Рішення № 98940496, 12.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5954/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2020 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" Шарий І.Л. звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку суми штрафу, застосованого згідно з податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків ДФС від 24 жовтня 2018 року №0001975014 та зобов`язати Офіс великих платників здійснити перерахунок суми вищевказаного штрафу відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, визначивши у новому податковому повідомленні-рішенні суму штрафу не більше 1 700,00 грн та надіслати (вручити) позивачу нове податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо не здійснення перерахунку суми штрафу, застосованого згідно з податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків ДФС від 24.10.2018 №0001975014, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) здійснити перерахунок суми штрафу, застосованого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) згідно з податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків ДФС від 24.10.2018 №0001975014, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України. В іншій частині позов залишено без задоволення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) частину витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп.

21 січня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про ухвалення додаткового рішення по справі № 440/5954/20.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року заяву адвоката Рекотової Тамари Анатоліївни від 21 січня 2021 року про ухвалення додаткового рішення у справі №440/5954/20 залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року по справі № 440/5954/20 - скасовано. Заяву адвоката Рекотової Т.А. про ухвалення додаткового рішення по справі № 440/5954/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно витягу в протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 440/5954/20 розподілена судді Удовіченку С.О.

Ухвалою Полтавськогого окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії призначити до розгляду у письмовому провадженні.

Копію ухвали суду від 30 липня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" отримано 05 серпня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду 09 серпня 2021 року.

Копію ухвали суду від 30 липня 2021 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби отримано 06 серпня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду 10 серпня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про ухвалення додаткового рішення, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої - сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої, сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом , їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною .

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: договір про надання юридичних послуг від 01 лютого 2019 року, додаткову угоду № 12 від 15 жовтня 2020 року до договору про надання юридичних послуг від 01 лютого 2019 року, платіжне доручення № 3769 від 20 жовтня 2020 року на суму 4000 грн, платіжне доручення № 664 від 20 січня 2021 року на суму 4000 грн, акт прийому передачі наданих послуг від 21 січня 2021 року за договором про надання юридичних послуг від 01 лютого 2019 року, звіт адвоката Рекотової Т.А. від 19 січня 2021 року щодо наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 01 лютого 2019 року, ордер серії ПТ № 110956 про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 978, (т.1 а.с. 64-70, 84-88).

Згідно додаткової угоди № 12 від 15 жовтня 2020 року до договору про надання юридичних послуг від 01 лютого 2019 року: відповідно до пункту 4.2 договору про надання юридичних послуг від 01 лютого 2019 року сторони узгодили, що вартість послуг адвоката по наданню правової допомоги клієнту по даній справі складає 8000 грн та сплачується адвокату клієнтом в порядку, визначеному пунктами 4.3 та 4.4 договору на умовах 50% протягом двох робочих днів з моменту підписання даної додаткової угоди та 50% після ухвалення судового рішення по даній справі.

20 жовтня 2020 року та 20 січня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" здійснено оплату послуг згідно додаткової угоди № 12 від 15 жовтня 2020 року.

Відповідно до звіту адвоката Рекотової Т.А. від 19 січня 2021 року щодо наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 01 лютого 2019 року, адвокатом надано наступні послуги:

- консультація - 250 грн,

- аналіз діючого законодавства (1 год_ - 500 грн,

- аналіз судової практики (1,5) год - 750 грн,

- складання позовної заяви (3 год) - 3000 грн,

- аналіз відзиву на позовну заяву (1 год) - 500 грн,

- складання відповіді на відзив (2,5 год) - 2500 грн,

- складання заяви про додаткове рішення (1 год) - 500 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суму заявлених позовних вимог, значення справи для сторони, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн підтверджена належними і допустимими доказами.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-245, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (код ЄДРПОУ 38194448, вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010) за рахунок бюджетних Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43141417, вул. Дегтярівська, 11-г, м. Київ, 04119) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко