Рішення № 98939691, 11.08.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/18/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. В. Чміленка, будинок 41, код ЄДРПОУ 40108709)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (надалі - ГУНП в Кіровоградській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 05.04.2020 року громадянин ОСОБА_2 порушував правила вигулу собак та вчинив щодо нього правопорушення, пов`язані з погрозами фізичною розправою та пошкодженням належного йому майна. Працівниками поліції на місці події відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за ч.2 ст.154 КУпАП. Постановою Маловисківського районного суду від 16.06.2020 року провадження у справі закрито за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Позивач стверджує, що протокол та матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2 посадовими особами Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області складені на направлені до суду з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, що стало підставою для закриття судом провадження у справі. У зв`язку з цим позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України зі скаргою на протиправні дій та бездіяльність працівників Маловисківського відділу поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Цю скаргу скеровано для розгляду та прийняття рішення до ГУНП в Кіровоградській області. Проте відповідачем всупереч Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" не проведено службове розслідування за скаргою позивача. З цих підстав позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ГУНП в Кіровоградській області, яка виявилася у непризначенні проведення службового розслідування за фактом порушення адміністративно-правозастосовної діяльності посадових осіб Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області під час документування адміністративного правопорушення, шляхом складання протоколу та матеріалів адміністративної справи серії АПР18 від 05.04.2020 року;

- зобов`язати ГУНП в Кіровоградській області провести службове розслідування за фактом порушення адміністративно-правозастосовної діяльності посадових осіб Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області під час документування адміністративного правопорушення, шляхом складання протоколу та матеріалів адміністративної справи серії АПР18 від 05.04.2020 року та за результатом проведеного службового розслідування та прийнятого рішення повідомити його як ініціатора звернення.

Ухвалою судді від 11.01.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У ході розгляду справи суд постановив ухвалу від 02.02.2021 року про витребування доказів.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що усі звернення позивача були розглянуті ГУНП в Кіровоградській області з дотриманням порядку та строків, що передбаченні Законом України "Про звернення громадян". Заперечуючи допущення ГУНП в Кіровоградській області протиправної бездіяльності, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог. Ввказав, що разом з відзивом відповідача він отримав документи, які свідчать про те, що за наказом т.в.о. начальника Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області №177 від 30.12.2020 року призначено службове розслідування фактів, встановлених на наслідками перевірки його звернення. За висновком службового розслідування від 31.12.2020 року до винної особи - поліцейського СРПП Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення, але, враховуючи, що з дня вчинення проступку минуло більше ніж шість місяців, обмежено цим. Ці дії, на думку позивача, свідчать про протиправну бездіяльність відповідача, який своєчасно не призначив службове розслідування за заявою позивача, яка надійшло до нього ще 07.09.2020 року.

Відповідач правом подачі заперечень не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 05.04.2020 року звернувся до Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області із заявою про вчинення громадянином ОСОБА_2 неправомірних дій. ОСОБА_1 просив притягнути до відповідальності ОСОБА_2 , який порушував правила вигулу собак, оскільки його собака породи "німецька вівчарка" бігала по вулиці без власника та спеціальних засобів.

За цим фактом поліцейським СРПП Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області старшим сержантом поліції ОСОБА_3 05.04.2020 року було складено протокол серії АПР18 №159183 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.154 КУпАП України ("Порушення правил тримання собак і котів") стосовно ОСОБА_2 , який 05.04.2020 року о 15 год. 40 хв. поблизу будинку АДРЕСА_2 , вигулював собаку породи "німецька вівчарка" без намордника та повідка, повторно. (а.с. 35)

У цьому протоколі ОСОБА_1 вказаний свідком.

Матеріали про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП України, 06.04.2020 року направлено для розгляду до Маловисківського районного суду Кіровоградської області.

Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2020 року (справа №392/438/20) провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 154 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с. 10 - 11) Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов до висновку, що працівниками поліції не встановлено всіх обставин вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі чи здійснював ОСОБА_2 вигул собаки, а до матеріалів справи не додано доказів повторності правопорушення, зокрема доказів притягнення його до відповідальності за частиною 1 статті 154 КУпАП.

Не погодившись з цією постановою суду, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17.07.2020 року (провадження №33/4809/265/20) апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто на підставі частини 2 статті 294 КУпАП як таку, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження. (а.с. 18)

У серпні 2020 року ОСОБА_1 направив до Міністерства внутрішніх справ України скаргу від 12.08.2020 року, у якій просив притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області за порушення ними вимог КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, які виявилися в процесі складання адміністративного матеріалу за частиною 2 статті 154 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_2 та направлення їх для розгляду та прийняття рішення до суду. (а.с. 58 - 62)

Вказана скарга направлена МВС України за належністю до ГУНП в Кіровоградській області та зареєстрована в секторі документального забезпечення ГУНП в Кіровоградській області 07.09.2020 року за №К-1548.

На цю скаргу заступник начальника ГУНП в Кіровоградській області надав позивачу відповідь №К-1256/04/25-2020 від 02.10.2020 року, у якій повідомив, що за фактом порушення адміністративно-правозастосовної діяльності поліцейським Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області додатково буде проведено перевірку та у разі виявлення порушень буде призначено проведення службового розслідування. (а.с. 64)

Доповідна записка №К-1256/04/25-2020 від 20.10.2020 року про результати проведеної перевірки за зверненням ОСОБА_4 направлена до Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області для проведення перевірки та у разі виявлення порушення адміністративно-правозастосовної діяльності працівниками Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області під час притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності - для проведення службового розслідування за фактом допущених порушень Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 року №1376. (а.с. 63)

У листопаді 2020 року позивач направив до ГУНП в Кіровоградській області звернення від 15.11.2020 року, в якому просив повідомити його про результати проведеної перевірки за фактом порушення адміністративно-правозастосовної діяльності поліцейським Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області. Вказане звернення зареєстроване 18.11.2020 року за №К-1616. (а.с. 21, 65зв.)

На це звернення заступник начальника ГУНП в Кіровоградській області надав позивачу відповідь №К-1616/1/04/25-2020 від 15.12.2020 року, у якій повідомив, що під час проведення перевірки за фактом порушення адміністративно-правозастосовної діяльності поліцейським Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області порушень не встановлено. (а.с. 74)

Позивач звернувся до суду з цим позовом, оскаржуючи бездіяльність відповідача щодо непризначення за його заявою від 12.08.2020 року, яка зареєстрована 07.09.2020 року за №К-1548, службового розслідування за фактом неналежного виконання посадових обов`язків працівниками поліції Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області при оформленні та направленні до суду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.154 КУпАП.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання реалізації громадянами вказаних конституційних прав регулює зокрема Закон України "Про звернення громадян".

Згідно з частиною 1 статті 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частин 1, 4 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. (частина 1 статті 5 Закону України "Про звернення громадян").

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про звернення громадян" скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з підпунктом 42 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №877, Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Національної поліції, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 року №930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 року за №1493/31361, затверджено Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (надалі - Порядок №930).

Цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.

Дія цього Порядку не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку №930 громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов`язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 6, 13, 14 Розділом IV Порядку №930. Керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне виконання прийнятого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян.

Розділом V Порядку №930 передбачений такий порядок розгляду скарг громадян:

1. Скарга на дії чи рішення органу (підрозділу) поліції або їх посадових осіб подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до законодавства України, у разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Розгляд скарг громадян на дії (бездіяльність) працівників органів (підрозділів) поліції здійснюється в порядку, передбаченому цим Порядком.

2. За кожною скаргою громадян на наявність порушень чи недоліків у роботі органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцейських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим органом (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом Національної поліції України.

3. За результатами перевірки виконавець складає і подає на розгляд керівнику органу (підрозділу) поліції або його заступникам рапорт (доповідну записку), в якому (якій) зазначає чи підтвердилися наведені відомості (факти) та яких заходів вжито для усунення виявлених порушень або недоліків.

Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь.

4. Рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу (підрозділу) поліції (або його заступник), у провадженні якого знаходиться скарга.

У разі визнання скарги громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, забезпечується повнота і своєчасність її розгляду, приймаються рішення відповідно до законодавства України і негайно вживають заходів щодо поновлення порушених прав громадянина.

Рішення вищого органу поліції за результатами розгляду скарги у разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в установлений законодавством України строк.

5. Забороняється надсилати скарги громадян для розгляду тим органам (підрозділам) поліції або їх посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, а також тим, які не мають повноважень для їх розгляду.

6. У разі необхідності підпорядкованому органу (підрозділу) поліції може бути доручено проведення додаткової перевірки конкретних обставин чи відомостей (фактів), викладених у зверненні громадянина, відповідно до законодавства України.

7. Розгляд і вирішення скарги, поданої з порушенням зазначеного строку, можуть бути здійснені у разі поновлення органом (підрозділом) поліції чи посадовою особою, що розглядає скаргу, строку, якщо буде визнано, що він порушений з поважних причин.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (надалі - Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

- повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;

- надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції";

- ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;

- недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;

- недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

- втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;

- розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;

- порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;

- перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку №893 у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування.

За рішенням уповноваженого керівника в межах повноважень підготовку проекту наказу про призначення службового розслідування може бути доручено іншому органу (підрозділу) поліції.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналіз цих норм свідчить, що прийняття рішення про призначення щодо поліцейського службового розслідування є дискреційним повноваженням керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Таке рішення у формі наказу керівник приймає на підставі заяв, скарг та повідомлень громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапортів тощо. Обставини, які зумовлюють призначення службового розслідування, наведені у пункті 2 розділу ІІ Порядку №893. Керівник може прийняти рішення про призначення службового розслідування щодо поліцейського за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку у його діях. Підсумковим документом службового розслідування, у разі його призначення, є висновок службового розслідування. За результатами службового розслідування уповноважений керівник приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського, у діях (бездіяльності) якого встановленого склад дисциплінарного проступку. Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, встановлені законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17) вказала, що під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення вимог закону рішенням, діями, чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, а тому встановлена судом відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту є підставою для прийняття рішення про відмову у позові.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №144/1883/15-а, від 01.07.2019 року у справі № 460/1019/16-а, від 08.11.2019 року у справі №157/1231/15-а, від 23.09.2020 року у справі №809/295/17, від 12.05.2021 року у справі №640/11938/20.

Як установив суд, цей спір виник у зв`язку з розглядом відповідачем скарги позивача від 12.08.2020 року на незаконні дії працівників поліції Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області, які полягали у неналежному оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 . Фактично, метою звернення позивача було повідомлення про порушення, допущені працівниками поліції, а не поновлення прав і захист законних інтересів позивача. У позові позивач стверджує, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв на підставі його скарги рішення про призначення службового розслідування та не притягнув винних осіб до дисциплінарної відповідальності. З цих підстав позивач просить суд зобов`язати відповідача провести службове розслідування, а про результати проведеного службового розслідування та прийняте рішення повідомити його як ініціатора звернення.

Між тим, Верховний Суд у постановах від 16.01.2020 року у справі №806/3341/17, від 31.01.2020 року у справі №805/3057/17-а сформулював правовий висновок про те, що вирішення питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб за результатами дисциплінарного розслідування, а також право призначати вказане розслідування належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а тому суд не повноважний перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень у реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Правовідносини щодо проведення службового розслідування стосовно поліцейських регулюються Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", Порядком №893 і знаходяться поза межами правовідносин, які склалися в цій справі щодо розгляду звернень позивача.

Суд установив, що відповідач при розгляді скарги позивача від 12.08.2020 року дотримався процедури розгляду звернень громадян, оформлення результатів розгляду звернень та надання відповіді, що передбачені чинним законодавством, зокрема Законом України "Про звернення громадян" та Порядком №930.

Щодо непризначення відповідачем службового розслідування стосовно працівників поліції Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області та не притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, суд наголошує, що позивачем у позові не наведено обґрунтованих мотивів, яким чином ці дії/бездіяльність відповідача вплинули на права чи інтереси позивача, призвели до юридичних наслідків для нього, породили, змінили чи припинили його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У межах спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з розглядом відповідачем скарги ОСОБА_1 від 12.08.2020 року, фактів допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо позивача не встановлено. Тому у задоволенні позову за первісною вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача та за похідною вимогою про зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Суд не вдається до оцінки висновку службового розслідування від 31.12.2020 року, призначеного та проведеного Маловисківським ВП ГУНП в Кіровоградській області (а.с. 75 - 79), оскільки цей суб`єкт владних повноважень та підрозділ поліції не є учасником спірних правовідносин, а законність його рішень, дій/бездіяльності не є предметом цього спору.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, підстави для стягнення на його користь судового збору, сплаченого при зверненні до суду з цим позовом, відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш