Рішення № 98939537, 12.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року № 810/728/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) (далі - Позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) (далі - Відповідач), в якому, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0029761702 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування 1 104 975 (один мільйон сто чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень, в тому числі за основним платежем - 883980 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 220 995 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що висновки Відповідача про порушення Позивачем абз. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за не оподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага, оскільки банком анульовано заборгованість за кредитними договорами, є безпідставними. Так Позивач зазначає, що банком не анульовано борг за кредитними договорами, оскільки ним і надалі проводяться заходи щодо стягнення такого боргу, що підтверджується відкритими виконавчими провадженнями щодо виконання виконавчих написів нотаріусів про звернення стягнення на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

10 лютого 2014 року Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду заперечення на адміністративний позов, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідач зазначив, що Позивач отримав дохід від податкового агента ПАТ "БТА Банк" у розмірі 5211505,97 грн. як додаткове благо внаслідок анулювання (прощення) заборгованості по кредитним договорам. Проте Позивачем не утримано та не перераховано податку до бюджету з отриманого доходу, що є порушенням закону та тягне за собою визначену законом відповідальність. Оскільки Позивачем не сплачено податок на доход за отримане благо у 2012 році, податковим органом правомірно донараховано Позивачу податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за спірним податковим повідомленням-рішенням.

10 лютого 2014 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 04 грудня 2013 року №0029761702.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок безпідставного віднесення податковим органом до додаткового блага, яке включається в базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб, сум списаної банком кредиторської заборгованості за рахунок свого страхового резерву.

31 липня 2018 року відповідно до постанови Верховного Суду постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі № 810/728/14-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Скасовуючи рішення у цій справі Верховний Суд зазначив, що оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій виходили з того, що прощення (анульованого) суми боргу (кредиту) фактично не відбулося, при цьому обставини щодо прийняття рішення кредитором, у спірних відносинах банком про прощення анульованого боргу (кредиту) або про факт не прийняття цього рішення судами не встановлювались. Судами попередніх інстанцій лише зазначено, що будь-які рішення Банку щодо припинення зобов`язань позивача за кредитними договорами від 12 червня 2007 року №086/06б та від 12 березня 2008 року № 002/001/08-22-1 шляхом прощення боргу в матеріалах справи відсутні. Не витребовувався та не досліджувався податковий розрахунок суми доходу направлений банком податковому органу, а також розрахунок збільшеного (визначеного) грошового зобов`язання з податку на доходи фізичної особи (позивача у справі), виходячи із суми анульованого тіла кредиту, суми відсотків та комісії. Не перевірявся факт належного повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу. Судами попередніх інстанцій не вирішувалось також питання про доцільність залучення кредитора (банку) як третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору. Судами попередніх інстанцій, серед іншого, не надано оцінки тому факту, що в основу податкового повідомлення-рішення покладено податкове правопорушення, передбачене пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, зміст положень якого визначає виключно ставку податку, а не конкретне правопорушення, встановлене актом перевірки.

У зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем не виконаний свій обов`язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ від 30.08.2018 головуючим суддею для розгляду цієї справі призначено Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 року у цій справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

У зв`язку із перебуванням судді Василенко Г.Ю. у відпустці було здійснено автоматизований перерозподіл цієї судової справи, за результатами якого визначено суддю Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Панченко Н.Д.) від 16.08.2019 року суд прийняв адміністративну справу до провадження та призначив підготовче засідання на 16.10.2019 року, витребувавши документи від Відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Панченко Н.Д.) від 16.10.2019 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14.11.2019 та витребував повторно у Відповідача документи.

Ухвалою від 28.01.2020 Київський окружний адміністративний суд (суддя Панченко Н.Д.) закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020. У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

10 жовтня 2018 року Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому ще раз заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «БТА Банк» відшкодовано в баланс банку борг Позивача перед банком за кредитним договором за рахунок створеного банком резерву та його суму враховано на позабалансовому рахунку, про що було повідомлено Позивача.

