Рішення № 98940528, 12.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7287/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

02.07.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2020 №00005590505.

В обґрунтування своїх вимог зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює роздрібну торгівлю, у тому числі алкогольними виробами. Відповідачем проведено фактичну перевірку мгазину позивача з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за результатами якої складено акт від 11.08.2020 №002579. На підставі зазначеного акта відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №00005590505, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 17000 грн. За твердженням позивача, указане рішення є протиправним, оскільки реалізацію алкогольних напоїв вона здійснювала на підставі відповідної ліцензії терміном дії з 01.05.2019 до 01.05.2021. Позивач зазначає, що останнім днем вказаної ліцензії є 01.05.2021, тобто нею правомірно здійснювалася роздрібна торгівля алкогольними напоями 01.05.2021 - в останній день строку дії ліцензії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/7287/21; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

21.07.2021 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача проти позовних вимог заперечував та зазначив, що термін дії ліцензій на право реалізації алкогольних напоїв закінчився 30.04.2021 з огляду на сплив річного терміну дії ліцензії, реалізація алкогольних напоїв 01.05.2021 вважається такою, що відбулася без ліцензії, що є порушенням вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". За доводами відповідача, контролюючим органом правомірно застосовано до позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні (а.с.28-29).

02.08.2021 позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с.46-47), в якій виклав свої спростування доводам відповідача.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 12.06.2012 (а.с.21). та перебуває на обліку як платник податків у контролюючому органі.

На підставі наказу від 10.08.2020 №1101 (а.с.30) та направлень від 10.08.2020 №1127 та №1128 (а.с.31) Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: магазин що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 11.08.2020 №0225/16/31/РРО/ НОМЕР_1 (а.с.34-35).

З акта перевірки вбачається, що під час перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 550,00 грн: зокрема, 6 пляшок пива "Жигулівське" на суму 213,00 грн (35.50х6), що підтверджується чеком №2 об 10 год.45 хв.44 сек; 1 пляшка "Слобода" на суму 16 грн, що підтверджується чеком №1 об 10 год. 45 хв. 08 сек; 2 пляшки пива "Гараж" на суму 49,00 грн (24,50х2), 2 пляшки пива "Есса Лимон" на суму 45,00 грн (22,50х2), що підтверджується чеком №3 об 10 год. 47 хв. 14 сек; 2 пляшки пива "Слобода" на суму 86,00 грн (43,00х2), 2 пляшки пива "Жигулівське" на суму 71,00 грн (35.50х2), що підтверджується чеком №4 об 14 год.36 хв.36 сек; 1 пляшка пива "Чернігівське світле" на суму 36,50 грн, 1 пляшка пива "Янтар" на суму 33,50 грн, що підтверджується чеком №5 об 14 год. 58 хв. 22 сек.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №00005590505, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 17000,00 грн за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (а.с.33 зворотній бік).

Не погодившись з указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР) ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно зі статтею 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

За порушення вимог указаної статті до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції згідно з абзацом 5 частини другої статті 17 цього Закону у вигляді штрафу, зокрема, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій - у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

За вимогами пункту 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №493 (яка діяла до 30.08.2019, тобто в період видачі позивачу ліцензії №1624031220190082 - дата реєстрації 11.04.2019), форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку, бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається: на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім`я, по-батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію; на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж алкогольних та/або тютюнових виробів, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема, термін дії.

При цьому, ні Закон №481/95-ВР, ні прийняті на його реалізацію підзаконні нормативно-правові акти не визначають порядок обчислення строку дії ліцензії.

Відповідно до цього застосуванню підлягають визначення, наведені у главі 18 Розділу V Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі статтею 252 цього Кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).

Отже законодавець у Цивільному кодексі України виокремлює поняття "строк" і "термін", які не є тотожними.

Водночас, видані на виконання вимог Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, передбачають саме "термін дії ліцензії", який відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України визначається календарною датою, яка має неминуче настати.

Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що термін дії дозвільного документу, протягом якого суб`єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає о 23:59 годині останнього дня відповідного місяця та року, який визначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 отримала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями реєстраційний №1624031220190082, дата реєстрації 11.04.2019, з терміном дії з 01.05.2019 до 01.05.2020 (а.с.18-19).

Отже, строк дії цієї ліцензії був чітко встановлений уповноваженим органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення.

При цьому дата закінчення поєднана з прийменником "до", у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Крім того, згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

З урахуванням наведених положень Конвенції та Цивільного кодексу України, граматичного аналізу визначення в ліцензії кінцевої дати дії: "до 01.05.2020 ", суд дійшов висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольних напоїв в останній день чинності ліцензії - 01.05.2020.

Указаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у частині застосування штрафу до ФОП ОСОБА_1 за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії у розмірі 17000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №00005590505 щодо застосування штрафу до позивача за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії у розмірі 17000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 судових витрат, а саме: витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви - 908 грн. та витрат на правову допомогу - 8700,00 грн.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією від 01.07.2021 №5805 (а.с.5).

Зважаючи на вищевикладене, при задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження надання відповідних послуг позивачу адвокатом Тереховським Д.О. до суду надано копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 16.06.2021 (а.с.22), за умовами якого гонорар адвоката визначається обсягом виконаної роботи та погоджується сторонами окремо. Сторони складають Акти виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких адвокату сплачується гонорар; ордеру №1048020 (а.с.23); акту виконаних робіт (наданих послуг) від 09.08.2021 (а.с.52), з якого слідує, що адвокатом надано послуги на загальну суму 8700,00 грн, з яких: 1 година -опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню податкового-повідомлення рішення. Формування правової позиції. Консультація щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи - 500,00 грн., 4 години - складання адміністративного позову, подання позову до суду - 5000,00 грн., 2 години - складання та направлення відповідачу та до суду відповіді на відзив - 2500,00 грн., ознайомлення з матеріалами справи в Полтавському окружному адміністративному суду - 700,00 грн.; квитанція №3 від 09.08.2021 на суму 8700,00 грн (а.с.50).

Враховуючи те, що позивачем доведено факт понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 8700 грн., розмір витрат є співрозмірним з предметом адміністративної справи та обґрунтованим, суд вважає, що зазначені витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01 вересня 2020 року №00005590505.

Стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 44057192) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8700,00 грн (вісім тисяч сімсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.В. Костенко