Рішення № 98943909, 06.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2021Справа № 910/5387/21

За позовомДержавної служби статистики УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛАЙТ КОРПОРАТИВНІ РІШЕННЯ"простягнення 259 421, 65 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Пальчик В.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/5387/21 за позовом Державної служби статистики України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Лайт Корпоративні Рішення" про стягнення 259 421, 65 грн пені за прострочення виконання зобов`язання за договором від 30.05.2019 № 55, предметом якого є розроблення й поставка товару.

Відповідно до ухвали від 02.07.2021 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 06.08.2021.

05.08.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла письмова заява про застосування строку позовної давності.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.08.2021 представник позивача наполягав на заявленому позові та надав усні пояснення стосовно заявленого відповідачем строку давності.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 06.08.2021 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи фактичних даних достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 06.08.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2019 між Державною службою статистики України (далі також - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Лайт Корпоративні Рішення" (далі також - виконавець) було укладено договір № 55 за умовами якого виконавець зобов`язується у 2019 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування: ДК 021:2015:48610000-7 Системи без даних (Розробка автоматизованої системи для збору та оброблення даних Всеукраїнського перепису населення (АС ВПН, І черга)). Лот 2:48613000-8 Електронні системи управління даними (Розробка програмно-апаратного комплексу автоматизованої системи складання квартальних списків та переписного районування Всеукраїнського перепису населення (ПАК АС СКСПР ВПН)), далі - Товар (п. 1.2. договору).

Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики Товару зазначена в Додатку 1 до договору. Номенклатура, асортимент, комплектність, кількість і вартість Товару, визначені в Додатку 2 до договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна ціна цього договору відповідно до Специфікації (Додаток 2) та Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток 3) становить 57 904 749, 02 грн, у тому числі ПДВ 8 159 862, 46 грн.

Товар (або його частина) вважається поставленим з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Товару. До Акта приймання-передачі Товару надається комплект видатково-прибуткових накладних. Остаточна оплата по договору здійснюється після підписання Акта приймання-передачі Товару за результатами виконання усіх етапів, передбачених Додатком 4 до цього договору за наявності коштів на рахунках замовника (п. п. 4.2., 4.3. договору).

Згідно з п. 5.1. договору поставка Товару здійснюється виконавцем відповідно до Додатку 4 до цього договору не пізніше ніж до 30.09.2019.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.10.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (п. 10.1. договору).

Як стверджує позивач, у визначений договором термін він не отримав результатів виконання відповідачем етапів/підетапів 2.3, 3.1, 3.3-3.5 календарного плану, визначеного Додатком 4 до договору (не розроблено ПЗ АРМ адміністратора переписного районування, не забезпечено постачання, розгортання та налаштування, а також не проведено дослідну експлуатацію та не введено в постійну експлуатацію ПАК АС СКСПР ВПН). Лише 30.10.2019 представники замовника та виконавця підписали Акт приймання-передачі товару, яким підтверджується виконання ТОВ "Грін Лайт Корпоративні Рішення" зобов`язань за договором на суму 8 945 574, 26 грн.

Оскільки відповідач порушив строки поставки Товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню відповідно до п. 7.2.1. договору в розмірі 259 421, 65 грн за загальний період з 01.10.2019 до 29.10.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 55 від 30.05.2019, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено,що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що виконавець поставив Товар з порушення строків, встановлених п. 5.1. договору.

Таким чином, замовник за наявності підстав правомірно застосував до відповідача пеню, передбачену в підпункті 7.2.1. договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підпунктом 7.2.1. договору передбачено, що за невиконання зобов`язань у строк, визначений у пункті 5.1. виконавець сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості Товару з надання якого допущено прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Так, суд перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що він є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 259 421, 65 грн є обґрунтованими.

У той же час, судом надано оцінку клопотанню відповідача про застосування строку позовної давності та встановлено наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суд зазначає, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені розпочався 01.10.2019 та закінчився 01.10.2020 (також відповідно за кожен день прострочення з 02.10.2019 до 29.10.2019).

Поважних причин пропуску строку позивачем не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 31.03.2021, а тому до вимог позивача про стягнення пені за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 01.10.2019 по 29.10.2019 у розмірі 259 421, 65 грн слід застосувати спеціальні строки позовної давності за заявою відповідача, так як позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення пені поза межами спеціального строку позовної давності.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 71, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 104, 129, 214, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 256, 258, 261, 263 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Державної служби статистики України відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 12.08.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко