Рішення № 98944185, 12.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2021Справа № 904/763/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранвейс"

Про стягнення заборгованості за договором та компенсації наданих комунальних послуг

Суддя Усатенко І.В.

Без участі (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранвейс" про стягнення заборгованості у розмірі 82 712, 65 грн, з яких: 65 165, 29 грн - заборгованість за договором суборенди № 84 від 01.05.2017, 9 425, 06 грн - пеня, 5 323, 96 грн - інфляційні втрати, 2 798, 34 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/763/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 справу № 904/763/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНВЕЙС" про стягнення заборгованості за договором суборенди та компенсації наданих комунальних послуг передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 904/763/21 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 31.05.2021 прийнято справу до свого провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) зі стадії відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального суду України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження.

Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Копія ухвала суду від 31.05.2021 була надіслана відповідачу на його адресу, вказану в реєстрі, а саме: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 50.

На адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 31.05.2021, до якого відділенням поштового зв`язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "за закінченням терміну зберігання". Відтак є всі підстави вважати, що відповідач свідомо не забирав рекомендовану поштову кореспонденцію суду з поштового відділення, тобто фактично відмовився від її отримання. Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи, але останній не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 904/763/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" (далі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констрактор", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кранвейс" (далі - суборендар, відповідач), укладено договір суборенди № 84 (далі - договір).

Зміна відповідачем (ідентифікаційний код 32250915) 01.06.2020 найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констрактор" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кранвейс" підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 1.1 договору орендар передає суборендарю, а суборендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення № 712, що знаходиться за адресою: м. Київ, Академіка Вільямса, 19/14, загальною площею 73,4 кв.м (відповідно до технічного паспорту) (далі - приміщення), на умовах, визначених даним договором.

Приміщення знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди № 19 від 28.04.2017, укладеного між орендарем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-Холдінг" (далі - орендодавець) (п. 1.2 договору).

Приміщення суборендар планує використовувати під аптеку (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в суборенду. Передача приміщення не призводить до передачі права власності на приміщення суборендарю.

За умовами пункту 3.1 договору строк його дії починає свій перебіг з дати його підписання сторонами та діє до 30.05.2017. Строк дії цього договору може бути змінено за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою сторін (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що орендна плата за 1 календарний місяць становить: з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення по 30.06.2017 року - 13405,78 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2234, 30 грн (п. 4.1.1 договору).

У пункті 4.2 договору сторонами погоджено, що по завершенню вказаного п. 4.1.1 періоду, а надалі по завершенню кожного року орендного користування, орендар має право змінити щомісячну орендну плату шляхом коригування на коефіцієнт (І). При цьому розмір орендної плати буде розраховуватись за формулою: ОП = ОП1*(1+І),

де, ОП - розмір орендної плати у місяць;

І - коефіцієнт коригування орендної плати, що встановлюється в межах 30%;

ОП1 - розмір орендної плати, передбачений п. 4.1.1 даного договору.

Сторони погоджуються, що у разі росту курсу долара США до гривні більше ніж на 30% в порівнянні з днем укладення договору, коефіцієнт зміни орендної плати (І) буде розраховуватися як відношення курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на дату виставлення рахунку, до курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на день укладання договору, та орендна плата буде розраховуватися за формулою: ОП = ОП1*(К1/К2),

де, ОП - розмір орендної плати у місяць;

ОП1 - розмір орендної плати, передбачений п. 4.1.1 даного договору;

К1 - курс долара США до гривні, встановлений НБУ до курсу долара США до гривні на день виставлення рахунку;

К2 - курс долара США до гривні, встановлений НБУ на день укладання договору, що становить 26,55 гривень за 1 долар США.

При цьому орендар повинен направити за місцезнаходженням суборендаря, вказаним в даному договорі, повідомлення про розмір коефіцієнту, який буде застосовуватися для розрахунку орендної плати. Термін прийняття та розгляду такого повідомлення становить 14 календарних днів з дня відправлення листа. Протягом вказаного періоду суборендар має право внести свої пропозиції по визначенню розміру коефіцієнта коригування орендної плати, та на підтвердження погодження зміни орендної плати суборендар та орендар мають укласти додаткову угоду. У разі, якщо суборендар ухиляється в будь-який спосіб від укладення додаткової угоди та не надає жодної відповіді на 15 день з дня відправлення листа орендна плата нараховуватиметься у порядку, передбаченому в п. 4.2. цього договору.

Згідно з пунктом 4.3 договору орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендодавця, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.

За умовами пункту 4.4 договору орендна плата сплачується за весь час суборенди приміщення, а саме від дня фактичного отримання приміщення за актом приймання-передачі приміщення в оренду до дня його фактичного повернення орендодавцю за актом повернення приміщення. Якщо акт повернення приміщення не підписано своєчасно суборендарем, то він продовжує сплачувати орендну плату та інші платежі.

Відповідно до пункту 4.5 договору в розмір орендної плати: не включені комунальні та інші послуги, які необхідні для забезпечення діяльності суборендаря (плата за користування електро-, теплоенергією, та іншими комунальними послугами), які відшкодовуються ним окремо на підставі показників лічильників та виставлених орендодавцем рахунків, або на підставі відповідних договорів, укладених, з письмового дозволу орендодавця, з постачальниками послуг (п. 4.5.1 договору); включені послуги з технічного обслуговування інженерних мереж (п. 4.5.2 договору).

Пунктом 4.6 договору передбачено, що факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг, підписаним сторонами. Суборендар, що користується приміщенням, не вправі відмовитись від підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Надані орендодавцем акти прийому передачі наданих послуг вважається підписаними протягом п`яти робочих днів з дня надсилання.

У пункті 4.7 договору сторонами погоджено, що до підписання акту приймання-передачі суборендар сплачує авансом орендну плату за один календарний місяць у розмірі, передбаченому п. 4.1.1 цього договору. Вказана орендна плата є платою за останній місяць суборенди приміщення. У разі дострокового розірвання договору суборенди з ініціативи суборендаря вона не повертається. У разі розірвання договору з ініціативи орендаря, крім випадків невиконання суборендарем зобов`язань, орендна плата повертається пропорційно кількості днів суборенди до повернення приміщення за актом приймання-передачі. Неперерахування авансу є підставою для відмови орендаря підписувати акт приймання-передачі приміщення.

Згідно з пунктом 4.9 договору суборендар зобов`язується після підписання цього договору укласти договори на надання послуг з електроенергії, послуг постачання холодної води та водовідведення, послуг постачання теплової енергії та гарячої води з організаціями, які надають дані види послуг та самостійно сплачувати податки, збори, інші обов`язкові платежі, пов`язані з користуванням вищевказаним приміщенням.

Для оплати послуг зв`язку суборендар укладає з підприємством зв`язку окремий договір на обслуговування необхідної для роботи кількості номерів і самостійно проводить розрахунок за надані послуги телефонного зв`язку згідно з кількістю оформлених ним абонентських номерів і отриманих рахунків по факту користування кожним абонентським номером (п. 4.11 договору).

Для оплати телекомунікаційних послуг з доступу до мережі Інтернет суборендар укладає з підприємством зв`язку окремий договір на обслуговування (п. 4.12 договору).

Відповідно до пункту 4.13 договору у разі розірвання цього договору суборендар зобов`язується перед передачею приміщення погасити заборгованість надавачам послуг, яка утворилася під час використання орендованого приміщення. Орендна плата сплачена суборендарем наперед, орендодавцем не повертається.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплати, крім простроченої орендної плати, також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

За змістом пункту 10.1 договору цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін у разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених цим договором. Орендар має право розірвати договір у разі несплати суборендарем орендної плати та/або комунальних платежів у повному обсязі за 1 місяць оренди (п. 10.2 договору).

Позивач (орендар) 01.05.2017 за актом приймання-передачі об`єкту оренди передав, а відповідач (суборендар) прийняв у користування нежиле приміщення № 712, що знаходиться за адресою: м. Київ, Академіка Вільямса, 19/14, загальною площею 73,4 кв.м.

