Рішення № 98940477, 06.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3815/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рябухи Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Пироженко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправними дій ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989 до загального трудового стажу;

- зобов`язання ГУПФ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи у військорзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує про протиправність дій ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989. Зазначає, що під час існування такої держави як Союз Радянських Соціалістичних Республік, позивач 09.06.1987 року була прийнята на роботу молодшим продавцем книжкового кіоску № НОМЕР_1 воєнторгу №684 УТ ЗакВО Вірменської ССР згідно наказу 73/л від 09.06.1987, що підтверджується відповідним записом у її трудовій книжці. 20.08.1987 ОСОБА_1 була переведена на посаду старшого продавця магазину №18 згідно наказу 119/л від 19.08.1987, про що також мається запис в трудовій книжці. 21.11.1989 у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено запис про те, що остання звільнена за власним бажанням у зв`язку з переведенням її чоловіка в іншу місцевість для несення військової служби та зазначено, що дане переведення відбулося на підставі наказу Пр №230/л від 07.21.1989. Відмовляючи у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989 до загального трудового стажу пенсійний орган виходив з того, що такої дати як 07.21.1989 взагалі не існує, тобто у трудовій книжці мається невірний запис дати наказу на звільнення. Вжиті позивачем заходи з метою отримання підтверджуючих документів щодо періоду її роботи у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989 не дали належних результатів. Разом з тим, у відповідності до положень пункту 18 Порядку №637 підтвердити період роботи ОСОБА_1 у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989 можуть свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що працювали/служили у військовій частині у спірний період роботи ОСОБА_1 у військторзі №684.

Ухвалою суду від 21.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3815/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Вказано, що заява ОСОБА_1 про виклик свідків від 16.04.2021 буде вирішена в ході розгляду справи по суті.

У подальшому, ухвалою суду від 11.05.2021 призначено справу №440/3815/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду у судовому засіданні. Заяву ОСОБА_1 про виклик свідків від 16.04.2021 задоволено. У судове засідання викликано свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідач не погодився з позовними вимогами ОСОБА_1 , про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 06.05.2021 №1600-0803-8/32746 (а.с. 69-70). Вказав, що ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою від 24.03.2021 про перерахунок пенсії щодо зарахування до стажу періоду роботи з 21.08.1987 по 21.11.1989, оскільки у зв`язку з зазначенням невірного запису дати наказу про звільнення (07.21.1989) при призначенні пенсії вказаний період не враховано для обчислення стажу роботи. На запити до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації м. Подольська та Центрального архіву Міністерства оборони Республіки Вірменії надійшли відповіді, що документи відносно Воєнторгу 684 УТ ЗакВО на зберігання не надходили. За результатами розгляду вказаної заяви управлінням прийнято рішення від 31.03.2021 №386 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки в наявному записі трудової книжки за №16 містяться виправлення, які потребують уточнення. Також, на переконання відповідача, вимога позивача є безпідставною в частині зарахування періоду роботи у військторзі №684, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 наявні виправлення, а відтак, має місце факт, який необхідно встановлювати у порядку цивільно-процесуального законодавства. Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, то відповідач вважає їх безпідставними, оскільки в управління відсутня окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішення суду для безспірного списання коштів, також відсутні рахунки, на яких обліковуються кошти за кодом доходів бюджету «Інші надходження». Крім того, розмір заявлених витрат є неспівмірним та значно завищеним.

У судовому засіданні 06.08.2021 позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

У судове засідання 06.08.2021 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце його проведення, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі представника управління (а.с. 67).

Заслухавши доводи позивача, його представника та покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до стажу періоду роботи з 21.08.1987 по 21.11.1989 (а.с. 75).

До вказаної заяви позивач додала паспорт, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку (а.с. 76).

31.03.2021 за результатами розгляду вказаних заяви та документів відділом перерахунків пенсії №3 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області прийнято рішення №386, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії згідно заяви від 24.03.2021 у зв`язку з відсутністю в чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку. Так, при призначенні пенсії період роботи з 21.08.1987 по 21.11.1989 не враховано для обчислення стажу ОСОБА_1 , оскільки невірно внесено запис дати наказу на звільнення (07.21.1989). На запити до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації м. Подольська та Центрального архіву Міністерства оборони Республіки Вірменії надійшли відповіді, що документи відносно Воєнторгу 684 УТ ЗакВО на зберігання не надходили. Отже, аналіз наданих документів свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії ОСОБА_1 , оскільки запис на звільнення за №16 в трудовій книжці потребує уточнення (а.с. 80).

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 3 Конституції України визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" "в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави /статті 1, 3 Конституції України/.

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулює Закон України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" від 09.07.2003, який набрав чинності з 01.01.2004 /далі - Закон №1058-IV/. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У розумінні статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною першою статті 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України /стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"/.

Як слідує з матеріалів справи, відмовляючи у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989 до загального трудового стажу пенсійний орган виходив з того, що у трудовій книжці останньої мається невірний запис дати наказу про її звільнення. Так, 21.11.1989 у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено запис про те, що остання звільнена з посади старшого продавця магазину №18 воєнторгу №684 УТ ЗакВО за власним бажанням у зв`язку з переведенням її чоловіка в іншу місцевість для несення військової служби та зазначено, що дане переведення відбулося на підставі наказу Пр №230/л від 07.21.1989. Водночас, такої дати, як 07.21.1989 взагалі не існує.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

За приписами пунктів 1, 2, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Виходячи з приписів вказаних норм, пенсійний орган був зобов`язаний вжити необхідні дії, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, показів свідків з метою підтвердження чи спростування спірного стажу роботи ОСОБА_1 у військорзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989.

Однак, управління у даному випадку жодних дій на виконання вимог Порядку №637 з метою підтвердження чи спростування спірного стажу роботи ОСОБА_1 у військорзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989 не вчинило.

Матеріали справи свідчать, що безпосередньо самою ОСОБА_1 вживалися заходи з метою отримання підтверджуючих документів щодо періоду її роботи у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989.

Проте такі заходи не дали належних результатів, оскільки у відповідь на запити позивача до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації м. Подольська та Центрального архіву Міністерства оборони Республіки Вірменії надійшли відповіді, що документи відносно Воєнторгу 684 УТ ЗакВО на зберігання не надходили (а.с. 15-16).

У зв`язку з цим, за заявою позивача під час розгляду даної справи судом були викликані та допитані у якості свідків громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, повідомила суду, що вона з 23.09.1985 по 09.09.1989 (до землетрусу у Вірменії) працювала в книжному відділі воєнторгу №684. В той час працювала й ОСОБА_1 , яка також була продавцем магазину воєнторгу №684. Копія трудової книжки ОСОБА_5 мається у матеріалах справи (а.с. 18-19).

В свою чергу свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив суду про те, що з 1976 року він служив у Військовій частині 09321, де у 1987 році познайомився із сім`єю ОСОБА_1 . На той час ОСОБА_1 працювала в магазині воєнторгу №684 разом з його дружиною ОСОБА_5 . Свідок вказав, що він зі своєю дружиною ОСОБА_5 проживав у військовій частині у приміщенні дитячого садка, де також проживала і сім`я ОСОБА_1 . На підтвердження своїх показів ОСОБА_3 надав до суду довідку про проходження ним військової служби в лавах Радянської Армії (а.с. 95).

Поряд з цим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, повідомив суду, що у 1986 році він прибув в м. Ленінакан Вірменської РСР, де служив у військовій частині 09321 по жовтень 1989 року. При цьому, свідок підтвердив, що ОСОБА_1 в період проходження ним служби працювала в магазині воєнторгу №684, що розміщувався на території вказаної військової частини. На підтвердження своїх слів ОСОБА_4 надав до суду витяг із послужного списку особової справи майора в запасі ОСОБА_4 (а.с. 98).

Отже, судовим розглядом та показами свідків фактично підтверджено період роботи ОСОБА_1 у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989.

За приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду даної справи, а також враховуючи, що у спірному випадку дії управління виразилися саме у прийнятті протиправного рішення від 31.03.2021 №386 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 24.03.2021, яке й має негативні наслідки для позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи у військторзі №684 з 21.08.1987 по 21.11.1989, натомість, з метою належного захисту вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити їх шляхом визнання протиправним та скасування рішення відділу перерахунків пенсії №3 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області від 31.03.2021 №386 про відмову у перерахунку пенсії згідно заяви від 24.03.2021; зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 у Військторзі №684 УТ ЗакВО з 21.08.1987 по 21.11.1989 до загального трудового стажу; зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи у Військторзі №684 УТ ЗакВО з 21.08.1987 по 21.11.1989.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 15.04.2021 (а.с. 29).

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки передумовою для виникнення даного спору слугувало протиправне рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу відповідного періоду роботи без наявних на те законних підстав, суд вважає за необхідне компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань останнього судові витрати позивача у повному розмірі.

Питання про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката судом при прийнятті даного рішення не вирішувалося, з огляду на заяву представника позивача про те, що докази, які підтверджують вказані витрати, будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсії №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 31 березня 2021 року №386 про відмову у перерахунку пенсії згідно заяви від 24 березня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 у Військторзі №684 УТ ЗакВО з 21.08.1987 по 21.11.1989 до загального трудового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи у Військторзі №684 УТ ЗакВО з 21.08.1987 по 21.11.1989.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 серпня 2021 року.

Суддя О.В. Гіглава