Рішення № 98944068, 12.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2021Справа № 910/9476/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" (01054, м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 35, приміщення 16-18)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5)

про стягнення 65 359,88 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 65 359,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач прийняв до перевезення зерно кукурудзи насипом відповідно до накладної № 44418929 від 17.12.2020 зі станції Ромни Південної залізниці на станцію Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці, одержувач вантажу - Філія "Миколаївський портовий елеватор" АТ "ДПЗКУ". Проте внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, одержувачем було виявлено, при переважуванні брутто вагонів, невідповідність маси вантажу у кількості 4372 кг, вартістю 65 359,88 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9476/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.07.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що оскільки вагон №95620035 прибув на станцію призначення у технічно справному стані зі всіма справними ЗПП вантажовідправника, підстави для стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу у вищевказаному вагоні за наведених обставин відсутні. Також відповідач зауважив, що відповідно до ст. 12, 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 110 Статуту, починаючи з 00.50 год. 18.12.2020 відповідальність за вантаж у спірному вагоні №95641965 несе вантажовласник. Разом з відзивом відповідачем було подано заяву про поновлення процесуального строку, у якій останнім було повідомлено, що при підготовці відзиву виникла необхідність у витребуванні документів та письмових пояснень із структурних підрозділів філії, які є територіально віддаленими, а тому відповідачу знадобився певний час для отримання вищевказаних документів.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.

21.07.2021 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що відповідачем не доведено, що факт недостачі вантажу стався не з його вини, навпаки, виявлене у спірному вагоні конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) з чітко позначеною сумою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленого у бік розвантажувальних бункерів свідчить про його технічну несправність (пошкодження), що виникла під час перевезення вантажу. Також позивач зауважує про відсутність будь-яких зауважень залізниці щодо маси навантаженого позивачем вантажу у спірних вагонах, відсутність доказів на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі одержувачу. За доводами позивача, втрата частини вантажу стала результатом його незбереження під час перевезення, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо перевезення вантажу та є підставою для настання господарської-правової відповідальності.

03.08.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач повторно зазначив, що вагон №95620035 прибув на станцію призначення в технічно справному стані. Щодо вагону №95641965 відповідач зауважує, що при його прийманні від залізниці, вантажоодержувачем не було заявлено жодних зауважень щодо наявності пошкодження кузова вагону, ознак нестачі вантажу, вимог про складання комерційного акту та перевірки маси вантажу.

10.08.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких останній просить суд не долучати до матеріалів справи відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, оскільки останні були підписані не уповноваженим складом відповідача.

За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оссойо» (надалі - позивач, замовник), шляхом накладення електронного цифрового підпису, направило Акціонерному товариству «Українська залізниця» (надалі - відповідач, перевізник) заяву № 41434866/2020-001 від 31.03.2020 про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

25.05.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Оссойо» повідомлення № 99-41434866/2020-0001, яким засвідчило прийняття заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, повідомило про присвоєння позивачу кодів відправника/одержувача 8372 та платника 8210257 з відкриттям особового рахунку 8137036 (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів/надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

У відповідності до п. 1.4. договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Відповідно до п. 1.5. договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом Замовника допускається укладення договору в паперовій формі.

Згідно з п. 1.10. договору, останній є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. договору.

Договір укладений між сторонами 25.05.2020 в редакції, що оприлюднена 31.05.2020 р. на веб-сайті http://uz-cargo.com, та яка вводиться в дію 01.07.2020.

На виконання умов договору позивач 14.12.2020 передав залізниці до перевезення вантаж (зерно кукурудзи насипом) зі станції відправлення Ромни Південної залізниці на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці для одержувача вантажу філія «Миколаївський портовий елеватор» AT «ДПЗКУ» загальною масою нетто 650850 кг., що оформлено накладною № 44418929.

По прибуттю вантажу на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці та після отримання вагонів з вантажем одержувачем філія «Миколаївський портовий елеватор» AT «ДПЗКУ» були виявлені сліди доступу до вантажу та невідповідність маси вантажу з даними залізничної накладної (недостача), зокрема:

- вагон № 95680344: в двох розвантажувальних люках відігнутий метал;

- вагон № 95620035: в крайніх розвантажувальних люках зажаті зерна кукурудзи; при переважуванні брутто вказаного вагону виявлено нестачу вантажу - 4850 кг;

- вагон № 95641965: в нижніх розвантажувальних люках виявлено затиснуті зерна кукурудзи та погнутий метал; при переважуванні брутто вказаного вагону виявлено нестачу вантажу - 4700 кг.

Після виявлення ознак недостачі вантажу одержувач керуючись ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України підготував та звернувся до начальника станції призначення Миколаїв- Вантажний (експ.) з телефонограмою № 12 та листом № 1258/10 від 18.12.2020 з вимогою здійснити перевірку маси й стану вантажу (комісійна видача вантажу), та скласти комерційний акт.

Листами № 771/М від 18.12.2020, № 772-1/М від 18.12.2020 станція призначення Миколаїв-Вантажний повідомила одержувача про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу з посиланням на ст. 52 Статуту залізниць України.

Внаслідок відмови у комісійній видачі вантажу, одержувач у порядку п. 16 Правил складання актів подав начальнику дирекції залізничних перевезень скарги № 1255/10 від 18.12.2020, № 1259/10 від 18.12.2020.

У відповідь на зазначені скарги, станція призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) склала комерційний акт № 415207/343 від 18.12.2020 про недостачу вантажу у вагоні № 95620035 у розмірі 4850 кг.

На скаргу від 18.12.2020 № 1259/10 одержувачу був надісланий лист Дирекції залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій від 22.12.2020 № ДН-5-07/829 про відсутність підстав для проведення комісійної перевірки маси вантажу у вагоні № 95641965, з посиланням на підписання пам`ятки про подавання вагонів без зауважень.

У зв`язку з відмовою залізниці здійснити комісійну видачу вантажу, позивач замовив регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області проведення експертизи, для участі у якій запрошувались представники станції Миколаїв-Вантажний (експ.) згідно повідомлень № 1256/10 від 18.12.2020, № 1260/10 від 18.12.2020.

За результатами проведення експертизи щодо вагона № 95641965 складений Акт експертизи № 120-1278 від 22.12.2020, відповідно до п. 6 якого завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона. Експертизою встановлено протиправне втручання до вагонів з вантажем сторонніх осіб під час перевезення відповідачем, що призвело до недостачі самого вантажу.

За доводами позивача, виявлені одержувачем вантажу та підтверджені комерційним актом № 415207/343 від 18.12.2020 та Актами експертиз регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області №120-1278 від 22.12.2020, №120-1278/1 від 22.12.2020 обставини свідчать про пошкодження спірних вагонів № 95620035, № 95641965 з вантажем під час їх перевезення залізницею, що є підставою для стягнення з останньої збитків за незбережений вантаж у розмірі 65 359,88 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Судом встановлено, що відповідно до залізничної накладної № 44418929 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оссойо» на станції відправлення було передано, а Акціонерним товариством "Українська залізниця" прийнято до перевезення на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці зерно кукурудзи загальною масою нетто 650850 кг (насипом) для філія «Миколаївський портовий елеватор» AT «ДПЗКУ».

Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Як встановлено судом, що при прибутті вантажу на станцію призначення, одержувач виявив сліди доступу до вантажу та невідповідність його маси з даними залізничної накладної, про що повідомив телефонограмою № 12 начальника станції призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) та звернувся з листом № 1258/10 від 18.12.2020, у якому вимагав здійснити перевірку маси й стану вантажу (комісійна видача вантажу), та скласти комерційний акт.

Статтею 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

З матеріалів справи вбачається, що листами № 771/М від 18.12.2020, № 772-1/М від 18.12.2020 станція призначення Миколаїв-Вантажний повідомила одержувача про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу з посиланням на ст. 52 Статуту залізниць України.

З огляду на відмову у комісійній видачі вантажу, одержувач у порядку п. 16 Правил складання актів подав начальнику дирекції залізничних перевезень скарги № 1255/10 від 18.12.2020, № 1259/10 від 18.12.2020.

Відповідно до пункту 16 Правил складання актів у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.

Судом встановлено, що у відповідь на зазначені скарги, станція призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) склала комерційний акт №415207/343 від 18.12.2020 про недостачу вантажу у вагоні № 95620035 у розмірі 4850 кг.

На скаргу від 18.12.2020 №1259/10 одержувачу був надісланий лист Дирекції залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій від 22.12.2020 № ДН-5-07/829 про відсутність підстав для проведення комісійної перевірки маси вантажу у вагоні №95641965, з посиланням на підписання пам`ятки про подавання вагонів без зауважень.

Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, не передбачено ані права, ані обов`язку вантажоодержувача вносити до пам`яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, про стан запірно-опломбувальних пристроїв тощо.

Тобто, пам`ятка не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством України не передбачено обов`язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості.

Таким чином, відсутність зауважень у пам`ятках про забирання вагонів не доводить відсутність вини відповідача у недостачі вантажу, зданого йому до перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з відмовою залізниці здійснити комісійну видачу вантажу, позивач замовив регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області проведення експертизи, для участі у якій запрошувались представники станції Миколаїв-Вантажний (експ.) згідно повідомлень № 1256/10 від 18.12.2020, № 1260/10 від 18.12.2020.

За результатами проведення експертизи щодо вагона №95641965 складений Акт експертизи № 120-1278 від 22.12.2020, відповідно до п. 6 якого завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона. Експертизою встановлено:

1) при зовнішньому огляді вагона встановлено:

- на першому розвантажувальному бункері від драбини з протилежної сторони штурвалів вагону, між кришкою та бункером, виявлені зажаті зерна кукурудзи і задир металу, зерно кукурудзи не висипається;

- на другому розвантажувальному бункері від драбини з протилежної сторони штурвалів вагону, між кришкою та бункером, виявлені зажаті зерна кукурудзи, і задир металу, зерно кукурудзи не висипається;

- на третьому розвантажувальному бункері від драбини з протилежної сторони штурвалів вагону, між кришкою та бункером, виявлені зажаті зерна кукурудзи і задир металу, зерно кукурудзи не висипається.

2) після зняття пломб у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках, при огляді поверхні вантажу виявлено:

- між першим та другим завантажувальними люками від драбини вагону поверхня нерівна, мається заглиблення вантажу у вигляді воронки, яка направлена в сторону першого розвантажувального люка;

- між третім та четвертим завантажувальними люками від драбини вагону поверхня нерівна, мається заглиблення вантажу у вигляді воронки, яка направлена в сторону третього розвантажувального люка.

3) візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу.

4) після зважування вагона фактично виявилось:

- маса нетто вантажу у вагоні № 95641965 склала 60900 кг, що на 4700 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 44418929.

За результатами проведення експертизи щодо вагона № 95620035 складений Акт експертизи № 120-1278/1 від 22.12.2020, відповідно до п. 6 якого завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона. Експертизою встановлено:

1) при зовнішньому огляді вагона встановлено:

- на першому розвантажувальному бункері від драбини з протилежної сторони штурвалів вагону, між кришкою та бункером, виявлені зажаті зерна кукурудзи і задир металу, зерно кукурудзи не висипається;

- на другому розвантажувальному бункері від драбини з протилежної сторони штурвалів вагону, між кришкою та бункером, виявлені зажаті зерна кукурудзи і задир металу, зерно кукурудзи не висипається;

2) після зняття пломб у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках, при огляді поверхні вантажу виявлено:

- між першим та другим завантажувальними люками від драбини вагону поверхня нерівна, мається заглиблення вантажу у вигляді воронки, яка направлена в сторону першого розвантажувального люка;

- між другим та третім завантажувальними люками від драбини вагону поверхня нерівна, мається заглиблення вантажу у вигляді воронки, яка направлена в сторону другого розвантажувального люка.

3) візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу.

4) після зважування вагона фактично виявилось:

- маса нетто вантажу у вагоні № 95620035 склала 61050 кг, що на 4850 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 44418929.

Щодо тверджень відповідача про те, що акти експертизи регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області є неналежним та недопустимим доказом, суд зазначає наступне.

Повноваження торгово-промислових палат на складання актів експертизи встановлені частиною першою статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Позивач звернувся до регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області для проведення експертизи, як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Права торгово-промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України. Отже, повноваження торгово-промислових палат на проведення експертиз встановлені законом.

Експертизи, які проводяться торгово-промисловими палатами, є незалежними товарознавчими експертизами. Такі експертизи не є судовими, і відповідно на них не розповсюджується законодавство України про проведення судової експертизи.

Враховуючи наведене, акти експертизи регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області є належним та допустимим доказом на підставі якого є можливим встановлення обставин справи, що входять до предмету доказування у даній справі.

Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред`явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Судом встановлено, що позивач, як відправник вантажу, має право на пред`явлення претензії та позову до відповідача, що підтверджується переуступним написом, який засвідчений одержувачем філія «Миколаївський портовий елеватор» AT «ДПЗКУ» на накладній № 44418929.

За змістом статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У статті 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до статті 113 Статуту залізниць, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідач проти позову заперечує у зв`язку з тим, що втрата вантажу сталась з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною другою статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Суд зазначає, що статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено принцип винності перевізника за втрату, нестачу, псування й пошкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту і обов`язок доведення своєї невинуватості лежить саме на перевізнику.

Проте, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу сталась не з його вини. Жодних доказів того, що недостача вантажу сталась з вини невстановлених осіб або з незалежних від відповідача причин суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Суд зауважує, що для визначення розміру збитків не є обов`язковим надання доказів понесення витрат з оплати вантажу. Документом, що підтверджує розмір збитків може бути в тому числі довідка про вартість вантажу.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить, зокрема, 0,5% маси, визначеної в перевізних документах, для всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Судом встановлено, що згідно довідки відправника вантажу вартість 1 (однієї) метричної тони (1000 кг.) вантажу, який був переданий залізниці до перевезення та відправлений згідно накладної № 44418929, становить 7 350,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку суми відшкодування у вагоні № 95620035 вбачається:

маса нетто вантажу у вагоні - 65900 кг.

маса недостачі у вагоні - 4850 кг.

норма недостачі (0,5%) - 329,50 кг. (65900 кг. х 0,5%)

маса відповідальної недостачі з вини залізниці - 4520,50 кг. (4850 кг. - 329,50 кг.)

вартість недостачі вантажу становить: 4520,50 кг. х 7 350,00 грн. = 33 225,68 грн.

З розрахунку суми відшкодування у вагоні № 95641965:

маса нетто вантажу у вагоні - 65600 кг.

маса недостачі у вагоні - 4700 кг.

норма недостачі (0,5%) - 328 кг. (65600 кг. х 0,5%)

маса відповідальної недостачі з вини залізниці - 4372 кг. (4700 кг. - 328 кг.)

вартість недостачі вантажу становить: 4372 кг. х 7 350,00 грн. = 32 134.20 грн.

Отже, враховуючи наведене, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку ціни позову та встановив, що останній є вірним, а загальна сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, становить 65 359,88 грн.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуюче вищенаведене та приймаючи до уваги, що залізницею при перевезенні вантажу не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим виявилась нестача вантажу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" про стягнення 65 359,88 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця"(03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" (01054, м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 35, приміщення 16-18; ідентифікаційний код 41434866) вартість нестачі у розмірі 65 359 грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.08.2021.

Суддя Л. Г. Пукшин