Ухвала суду № 98939895, 12.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3997/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову Головного управління ДПС у Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 31.03.2021 ВП № 65004347,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення виконавчого збору від 13.04.2021 у виконавчому провадженні № 65126166.

Ухвалою суду від 02.08.2021 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою; позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи; копії доданих до позовної заяви документів для вручення відповідачу.

В ухвалі суду від 02.08.2021 про залишення позову без руху судом, зокрема, зазначено, що позивачем оскаржується постанова відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення виконавчого збору від 31.03.2021 ВП № 65004347. Згідно з матеріалами позову спірну постанову позивачем отримано 02.04.2021. До суду позивач звернувся 28.07.2021, тобто з порушенням десятиденного строку. Позивачем до позову додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої останній послався на те, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 360/3057/20 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 скасовано, визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку з 23.08.2019 виходячи із середньоденного заробітку 223,33 грн; зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку з 23.08.2019 виходячи із середньоденного заробітку 419,45 грн, з 01.01.2020 виходячи із середньоденного заробітку 456,12 грн. 21.01.2021 Головним управлінням ДПС у Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №360/3057/20 подано касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.02.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Луганській області. 16.02.2021 Головним управлінням ДПС у Луганській області до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду подано клопотання про зупинення виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №360/3057/20, однак 19.07.2021 до Головного управління ДПС у Луганській області надійшла ухвала Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2021 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №360/3057/20. Тому позивач просив поновити строк звернення до суду.

Підстави, вказані позивачем для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд визнав неповажними та відмовив в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки з рішення Луганського окружного адміністративного суду в справі № 360/3057/20 набрало законної сили 22.12.2020, а 31.03.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду по справі № 360/3057/20 та винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору від 31.03.2021 ВП № 65004347. Саме з моменту отримання спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 31.03.2021 ВП № 65004347, тобто з 02.04.2021, розпочався перебіг строку звернення до суду з даним позовом. Суд вважає безпідставним посилання позивача на подання касаційної скарги по справі №360/3057/20 та клопотання про зупинення виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №360/3057/20, як на підставу для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки у відповідності до вимог статті 255 КАС України рішення суду у справі №360/3057/20 набрало законної сили 22.12.2020 та підлягало примусовому виконанню відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, у разі незгоди зі спірною постановою про стягнення виконавчого збору від 31.03.2021 ВП № 65004347 позивач у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» повинен був оскаржити її в судовому порядку, про що також державним виконавцем зазначено в спірній постанові.

Позивачу запропоновано надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснено наслідки їх неусунення.

Копію ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 про залишення позовної заяви без руху позивачем отримано 02.08.2021.

11.08.2021 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, копії доданих до позовної заяви документів для вручення відповідачу та клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд встановив таке.

В обґрунтування вказаної заяви позивач послалася на те, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 360/3057/20 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 скасовано, визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку з 23.08.2019 виходячи із середньоденного заробітку 223,33 грн; зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку з 23.08.2019 виходячи із середньоденного заробітку 419,45 грн, з 01.01.2020 виходячи із середньоденного заробітку 456,12 грн. 21.01.2021 Головним управлінням ДПС у Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №360/3057/20 подано касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.02.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Луганській області. 16.02.2021 Головним управлінням ДПС у Луганській області до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду подано клопотання про зупинення виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №360/3057/20, однак 19.07.2021 до Головного управління ДПС у Луганській області надійшла ухвала Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2021 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №360/3057/20. Тому позивач просив поновити строк звернення до суду.

При цьому суд зауважує, що оцінку вказаним доводам суд надавав в ухвалі від 05.05.2021 про залишення позовної заяви без руху.

Інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом позивачем в своїй заяві не зазначено.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.

Вказаної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.03.2019 по справі № 820/394/17, від 06.03.2019 по справі № 805/1985/18-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

В пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі “Пелевін проти України” (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № П/9901/823/18.

Відтак, ГУ ДПС у Луганській області не було наведено об`єктивних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів ним не зазначено, а судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі викладеного суд у відповідності до вимог статті 123 КАС України вважає, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не є поважними.

Отже, судом встановлено, що вимоги ухвали суду від 02.08.2021 про залишення позовної заяви без руху позивачем, у строк визначений судом, виконано не в повному обсязі, недоліки позовної заяви не усунуто.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що позивач усунув не всі недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.

Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління ДПС у Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 31.03.2021 ВП № 65004347 повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

СуддяІ.О. Свергун