Ухвала суду № 98939878, 12.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3879/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі – І відповідач), ОСОБА_2 (далі – ІІ відповідач) в якій просить суд:

- стягнути на користь позивача суму понесених збитків з І відповідача - 19060,73 грн, з ІІ відповідача - 20298,95 грн, з подальшим перерахуванням на користь державного бюджету.

Ухвалою суду від 27.07.2021 позовну заяву залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161, 172 КАС України, та доказів її надіслання відповідачам; заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою; оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 4540,00 грн; акт від 24.02.2020 № 04-21/02 в повному обсязі.

09.08.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) на виконання ухвали суду від 27.07.2021 представником позивача надано, зокрема, заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що не погоджуючись з ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.12.2020 Головним управлінням 24.12.2020 подано апеляційну скаргу про скасування ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Ухвалою від 28.12.2020 Луганським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі 428/5460/20 в частині постановлення ухвали від 16.12.2020. Луганським апеляційним судом 01.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою Головному управління в задоволенні апеляційної скарги відмовлено. Повний текс постанови складено 05.02.2021.

Розгляд справи № 428/5460/20 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області завершено ухваленням рішення 12.05.2021.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до такого.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Згідно частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Частиною другою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Тобто, за змістом наведених норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Оглядом позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги на підставі акта від 24.02.2020 № 04-21/02.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області 06.07.2020 з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди на підставі акту від 24.02.2020 № 04-21/02.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17.07.2020 відкрито провадження у цивільній справі № 428/5460/20. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.12.2020 закрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.12.2020 № 428/5460/20 питання про закриття провадження у цивільній справі вирішувалось судом у відкритому судовому засіданні за участю представника позивача Кім В.В., яка була присутня під час оголошення скороченої форми судового рішення.

Позивачем подано апеляційну скаргу та 01.02.2021 Луганським апеляційним судом відмовлено у задоволені апеляційної скарги, повний текст постанови складено 05.02.2021, що не заперечується позивачем.

Аналізом змісту ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.12.2020 та постанови Луганського апеляційного суду від 01.02.2021 у справі № 428/5460/20, судом встановлено, що суд закрив провадження у справі відносно відповідачів ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), оскільки спірні правовідносини належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

В іншій частині, що стосується ОСОБА_3 , Сєвєродонецьким міським судом Луганської області 12.05.2021 прийнято рішення про відмову у позові, за участю представника позивача Кім В.В. (повний текст складено 17.05.2021).

За встановлених обставин, позивач як суб`єкт владних повноважень, дізнався про те, що позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства 05.02.2021 (дата складання повного тексту постанови Луганського апеляційного суду від 01.02.2021 у справі № 428/5460/20), а тому, враховуючи приписи частини другої статті 122 КАС України, повинен був звернутись до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом до 07.05.2021 включно (тримісячний строк звернення до суду).

До Луганського окружного адміністративного суду позивач звернувся 23.07.2021.

Тобто, з 05.02.2021 (дата повного тексту постанови суду апеляційної інстанції) до 23.07.2021 (дата звернення до суду) минуло понад 7 місяців, а тому позивач звернувся поза межами строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Суд звертає увагу, що позивачем не наведено обґрунтувань (обставин), які позбавляли можливості звернутись з позовом своєчасно, та позивачем не надано доказів поважності пропуску строку з 07.05.2021.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27.06.2000).

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №815/3087/18.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Жодних інших поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, окрім реорганізації, заявником у заяві не наведено та документально не підтверджено.

Відтак, суд дійшов висновку, що викладені в заяві про поновлення строку на подання позову причини неможливості своєчасного звернення є необґрунтованими, у зв`язку з чим, суд визнає причини пропуску строку неповажними, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі є необґрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статі 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 118, 121, 120, 122, 123, 133, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди повернути позивачу.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.В. Смішлива