Рішення № 98939847, 12.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2989/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9938 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 10 червня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини 9938 (далі - відповідач, військова частина), в якій позивачем заявлено вимоги про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив військову службу у відповідача та за наказом від 19 травня 2021 року № 319-ос «Про особовий склад» звільнений з військової служби за станом здоров`я, виключений зі списків особового складу частини з 20 травня 2021 року.

У зв`язку зі звільненням з військової служби 19 травня 2021 року позивач написав рапорт про виплату грошової компенсації вартості за неотримане протягом проходження служби речове майно. Однак, відповідачем на день виключення зі списків особового складу військової частини в порушення положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не виплачено, чим допущено протиправну бездіяльність.

Крім того позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2021 року (рік звільнення позивача з військової служби).

Ухвалою від 14 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 15-16).

Від представника відповідача 25 червня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 21-26).

Позивачу відповідно до положень Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, та поданого ним рапорту від 19 травня 2021 року за № 13162р підготовлено довідку від 19 травня 2021 року за № 125 про вартість речового майна, що належить до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування ОСОБА_1 , який звільнений за наказом від 19 травня 2021 року № 319-ос, за якою сума грошової компенсації склала 49607,93 грн за цінами станом на 01 січня 2021 року (розрахунок вартості здійснювався відповідно до положень розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.01.2021 за № Р-13/0/ 10-21 «Про проведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації»). Але в силу відсутності коштів на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідач, направив відповідне донесення від 03 червня 2021 року за № 703/7676 про виділення коштів до розпорядника коштів, до якого включений також і позивач.

Щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно на день виключення із списків особового складу військової частини представник відповідача зазначив, що на момент звільнення позивач був розрахований за всіма видами матеріального та грошового забезпечення. Грошова компенсація за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення позивача, оскільки не носить систематичного характеру, а її здійснення залежить від наявності певних умов (звільнення з військової служби, смерті (загибелі) військовослужбовця) та у разі, якщо у військовослужбовця не виникло бажання отримати предмети форменого одягу на суму грошової компенсації. Тобто здійснення зазначеної виплати залежить від суб`єктивної волі особи.

Представник відповідача наполягає, що всі передбачені дії щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане ним речове майно відповідачем виконані. Термінів виплати вказаної компенсації жодним нормативно-правовим актом не передбачено. Тобто з боку відповідача відсутня будь-яка бездіяльність.

Від позивача 19 липня 2021 року надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 40-41).

Від представника відповідача 26 липня 2021 року надійшли заперечення (арк. спр. 44-47).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

Згідно з копіями виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, картки платника податків, посвідчення, довідок встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій (арк спр. 6-9).

Згідно з довідкою від 15 червня 2021 року № 12/1360 позивач в період з 20 липня 2012 року по 20 травня 2021 року проходив військову службу в військовій частині 9938 (Луганський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України (арк. спр. 30).

Відповідно до витягу з наказу начальника 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України від 19 травня 2021 року № 319-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 , заступника коменданта з персоналу прикордонної комендатури швидкого реагування «Новопсков», звільненого з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положенням про проходження громадянами України військової служби) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас з правом носіння військової форми одягу. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 20 травня 2021 року (арк. спр. 10, 31).

Позивач звернувся на ім`я заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування «Новопсков» із рапортом від 19 травня 2021 року про виплату грошової компенсації за невикористане речове майно із розрахунку його вартості станом на 1 січня 2021 року, який, в свою чергу, клопотав по суті рапорту перед начальником Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса (арк. спр. 11, 32).

Начальником речової служби відділу тилового забезпечення складено довідку від 19 травня 2021 року № 125 про вартість речового майна, що належить до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування підполковником ОСОБА_1 , звільненого за наказом від 19 травня 2021 року № 319-ОС, згідно з якою загальна сума грошової компенсації, розрахована виходячи із закупівельної вартості станом на 01 січня 2021 року, складає 49607,93 грн (арк. спр. 33).

Також відповідач листом від 03 червня 2021 року № 703/7676 звернувся до директора Департаменту матеріального та технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України та начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України за виділенням коштів на виплату грошової компенсації, зокрема ОСОБА_1 в сумі 49607,93грн (арк. спр. 34-37).

Доказів виплати позивачу грошової компенсації за неотримане ним речове майно суду не надано.

З заяв по суті справи судом встановлено, що право позивача на отримання грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно не заперечується відповідачем. Також відповідачем не заперечується, що грошова компенсація за невикористане речове майно має розраховуватися виходячи з його вартості станом на 1 січня 2021 року. Тобто вказані обставини не є предметом доказування по справі. Спірним є обов`язок відповідача здійснити виплату грошової компенсації за неотримане позивачем речове майно на день його виключення із списків особового складу військової частини.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 3 Закону № 2232-XII правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України від 3 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Відповідно до частини третьої статті 25 Закону № 661-IV військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009), яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 2 Положення № 1115/2009 громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (пункт 6 Положення № 1115/2009).

Відповідно до пункту 7 Положення № 1115/2009 закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.

Абзацом першим пункту 292 Положення № 1115/2009 передбачено, що наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.

Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання (абзац другий пункту 292 Положення № 1115/2009).

Згідно з абзацом першим пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець (абзац другий пункту 293 Положення № 1115/2009).

Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132 (далі - Інструкція № 1132) метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців, ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби у військовій та спеціальній формі одягу, теплих та постільних речах, захисному спорядженні, предметах індивідуального захисту, тканинах, знаках розрізнення військовослужбовців, санітарно-господарському, культурно-просвітницькому майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні.

Пунктом 10 розділу І Інструкції № 1132 визначено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), згідно з пунктом 1 якого цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Пунктом 3 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку № 178).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

З вищевикладеного слідує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем рапорту за місцем військової служби, складанням речовою службою військової частини довідки про вартість речового майна та виданням наказу, в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі такої довідки. При цьому, розрахунок грошової компенсації здійснюється виходячи з закупівельної вартості майна станом на 01 січня поточного року.

Як слідує з матеріалів справи, позивача за наказом від 19 травня 2021 року № 319-ОС виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 20 травня 2021 року.

В цей же день (19 травня 2021 року) позивачем подано рапорт про виплату йому грошової компенсації за невикористане речове майно, а начальником речової служби відділу тилового забезпечення складено довідку про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 , але ним не отримане протягом проходження військової служби.

Як вже вище вказано, в довідці розраховано компенсацію речового майна, виходячи з його закупівельної вартості станом на 01 січня 2021 року. Що, в свою чергу, свідчить про відсутність спору між сторонами про розмір належної позивачу грошової компенсації за неотримане ним речове майно.

Проте, всупереч положень пункту 3 Порядку № 178 відповідачем не видано наказ про виплату позивачу цієї грошової компенсації із зазначенням її розміру, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо виплати позивачу грошової компенсації.

Що стосується тверджень відповідача щодо відсутності в нього обов`язку здійснити виплату грошової компенсації на день виключення зі списків особового складу загону, суд зазначає таке.

Зі змісту положень Інструкції № 1132 слідує, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Таку гарантію щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

Варто також враховувати, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а грошову компенсацію за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Як вже вказано, згідно з абзацом першим пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, чинним законодавством передбачений обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. При цьому, умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Отже, у разі подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби, компенсація вартості за неотримане речове майно входить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Указані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Зважаючи на викладене, в постанові від 27 січня 2021 року в справі № 340/680/20 Верховний Суд зазначив, що з аналізу приписів пункту 4 Порядку № 178 слідує, що особа має право отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно: перед звільненням - у разі подання відповідного рапорту під час проходження служби; після звільнення - у разі подання відповідного рапорту після звільнення.

Вищевказаним законодавством визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Як вказано в наказі від 19 травня 2021 року № 319-ОС, остаточною датою закінчення проходження позивачем військової служби є 20 травня 2021 року. Рапорт про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна поданий ним 19 травня 2021 року, тобто під час проходження військової служби. Відповідно, позивач мав право отримати таку грошову компенсацію на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Встановлені судом обставини у повній мірі спростовують твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку здійснити виплату грошової компенсації за неотримане речове майно до виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Що стосується тверджень відповідача щодо відсутності коштів на виплату цієї компенсації, суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем допущена протиправна бездіяльності щодо невиплати позивачу на день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане речове майно, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як наслідок, підлягає задоволенню й вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 9938 (місцезнаходження: 93120, Луганська область, місто Лисичанськ, проспект Перемоги, будинок 58, код за ЄДРПОУ 14321736) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9938 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину 9938 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова