Рішення № 98939480, 12.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2021 р. справа № 300/3198/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, листом від 05.05.2021 року за № 0900-0209-8/15798 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту “є” статті 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, зважаючи на те, що станом на 11.10.2017 року страховий стаж позивача становить тільки 24 роки 09 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Позивач вважає, що вона наділена правом на призначення пенсії за вислугу років, виходячи з наявності загального стажу роботи 20 років та спеціального стажу – перебуванні в складі збірних команд не менше 6 років незалежно від віку, оскільки з 04.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту “є” статті 55 Закону від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ необхідно застосовувати положення у редакції Закону до внесення змін Законом від 02.03.2015 року № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 року № 911-VІІІ. Водночас, ОСОБА_1 зазначила, що пенсія за вислугу років згідно положень статті 55 Закону від 05.11.1991 року № 1788 може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017 року, тобто наявність загального стажу 20 років. З урахування викладеного, позивач просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладену у листі від 05.05.2021 року № 0900-0209-8/15798 щодо відсутності у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугою років, згідно пункту “є” статті 55 ЗУ “Пенсійне забезпечення” та зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років згідно пункту “є” статті 55 ЗУ “Пенсійне забезпечення”, з 09.04.2021 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.39-40).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.07.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що спортсменам – заслуженим майстрам спорту, які мають на 11.10.2017 року – 25 років загального стажу роботи та 6 років спеціального стажу відповідно до пункту “є” статті 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку. Згідно з поданими до сервісного центру документами до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 враховано період роботи з 04.01.1999 року по 31.10.2008 року і він становить 09 років 09 місяців 28 днів, до страхового стажу зараховано всі періоди, проте він становить тільки 24 роки 09 місяців 18 днів, при необхідних 25 років. На думку представника відповідача, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з урахуванням положень законодавства України надано обгрунтовану відмову ОСОБА_1 щодо відсутності у неї права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки страховий стаж, є меншим від необхідного. Окрім того, зазначено, що належним способом захисту права позивачки є зобов`язання Головного управління повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за вислугу років, а не зобов`язання призначити таку пенсію (а.с.46-50).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 09.04.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “є” статті 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” (а.с.12).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.05.2021 року № 0900-0209-8/15798 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та повідомлено, що згідно з поданими до сервісного центру документами до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 враховано період роботи з 04.01.1999 року по 31.10.2008 року і він становить 09 років 09 місяців 28 днів, до страхового стажу зараховано всі періоди, проте він становить тільки 24 роки 09 місяців 18 днів, при необхідності 25 років (а.с.21-22).

Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення, звернулася до суду з метою захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до статті 2 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно положень статті 7 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Пунктом "є" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон від 02.03.2015 № 213-VIII), який набув чинності з 01.04.2015 пункт "є" статті 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного слідує, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України у своєму рішенні виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Окрім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII до оспорюваних положень Закону від 05.11.1991 № 1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст. ст. 54, 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. "а" ст. 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З огляду на наведене, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII такими, що суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно частини 3 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення ч. 3 ст. 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац 10 п. п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

Таким чином, за будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011.

З огляду на вказане, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "є" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII необхідно застосовувати положення у редакції Закону до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII.

Тобто, позивач наділений правом на призначення пенсії за вислугу років виходячи з наявності загального стажу роботи 20 років.

В межах спірних правовідносин, відповідач відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу років, виходив з того, що страховий стаж позивачки становить 24 роки 09 місяців 18 днів, при необхідних 25 роках.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон від 09.07.2003 № 1058-IV.

03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону від 09.07.2003 № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Відповідно до пункту 2-1 Перехідних положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом від 05.11.1991 № 1788-XII.

Окрім того, Законом від 03.10.2017 № 2148-VIII також були внесені зміни і до пункту 16 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

"До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону від 05.11.1991 № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

З аналізу наведених норм вбачається, що пенсія за вислугу років згідно положень ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017, тобто наявність загального стажу роботи 20 років.

Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 (далі - Порядок № 583).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 583, пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

До стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені Законом від 09.07.2003 № 1058-IV.

Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 583 пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, установлених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для пенсій за віком.

Пенсії за вислугу років обчислюються із заробітної плати відповідно до порядку, визначеного Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (п. 3 Порядку № 583).

Пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України (п. 4 Порядку № 583).

ОСОБА_1 має звання "Майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики", що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , що видане Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту згідно наказу від 10.11.2004 № 3412 (а.с.1323).

Згідно листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 05.05.2021 року № 0900-0209-8/15798 встановлено, що страховий стаж позивача становить 24 роки 9 місяців 18 днів.

Також, відповідачем підтверджено періоди роботи позивача в якості майстра спорту міжнародного класу в складі збірної України з 04.01.1999 по 31.10.2008, що становить 9 років 9 місяців 28 днів спеціального стажу.

Згідно довідки Державної установи “Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів “Укрспортзабезпечення” від 08.08.2018 року № 03-2293/18 встановлено, що ОСОБА_1 вибула зі складу збірної команди України з легкої атлетики 31.10.2008 року (а.с.17).

Водночас, суд відхиляє посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 538, якою передбачено право спортсменів на пенсію за вислугу років лише при стажі роботи не менше 25 років, оскільки зазначена норма суперечить чинній нормі пункту "є" статті 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, внаслідок чого не застосовується судом на підставі приписів частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, враховуючи, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "є" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 09.04.2021 року, тобто після прийняття рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 року, внаслідок чого, відповідач повинен був застосовувати положення пункту "є" частини 1 статті 55 Закону № 1788 в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років, незалежно від віку.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач підтвердила своє право на призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, оскільки станом на 11.10.2017 страховий стаж ОСОБА_2 з необхідних 20 років (згідно рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019) був достатнім з огляду на лист ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 05.05.2021 року № 0900-0209-8/15798 (а.с.21-22).

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд прийшов до переконання про протиправну відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладену у листі від 05.05.2021 року № 0900-0209-8/15798 щодо відсутності у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугою років, згідно пункту “є” статті 55 ЗУ “Пенсійне забезпечення”.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років згідно пункту “є” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, починаючи з 09.04.2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень частини 2 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту “є” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, починаючи з дати звернення до відповідача із відповідною заявою, а саме з 09.04.2021 року.

З метою запобігання порушення прав позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача, без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “є” статті 55 Закону № 1788-XII, від 05.11.1991 № 1788-XII, починаючи з 09.04.2021 року.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 30.06.2021 року № 155 підтвердила сплату судового збору на суму 908,00 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій – задоволити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладену у листі від 05.05.2021 року № 0900-0209-8/15798 щодо відсутності у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугою років, згідно пункту “є” статті 55 ЗУ “Пенсійне забезпечення”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту “є” статті 55 Закону “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII, починаючи з 09.04.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ).

Суддя Панікар І.В.