В подальшому сторонами неодноразово змінювались умови договору шляхом підписання додаткових договорів до цього договору.

Так, у додатковому договорі № 1 від 01.07.2017 сторони дійшли згоди про внесення змін до пунктів 3.1, 4.1, 4.2 договору. Зокрема, сторони погодили продовжити строк дії договору до 30.06.2018 та встановити на період з 01.07.2017 по 30.06.2018 орендну плату в розмірі 14749,00 грн, у тому числі ПДВ - 2458, 17 грн.

За умовами пункту 1 укладеного сторонами додаткового договору № 2 від 01.09.2017 суборендар доручає, а орендар зобов`язується надавати комплексне обслуговування об`єкту оренди, а саме: загальне прибирання, догляд за ним, усунення сміття та інші суміжні послуги допоміжного характеру.

Пунктами 2-4 додаткового договору № 2 від 01.09.2017 до договору передбачено, що щомісячна вартість наданих послуг погоджується сторонами шляхом підписання актів прийому-передачі наданих послуг (виконання робіт). Суборендар щомісячно (08-10 числа місяця, наступного за звітним) отримує у орендаря акт надання послуг та рахунок на оплату за отримані послуги. Наслідки неодержання вказаних документів покладаються на суборендаря. Оплата за надані послуги здійснюється споживачем не пізніше 20 числа, наступного за звітним місяцем на поточний рахунок ТОВ "Сервіс-Поінт" п/р НОМЕР_1 у банку ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023, код ЄДРПОУ 40782610, на підставі виставленого рахунку.

В додатковому договорі № 3 від 02.07.2018 сторони дійшли згоди про внесення змін до пунктів 3.1, 4.1, 4.2 договору. Зокрема, сторони погодили продовжити строк дії договору до 28.03.2020 та встановити на період з 02.07.2018 по 30.06.2019 орендну плату в розмірі 16148,00 грн, у тому числі ПДВ - 2619, 34 грн.

Також, у додатковому договорі № 3 від 02.07.2018 сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 4.14 у наступній редакції: "4.14. Сторони домовились, що орендар за перший та останній місяць користування приміщенням сплачує орендну плату за повний місяць користування, у розмірі, визначеному пунктом 4.1. договору, незалежно від дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди.".

В додатковому договорі № 4 від 01.07.2019 сторони погодили зміну пункту 4.1 договору, встановивши на період з 01.07.2019 по 28.03.2020 орендну плату в розмірі 19818,00 грн, у тому числі ПДВ - 3303,00 грн.

Позивач у позові зазначає, що у зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань, договір між сторонами було достроково розірвано з 01.02.2020 в порядку, передбаченому пунктом 10.2 даного договору.

За твердженням позивача, відповідач за листопад та грудень 2019 року повинен був сплатити орендну плату, платежі за комплексне обслуговування та за надані комунальні послуги в загальному розмірі 43 275, 94 грн, з яких загальна сума орендної плати за ці місяці становить 39 636 грн (по 19 818 гривень за кожен місяць) та сумарна плата за комплексне обслуговування об`єкта оренди, а також платежі за надані комунальні послуги - 3 639,94 грн (за листопад 2019 року - 1 520, 92 грн, за грудень 2019 року - 2 119, 02 грн).

Позивач також вказує, що відповідач у серпні місяці 2018 року в супереч умовам пункту 4.14 договору не здійснив платіж у розмірі 16148,00 грн, тобто платіж за останній місяць оренди приміщення, тому відповідачу 31.01.2020 було виставлено рахунок на загальну суму 21889,35 грн, що включає в себе: - 16148,00 грн - обов`язкового платежу, який повинен був бути сплачений відповідачем до 20.08.2018; - 3670,00 грн - різниці між орендною платою, що діяла станом на липень 2018 року та орендною платою станом на січень 2020 року; - 2071,35 грн - сумарної оплати за комплексне обслуговування об`єкта оренди та платежів за надані комунальні послуги.

Відповідач своїх зобов`язань зі сплати перерахованих вище платежів у встановлені договором строки не виконав, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості останнього перед позивачем за договором становить 65165, 29 грн.

На підтвердження заборгованості у вказаному розмірі позивачем суду надано підписані ним в односторонньому порядку акти надання послуг: № 1339 від 30.11.2019 (за листопад 2019 року) на суму 21338,92 грн; № 1503 від 31.12.2019 (за грудень 2019 року) на суму 21937,02 грн; № 57 від 31.01.2020 (за січень 2020 року) на суму 21889,35 грн.

Матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача із наданими йому у листопаді 2019 року - січні 2020 року послугами (оренда та комплексне обслуговування приміщення, відшкодування вартості холодного водопостачання та вивозу сміття), вартість яких включена до актів надання послуг за відповідні місяці. При цьому, у відповідності до умов договору орендна плата сплачується суборендарем за весь час оренди, незалежно від отримання ним рахунку фактури. Підставою для здійснення оплати за надане комплексне обслуговування приміщення є отриманий від орендаря рахунок, наслідки неодержання якого разом із актом надання послуг покладаються на суборендаря (пункти 1, 3 додаткового договору № 2 від 01.09.2017 до договору). Крім того, пунктом 4.13 договору встановлено обов`язок суборендаря у разі розірвання цього договору погасити заборгованість надавачам послуг, яка утворилась за час користування приміщенням.

До матеріалів справи долучено відомість контролю за відправленням для підпису та отримання підписаного (них) актів надання послуг за договором № 84 від 01.05.2017. У відомості зазначено, що акт № 1339 від 30.11.2019 на підпис суборендарю був направлений 13.12.2019; № 1503 від 31.12.2019 на підпис суборендарю був направлений 10.01.2020; № 57 від 31.01.2020 на підпис суборендарю був направлений 07.02.2020. Підписані з боку суборендаря акти не були повернуті орендодавцю.

Відповідачем обставини щодо направлення йому актів за листопад 2019 - січень 2020 не були заперечені чи спростовані належними та допустимими доказами.

Тож, наявна заборгованість у розмірі 65165, 29 грн і стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права. Крім суми основного боргу в розмірі 65165,29 грн, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 9425,06 грн, інфляційні втрати в розмірі 5323,96 грн та 3% річних у розмірі 2798, 34 грн.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з піднайму (суборенди) нерухомого майна.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором у період з листопада 2019 року по січень 2020 року відповідачем не оспорений та не спростований. Отже, у відповідача виникло зобов`язання зі сплати позивачу орендної плати, платежів за комплексне обслуговування об`єкта оренди та за надані комунальні послуги протягом спірного періоду.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення укладеного сторонами договору та додаткового договору № 2 від 01.09.2017 до нього відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а платежі з комплексного обслуговування об`єкта оренди - не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов`язань за договором зі сплати орендної плати, платежів за комплексне обслуговування об`єкта оренди та за надані комунальні послуги в розмірі 65165, 29 грн є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 65165,29 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення суми пені.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язань зі сплати передбачених договором платежів позивач заявив вимогу про стягнення з нього пені в розмірі 9425,06 грн за загальний період з 03.02.2020 по 02.02.2021.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплати, крім простроченої орендної плати, також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

Умовами договору не передбачено права орендаря на нарахування пені за прострочення внесення платежів за комплексне обслуговування об`єкта оренди та за надані комунальні послуги, лише - за прострочення внесення орендних платежів. Тож, нарахування пені на заборгованість за вказаними платежами не відповідає положенням частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Право кредитора на нарахування пені виникає у боржника з наступного дня за днем, коли зобов`язання мало бути виконане, і припиняється через шість місяців.

Згідно з пунктом 4.3 договору, яким встановлено строк сплати орендної плати, а саме - не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідач повинен був сплатити орендну плату за листопад 2019 року в строк до 10.12.2019, за грудень 2019 року - до 10.01.2020, за січень 2020 року - до 10.02.2020.

Строку внесення орендної плати за останній місяць користування приміщенням, передбаченої пунктом 4.14 договору, сторонами у додатковому договорі № 3 від 02.07.2018 окремо визначено не було. У зв`язку з цим суд доходить висновку, що погоджена сторонами у липні 2018 року до сплати орендна плата за останній місяць оренди повинна була бути сплачена суборендарем в загальний строк оплати орендної плати, встановлений пунктом 4.3 договору, тобто до 10.08.2018.

Тож, право на нарахування пені у позивача виникло:

за прострочення сплати орендної плати за останній місяць оренди в розмірі 16 148 грн - з 11.08.2018 і припинилось 10.02.2019;

за прострочення сплати орендної плати за листопад 2019 року в розмірі 19 818 грн - з 11.12.2019 і припинилось 10.06.2020;

за прострочення сплати орендної плати за грудень 2019 року в розмірі 19 818 - з 11.01.2020 і припинилось 10.07.2020;

за прострочення сплати орендної плати за січень 2020 року в розмірі 3 670 грн (різниця між орендною платою, що діяла станом на липень 2018 року та орендною платою станом на січень 2020 року) - з 11.02.2020 і припинилось 10.08.2020.

Зі змісту наданого розрахунку вбачається, що позивачем нараховано пеню поза межами встановленого законом шестимісячного періоду її нарахування, тоді як умовами договору не передбачено збільшення такого періоду, а визначено лише спосіб нарахування пені - за кожен день прострочення.

Тож, після здійсненого судом перерахунку пеня за прострочення сплати орендної плати за загальний період, визначений відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням початкової дати її нарахування, вказаної позивачем у розрахунку,- з 03.02.2020 по 10.08.2020 - становить 3171, 09 грн. Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині позову. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 6253, 97 грн слід відмовити.

Суд відзначає, що сторонами до матеріалів справи не надано доказів розірвання договору. Згідно п. 10.2 договору його розірвання за наявності прострочення з боку суборендаря по оплаті платежів є правом орендодавця. А отже для реалізації відповідного права позивач мав вчинити активні дії щодо ініціації розірвання договору. Зокрема п. 10.3 договору передбачено, що орендар чи суборендар має право розірвати договорі попередивши іншу сторону за 1 місяць оренди. Позивач вказав, що договір був розірваний з 01.02.2020, проте не надав доказів того, що він скористався наданим йому договором правом та ініціював розірвання договору. Тобто докази в підтвердження обставин щодо розірвання договору суборенди в матеріалах справи відсутні. Відповідачем з цього приводу не надано пояснень, заперечень чи будь-яких доказів.

Щодо сум 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5323,96 грн за загальний період з серпня 2018 року по січень 2021 року та 3% річних у розмірі 2798,34 грн за загальний період з 21.07.2018 по 02.02.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є вірною.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено помилку у визначенні початкової дати періоду нарахування 3% річних на заборгованість зі сплати орендної плати за останній місяць користування приміщенням, а саме - датою початку розрахунку вказано 21.07.2018, тоді як право на нарахування річних у зв`язку з простроченням вказаного платежу у позивача виникло з 11.08.2018. Також позивачем допущено арифметичну неточність цього розрахунку.

Після здійсненого судом перерахунку 3% річних за загальний період з 11.08.2018 по 21.02.2020 становлять 2765,28 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5323,96 грн підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення 3% річних - частковому задоволенню в розмірі 2765, 28 грн.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про відповідні наслідки був повідомлений ухвалою суду.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранвейс" (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 50; ідентифікаційний код 32250915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" (03191, м. Київ, вул. Маршала Конєва, буд. 8, оф. № 70; ідентифікаційний код 40782610) основний борг у розмірі 65165 (шістдесят п`ять тисяч сто шістдесят п`ять) грн 29 коп., пеню в розмірі 3171 (три тисячі сто сімдесят одна) грн 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 5323 (п`ять тисяч триста двадцять три) грн 96 коп., 3% річних у розмірі 2765 (дві тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 28 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2097 (дві тисячі дев`яносто сім) грн 45 коп.

3.В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 6253, 97 грн та 3% річних у розмірі 33, 06 грн. - відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко