 157,97 грн. 3% річних, 297,39 грн. інфляційних втрат та 881,87 грн. збитків.

Ухвалою від 23.06.2021р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та сторонам надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Станом на 12.08.2021р. від сторін жодних заяв та клопотань не надходило. Відповідачем відзиву на позовну заяву та обгрунтування заперечення не подавалося.

Водночас, з`ясовуючи обізнаність сторін про даний спір, судом було встановлено, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження 26.06.2021р., про що свідчить інформація за трек-номером поштового відправлення – 7901413988961.

Таким чином відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, однак своїм правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищенаведене, для всебічного, повного та об`єктивного розгляду

Крім того від сторін також не надходило клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, зібрані докази у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів.

В ході розгляду справи по суті, судом було з`ясовано наступне:

05.11.2018р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивачем) та Львівським швейним підприємством «Силует» українського товариства глухих (відповідачем) було укладено договір постачання природного газу №6708/18-ТЕ-21, за умовами якого, позивач зобов`язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити його вартість на умовах договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, ним було поставлено відповідачу з листопада 2018р. по квітень 2019р. природний газ на суму 114 985,27 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі:

1. Акт від 30.11.2018р. на суму 10 453,21 грн.;

2. Акт від 31.12.2018р. на суму 25 425,91 грн.;

3. Акт від 31.01.2019р. на суму 33 043,21 грн.;

4. Акт від 28.02.2019р. на суму 22 941,68 грн.;

5. Акт від 31.03.2019р. на суму 19 439,82 грн.;

6. Акт від 30.04.2019р. на суму 3 681,44грн.;

Відповідно до п. 6.1. договору, (з 01.12.2018р. – пункту 5.1. договору в редакції додаткової угоди від 30.11.2018р. №1), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначав, що за вказаними актами відповідач розрахувався повністю, однак допускав прострочення по оплаті в певних періодах.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 2 142,83 грн. заборгованості, з яких: 805,60 грн. пені, 157,97 грн. 3% річних, 297,39 грн. інфляційних втрат та 881,87 грн. збитків за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Позиція відповідача.

Відповідач з відзивом та запереченнями проти позовних вимог до суду не звертався

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом, спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором поставки природного газу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення, суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з жовтня 2018р. по квітень 2019р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 114 985,27 грн., що свідчать підписані між сторонами акти приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, за отриманий природний газ відповідач, станом на час звернення з даним позовом до суду, розрахувався повністю, однак з простроченням окремих платежів по актах у певних періодах.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем, оплата відповідачем вартості поставленого газу відбувалася з простроченнями, у зв`язку з чим позивач в періоди існування заборгованості нараховував відповідачу штрафні санкції у вигляді пені, 3% річних, інфляційні втрат та штрафу.

Так, судом встановлені наступні періоди прострочення відповідачем грошових зобов`язань:

1. По акту 30.11.2018р. на суму 10 453,21 грн. – з 27.12.2018р. по 28.12.2018р. (1 день).

2. По акту від 31.12.2018р. на суму 25 425,91 грн. – з 26.01.2019р. по 29.01.2019р. (4 дні)

3. По акту від 31.01.2019р. на суму 33 043,21 грн. – з 26.02.2019р. по 08.04.2019р. (42 дні).

4. По акту від 28.02.2019р. на суму 22 941,68 грн. – з 26.03.2019р. по 18.04.2019р. (24 дні)

5. По акту від 30.04.2019р. на суму 3 681,44грн. – з 28.05.2019р. по 29.05.2019р. (2 дні).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору (з 01.12.2018 - пунктом 7.2 договору в редакції додаткової угоди від 30.11.2018 № 1) визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням суми та строку оплати за поставлений газ, позивачем було нараховано відповідачу у встановлені вище періоди прострочення, 805,60 грн. пені, 157,97 грн. 3% річних, 297,39 грн. інфляційних втрат.

За результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку, суд встановив, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат нараховано вірно, а тому такі підлягають до задоволення.

Крім того, позивач нарахував відповідачу також збитки в розмірі 881,87 грн.

При обгрунтуванні суми збитків, позивач покликається на наступні обставини:

Пунктом 3.13 договору (в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. №1) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу (зазначений в п. 2.1 договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. №1).

Відповідно до п. 2.1. договору (в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. №1), постачальник передає споживачу у березні 2019р. замовлений обсяг природного газу в кількості 5 000 тис. куб. м.

Однак, актом від 31.03.2019р. сторони погодили розмір фактично переданого газу у обсязі 2 598 тис. куб. м., що є на 2 402 тис. куб. м. менше замовленого. Внаслідок цього позивачем було нараховано відповідачу 549,54 грн. збитків за різницю між замовленим та спожитим газом в березні 2019р.

Аналогічна ситуація мала місце і в квітні 2019р. Зокрема сторонами було погоджено продаж газу в розмірі 2 000 тис. куб. м., однак відповідач фактично відібрав 0,492 тис. куб. м., що на 1 508 тис. куб. м. менше замовленого. Таким чином, позивачем було нараховано відповідачу 332,33 грн. збитків.

У зв`язку з наведеним, відповідачу надсилалися претензії від 15.05.2019р. та 11.06.2019р., однак, такі були залишені без задоволення.

Згідно п. 1 Розділу VI правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015р., відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим здійснюється у випадку якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм споживання природного газу буде менший від підтвердженого обсягу у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Судом перевірено розмір нарахованих позивачем збитків та встановлено, що такий розрахунок є правильним та обгрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, за наслідками розгляду справи судом встановлено підставність позовних вимог. А тому до стягнення з відповідача підлягає: 805,60 грн. пені, 157,97 грн. 3% річних, 297,39 грн. інфляційних втрат та 881,87 грн. збитків.

Судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 130, код ЄДРПОУ 03972666) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 805,60 грн. пені, 157,97 грн. 3% річних, 297,39 грн. інфляційних втрат та 881,87 грн. збитків та 2 270,00 грн. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя М.В. Юркевич