Рішення № 98943969, 11.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2021Справа № 910/19006/20Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармаопт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Фарм "Нова Аптека"

про стягнення 34371,41 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармаопт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Фарм "Нова Аптека" про стягнення за договором поставки від 01.04.2016 № 01/16-П основного боргу в розмірі 29807,42 грн., пені в розмірі 3078,43 грн., інфляційних втрат у розмірі 840,56 грн. та трьох процентів річних у розмірі 645 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 6, оф. 7.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

У той же час, згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 01/16-П, за умовами якого постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупця товари згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 3.3 договору право власності на товар переходить до покупця в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця про отримання товару на видатковій накладній постачальника.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату кожен місяць, не пізніше 10 числа, за проданий товар у попередньому місяці, згідно відправленого покупцем звіту про продаж товарів за місяць по формі: продаж товарів - кількість та кошти.

Згідно пунктів 9.1, 9.2 договору останній набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2016. Договір вважається таким, що припинив свою дію після виконання сторонами усіх своїх зобов`язань по цьому договору. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менше ніж за один місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 55624,54 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними за період з 09.10.2018 року по 18.11.2019. Крім того, позивачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні щодо спірної поставки товару.

При цьому, між сторонами підписувався акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого борг відповідача за договором станом на 30.06.2019 складав 48215,98 грн.

У той же час, відповідач частину поставленого товару повернув та частину оплатив, у зв`язку з чим залишок боргу відповідача становив 29807,42 грн.

Відтак, 17.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.03.2020 № 4/20 про сплату заборгованості за договором, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 29807,42 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 3078,43 грн. пені за період прострочення з 05.03.2020 по 23.11.2020.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.2 договору у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від вартості суми за кожен день прострочення.

Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17.

Із доданого до позовної заяви розрахунку пені слідує, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 05.03.2020 по 23.11.2020 року.

У той же час, граничний строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару згідно з пунктом 4.1 договору сплив за першою накладною від 09.10.2018 з 11.11.2018, у зв`язку з чим за частиною 6 статті 232 ГК України кінцевим строком нарахування пені за такою накладною є 11.04.2019 року.

Відповідно, за останньою видатковою накладною від 18.11.2019 відповідач мав здійснити оплату до 10.12.2019 включно, тобто пеня за прострочення оплати за такою накладною може бути нарахована за період з 11.12.2019 по 11.06.2020 року.

Таким чином, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням встановлених судом період прострочення оплати товару згідно пункту 4.1 договору, суд дійшов висновку про стягнення пені в загальному розмірі 210,12 грн., а саме: 3,91 грн. за видатковою накладною від 27.08.2019 на суму 929,70 грн. за період з 05.03.2020 по 11.03.2020; 3,13 грн. за видатковою накладною від 27.08.2019 на суму 744,18 грн. за період з 05.03.2020 по 11.03.2020; 7,50 грн. за видатковою накладною від 27.08.2019 на суму 1783,14 грн. за період з 05.03.2020 по 11.03.2020; 59,29 грн. за видатковою накладною від 23.09.2019 на суму 2796,60 грн. за період з 05.03.2020 по 11.04.2020; 24,04 грн. за видатковою накладною від 23.09.2019 на суму 1134 грн. за період з 05.03.2020 по 11.04.2020; 29,06 грн. за видатковою накладною від 21.10.2019 на суму 815,64 грн. за період з 05.03.2020 по 11.05.2020; 56,42 грн. за видатковою накладною від 18.11.2019 на суму 1147,20 грн. за період з 05.03.2020 по 11.06.2020; 26,77 грн. за видатковою накладною від 18.11.2019 на суму 544,38 грн. за період з 05.03.2020 по 11.06.2020 року.

Також позивачем заявлені до стягнення 840,56 грн. інфляційних втрат та 645 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши перерахунок компенсаційних виплат, суд вважає його арифметично вірним, у зв`язку з чим з останні підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармаопт" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Фарм "Нова Аптека" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 6, оф. 7; ідентифікаційний код 35370779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармаопт" (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 152, кв. 204) 29807 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сім) грн. 42 коп. основного боргу, 210 (двісті десять) грн. 12 коп. пені, 840 (вісімсот сорок) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 645 (шістсот сорок п`ять) грн. трьох процентів річних, а також 1926 (одну тисячу дев`ятсот двадцять шість) грн. 59 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова