Рішення № 98939670, 12.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року м. Київ справа №320/14390/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської міської ради, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті або позитивного або негативного рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати Вишгородську міську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 15.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ухвалою від 04.01.2021, суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач письмовий відзив на позов до суду не подав.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (т.1, а.с. 8).

У листопаді 2020 року представник позивача звернувся до Вишгородської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти (т. 1, а.с. 12).

Проте, у встановлений законом строк відповідач не прийняв мотивованого рішення про надання атому наданні такого дозволу.

Вважаючи, що у даному випадку відповідач допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом б ч. 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону №280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 16 ст. 46 Закону №280/97-ВР, протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Як вказано вище, у листопаді 2020 року представник позивача звернувся до Вишгородської міської ради із клопотанням про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти (т. 1, а.с. 12).

До клопотання також було додано копію паспорта, графічне розташування ділянки, копію посвідчення УБД, копію договору на представника, копію свідоцтва адвоката.

Водночас, у встановлений абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України місячний строк відповідачем не прийнято передбаченого законом рішення за наслідками розгляду вказаного клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 3 квітня 2020 року по справі №120/4542/18-а, від 28 лютого 2020 року по справі №461/1257/17, від 24 грудня 2019 року по справі №823/59/17, від 21 листопада 2019 року по справі №812/1268/17, від 24 квітня 2018 року по справі №802/1534/17-а, від 27 лютого 2018 року по справі №545/808/17 тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах, яка полягає у неприйнятті на пленарному засіданні ради рішення по суті розгляду клопотання представника ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу виносилось на розгляд чергової ІІІ сесії Вишгородської міської ради VIII скликання 24.12.2020 року, про що свідчать відомості з сайту Вишгородської міської ради (т. 1, зворотній бік а.с. 1).

Проте, згідно результатів голосування будь-якого рішення, а саме - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, відповідач не прийняв.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті або позитивного або негативного рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Вишгородської міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, су зазначає наступне.

Як вказано вище, відповідач не прийняв у встановлений законом термін передбаченого законом рішення.

Отже, виходячи із встановлених судом обставин, висновків суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у законодавчо визначеному порядку, суд вважає позовні вимоги позивача у зазначеній частині передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Обраний судом спосіб задоволення похідної вимоги позивача зобов`язального характеру та захисту прав позивача відповідає змісту, зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №823/59/17.

При цьому, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи висновок суду про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Вишгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, та прийняти та прийняти передбачене законом рішення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", виходячи із загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування позовних вимог у цій частині позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій, має право на отримання земельної ділянки на пільгових умовах.

Також, позивачу довелось тривалий час прикласти значні зусилля для розуміння, як чином можливо отримати безоплатно земельну ділянку у власність, тому що було встановлено, що BMP може відмовити в задоволенні Клопотання, в зв`язку з не відповідністю розташування земельної ділянки вимогам закону.

Позивачу довелось вивчати ЗКУ, отримувати навички використання кадастрової карти України, знайомитися з земельною документацію Вишгородського району, підшукувати вільну земельну ділянку на кадастровій карті і оглядати її на місці.

Проте, такі доводи суд оцінює критично з огляду на те, що згадане клопотання до Вишгородської міської ради було подано не самим позивачем, а його представником.

Крім того, ознайомлення особи із встановленим законом порядком реалізації власних прав, не може вважатись обставиною, що спричинила моральну (немайнову) шкоду.

Також, позивач посилається на те, що маючи певний алгоритм дій по складанню необхідного пакету документів, будучи впевненим, що ним зроблено все вірно і маючи статус переселенця і учасника бойових дій, позивач мав абсолютні сподівання на отримання відповіді на клопотання.

Проте, відповідач не надав відповіді, чим порушив права позивача.

Вказані обставини також не можуть вважатись моральними чи фізичними стражданнями, або іншими негативними явищами, а є за своєю суттю передумовами для виникнення публічно-правового спору, який є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Також позивач стверджує про те, що у зв`язку з байдужістю, халатними діями і протиправною бездіяльністю відповідача та відсутністю можливості реалізувати свої права, він зазнав емоційні, душевні страждання і депресію, що привело до виникнення:

відчуття безпорадності, що виразилося у втраті почуття свободи і контролю, невірою у можливість змін і у власні сили;

неврівноваженості, імпульсивності,

стресу,

виникли головні болів, нервозність, безсоння.

Також протягом неділі позивач перебуває в стані морального пригнічення і дискомфорту, що викликано противоправною діяльністю Відповідача, і скільки він буде знаходиться в такому стані невідомо.

Водночас, будь-якими доказами такі доводи позивача не обґрунтовані.

Отже, доводи позивача про завдання йому моральних страждань у зв`язку із зазначеними фактами належними і достатніми доказами під час розгляду справи підтверджені не були.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

З наведених вище підстав, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача протягом одного місяця з дня набрання даним рішенням законної сили подати звіт про його виконання, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є правом, а не обов`язком суду.

За наслідками розгляду даної адміністративної справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання судового рішення, а тому підстави для зобов`язання відповідача подати такий звіт відсутні.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

Так, позивач просить суд відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявленої суми судових витрат у цій частині до позову додано фотокопію Договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 15.10.2020 №105/15, Ордеру, розрахунку, акту виконаних послуг (т. 1, а.с. 9-10, 11, 17, 18).

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Водночас, відповідач будь-яких доводів про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позовних вимог та складністю справи суду не надав.

Також при прийнятті рішення в цій частині суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 де вказано, що КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п. 96 рішення від 16.02.2012 у справі "Савін проти України" (Заява №34725/08) зазначив, що, хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов`язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан Крістенко представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати "фактичними" (див. рішення від 8 жовтня 2009 року у справі "Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану" (<…>), заява №37083/03, п. 106). Проте Суд вважає, що ця вимога є надмірною і присуджує виплатити її частково, а саме 2000 євро, без урахування 850 євро - суми, отриманої за юридичну допомогу, які мають бути сплачені разом з будь-яким податком на додану вартість, що може нараховуватися.

З урахуванням викладеного, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з визначенням судом іншого способу захисту прав позивача (виходом за межі позовних вимог), суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1000,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті або позитивного або негативного рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Зобов`язати Вишгородську міську раду (місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, площа Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04054866) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) від 15.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, та прийняти та прийняти передбачене законом рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок Вишгородської міської ради (місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, площа Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04054866) судові витрати у сумі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.