На переконання Відповідача прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення узгоджується із вимогами п.164.1 статті 164 ПК України щодо бази оподаткування, п.162.2.17 п.164.2 статті 164 ПК України складених загального оподатковуваного доходу, п.14.1.14 п.14.1 статті 14 ПК України щодо визначення додаткових благ, статті 159 ПК України щодо порядку врегулювання безнадійної або сумнівної заборгованості, а також постанови Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 172 «Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву».

14.11.2019 року від представника Відповідача надійшло клопотання про заміну Відповідача в порядку процесуального правонаступництва: з ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області на Головне управління ДПС у Київській області, яке суд розглянув у судовому засіданні та задовольнив.

27 лютого 2020 року до суду від представників Позивача та Відповідача надійшли клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи положення частини третьої статті 194 та частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Крім цього, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 31 липня 2018 року, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду, зазначив, що судами попередній інстанцій не витребовувався та не досліджувався податковий розрахунок суми доходу направлений банком податковому органу, а також розрахунок збільшеного (визначеного) грошового зобов`язання з податку на доходи фізичної особи (позивача у справі), виходячи із суми анульованого тіла кредиту, суми відсотків та комісії. Не перевірявся факт належного повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу. Судами попередній інстанцій не вирішувалося питання про доцільність залучення кредитора (банку) як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч.5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій при новому розгляд справи у зв`язку з цим, відповідно до ухвали суду від 16.08.2019 про прийняття адміністративної справи до провадження було зобов`язано податковий орган надати суду належним чином засвідчені копії: податкового розрахунку суми доходу, який направлявся банком, а також розрахунок збільшеного (визначеного) грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (позивача у справі), виходячи із суми анульованого тіла кредиту, суми відсотків та комісії; доказів повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання; усіх документів (інформації), які стали підставами для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 суд повторно зобов`язав податковий орган надати витребувані судом документи.

Однак відповідач на неодноразову вимогу суду не надав витребовуваних документів у зв`язку з чим, з огляду на положення частини дев`ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу за наявними у ній доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 28.10.2013 по 01.11.2013 на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 15.10.2013 №309 старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка громадянина ОСОБА_1 з питань отриманих ним доходів, як додаткове благо за 2012 рік суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За підсумками проведеної перевірки було складено Акт №274/17-2/2086413058 від 08.11.2013.

За результатами проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем абз. "д" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 883980 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 №0029761702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 1104975 грн., з яких: 883980 грн. - за основним платежем та 220995 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, зроблених під час перевірки, судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, наявність порушень абз. "д" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України обумовлено тим, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України ПАТ "БТА Банк" в ІV кварталі 2012 року було виплачено дохід у вигляді додаткового блага громадянину ОСОБА_1 в сумі 5211505,97 грн.

Так, висновки податкового органу про не оподаткування доходу, отриманого позивачем від податкового агента ПАТ "БТА Банк" у вигляді 5211505,97 грн. - суми анульованого (прощеного) боргу згідно кредитних договорів, укладених між позивачем та ПАТ "БТА Банк", ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором є тим самим додатковим благом в розумінні абз. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

У зв`язку з зазначеним податковий орган вважає, що позивач зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 164. 1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Статтею 159 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено порядок врегулювання безнадійної або сумнівної заборгованості, особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами та порядок відшкодування банками сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву.

Відповідно до п.п.159.4.1 п. 159.4 ст. 159 Податкового кодексу України за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №172 було затверджено "Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву" (надалі - Порядок №172).

Пунктом. 4 Порядку №172 передбачено, що банк відшкодовує (списує) за рахунок резерву безнадійну заборгованість за всіма активними банківськими операціями з пов`язаними особами, за операціями з пайовими цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, а також безнадійну дебіторську заборгованість за розрахунками з працівниками банку та за господарською діяльністю банку за умови їх відповідності хоча б одній з ознак безнадійної заборгованості, визначених Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що ПАТ "БТА Банк" внаслідок виконання Постанови Правління Національного банку України від 01.06.2011 №172 відшкодовано в балансі Банку борг ОСОБА_1 перед банком за кредитними договорами №086/06б від 12.06.2007 на суму 486303,32 доларів США та №002/001/08-22-1 від 12.03.2008 на суму 1324483,53 грн. за рахунок створеного Банком резерву та його суму враховано на позабалансовому рахунку, про що було повідомлено позичальника - ОСОБА_1 листами від 10.01.2013 №09-03/180 та №09-03/178.

Пунктом 7 Порядку №172 встановлено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Банком продовжується ведення претензійної роботи щодо ОСОБА_1 , що підтверджується наступними доказами: виконавчими написами, вчинені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрьоменко В.В. 29.09.2009 за №324, №325, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "БТА Банк" предмету іпотеки - будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; у ВДВС Києво-Святошинського РУЮ знаходяться виконавчі провадження №16605968 та №16606120 щодо виконання виконавчих написів №324 та №325 від 29.09.2009 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу про звернення стягнення на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці за тією ж адресою, які належать боржнику - ОСОБА_1 , та за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, задовольнити вимоги ВАТ "БТА Банк" в сумі 2774167,77 грн. та в сумі 896833,03 грн. відповідно; листами ПАТ "БТА Банк" 10.01.2013 №09-03/180 та №09-03/178, в яких зазначено, що Банк і надалі буде проводити заходи щодо погашення боргу.

Відповідно до п.п.14.1.47. п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Статтею 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відносини, що виникають між банком та його клієнтами з питань надання банківських послуг, в тому числі надання кредитів є питаннями цивільно-правових відносин, а саме питаннями зобов`язального права, які регулюються актами цивільного законодавства України, в тому числі нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Виходячи з аналізу норм Постанови Правління Національного банку України 01.06.2011 №172 та Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що кредитна заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ "БТА Банк" не є прощеною та зобов`язання позивача по кредитним договорам з банком не припиняються, оскільки у банку залишається право вимагати повернення несплаченої суми кредиту. Враховуючи наведене, заборгованість, списана ПАТ "БТА Банк" за рахунок коштів страхового резерву, не є анульованою заборгованістю.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які рішення ПАТ "БТА Банк" щодо припинення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитними договорами №086/06б від 12.06.2007 та №002/001/08-22-1 від 12.03.2008 шляхом прощення боргу.

При цьому, враховуючи зміст статті 49 КАС України, на переконання суду, є недоцільним залучати ПАТ «БТА БАНК» у вказану судову справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки банк-кредитор повідомив Позивача-позичальника про віднесення його заборгованості за кредитами до безнадійної та формування під неї відповідного резерву, а також робота по стягненню заборгованості продовжується зі сторони банку у безспірному порядку незалежно від результатів вказаної судової справи.

Отже, з огляду на вказані вище документи, що містяться в матеріалах справи, а також зазначені вище норми чинного законодавства України щодо порядку відшкодування банком сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву, суд дійшов висновку, що внаслідок списання банком заборгованості за кредитом за рахунок страхового резерву правовідносини між банком як кредитором та боржником за кредитним договором не припиняються, оскільки в такому випадку банк залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до вимог чинного законодавства України.

Натомість, обов`язковою ознакою анулювання (прощення) кредитором заборгованості є повне припинення зобов`язання боржника перед кредитором, яке в даній спірній ситуації регулюється статтями 509, 526, 605 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №825/4309/13-а, від 24 січня 2019 року у справі №808/890/16, від 30.07.2019 року № 810/4482/16.

Крім того, суд звертає увагу, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 року № 810/4482/16.

При наданні оцінки доводам усіх учасників процесу та висновків Верховного Суду, що слугували підставою для скасування рішень у даній справі та направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі не довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення та не простував доводи позивача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач сплатив судовий збір у сумі 487,20 грн., що підтверджується квитанцією № N14WV43472 від 03.02.2014 року (а.с.3).

Таким чином, понесені позивачем витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.12.2013 року № 0029761702.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

дата виготовлення рішення 12.08.2021

Суддя Панченко Н.Д.