Рішення № 98939464, 09.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 серпня 2021 року Справа № 280/4173/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158 Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним рішення відповідача, яким позивачу до стажу роботи на посаді судді зарахувати тільки працю суддею Комунарського апеляційного та Запорізького районного суду Запорізької області з 28.01.1993 по 03.10.2016 - 23 роки 8 місяців 6 днів, що зазначено в листах начальника відділу обслуговування громадян №12 (сервісного центру) Галіної О.О. від 23.04.2021 та заступника начальника Головного управління - начальника управління обслуговування громадян Мурашко Н. від 18.05.2021; визнати за позивачем право та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до сажу роботи на посаді судді: службу в Радянській Армії з 13.11.1975 по 19.11.1977 - 2 роки 7 днів; половину строку навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (студент) з 01.09.1980 по 25.06.1985 - 2 роки 4 місяці; працю суддею Комунарського апеляційного та Запорізького районного суду Запорізької області з 28.01.1993 по 03.10.2016 - 23 роки 8 місяців 6 днів, а всього станом на 03.10.2016, стаж роботи на посаді судді для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання - 28 років 00 місяців 13 днів. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в даній справі.

Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито спрощено позовне провадження в адміністративній справі №280/4173/21, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження (без виклику сторін).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року, його позов до управління Пенсійного фонду України в Запорізькому районі Запорізької області задоволено повністю, зараховано до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкову службу в Збройних силах Радянської Армії з 13.11.1975 по 19.11.1977 - 2 роки 7 днів та ? навчання на денному відділенні на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1980 по 25.06.1985 - 2 роки 4 місяці. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року задоволено його позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області і відповідача зобов`язано здійснити йому, як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячно довічне грошове утримання судді у відставці згідно рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018 (№4086/16) та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 08-02/962 від 17 березня 2020 року. Згідно рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачеві, до стажу роботи на посаді судді, знову підлягають зарахуванню тільки праця суддею Комунарського, апеляційного та Запорізького районного суду Запорізької області з 28.01.1993 по 03.10.2016 - 23 роки 8 місяців 6 днів. Цим рішенням Головне УПФУ в Запорізькій області безпідставно виключило періоди моєї строкової служби в лавах армії та ? навчання на денному відділенні юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Визначений органами Пенсійного фонду України стаж судді порушує права позивача і є підставою звернення до суду. Вказує, що на час виходу позивача у відставку був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-V1. Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-V1 (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом 2453-V1 зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (далі - Закон № 2862- XII). Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Крім того, згідно з абзацем 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач позов не визнав, 17.06.2021 надав до суду письмовий відзив (вх. №34759), в якому зазначив, що з 04.10.2016 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці призначене згідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вказує, що вказаним Законом наведено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу судді, та може бути врахований при здійсненні перерахунку згідно з цим Законом. Час проходження військової служби та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах було враховано до стажу, який дає право на звільнення у відставку Запорізьким районним судом Запорізької області, але зазначений час не є стажем, вимога щодо якого визначена законом та враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме при призначенні відсоткого значення для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У зв`язку з перебуванням судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. у відпустці з 05.07.2021 по 06.08.2021, розгляд справи здійснюється у перший робочий день.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що 03.10.2016 наказом Запорізького районного суду Запорізької області №7-о-2016 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі складу Запрізького районного суду Запорізької області» відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 №1600-VІІІ, відраховано суддю ОСОБА_1 зі складу Запорізького районного суду 03.10.2016 у зв`язку і звільненням з посади судді відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 №1600-VІІІ у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З 04 жовтня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькому районі Запорізької області позивачу призначено довічне грошове утримання як судді у відставці.

Для його нарахування Запорізьким районним судом Запорізької області було надано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці. В ній було вказано про зарахування: служби в Радянській Армії з 13.11.1975 по 19.11.1977 - 2 роки 7 днів; половина строку навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (студент) з 01.09.1980 по 25.06.1985 - 2 роки 4 місяці; праця суддею Комунарського, апеляційного та Запорізького районного суду Запорізької області з 28.01.1993 по 03.10.2016 - 23 роки 8 місяців 6 днів; а всього стаж роботи станом на 03.10.2016 становить 28 років 13 днів.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Запорізькому районі Запорізької області задоволено повністю, зокрема, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 04.10.2016 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в адміністративній справі №280/559/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідно до якого відповідача зобов`язано здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячно довічне грошове утримання судді у відставці згідно рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-І5/2018 (№4086/16) та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 08-02/962 від 17 березня 2020 року.

Листом від 23.04.2021 за вих. №5289-4702/Г-02/8-0800/21 на звернення позивача від 14.04.2021 відділом обслуговування громадян №12 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь, відповідно до якої зазначено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2021 №280/559/21 спеціалістами відділу перерахунку пенсії №2 управління Пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державівної судової адміністрації в Запорізькій області №08-02/952 від 17.03.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Щодо обчислення стажу для розрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці зазначає, що резолютивна частина рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2016 №317/4530/16-а не містить зобов`язання зарахувати період служби в Радянській Армії з 13.11.1975 по 19.11.1977 (2 роки 7 місяців) та половину строку навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка з 01.09.1980 по 25.06.1985 (2 роки 4 місяці) до суддівського стажу. Отже стаж роботи суддею розраховано відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ.

Відповідно до листа від 18.05.2021 за вих.. №6225-5534/Г-02/8-0800/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на звернення позивача повідомлено, що розрахунок страхового стажу на посаді судді здійснено з урахуванням 23 роки роботи на посаді судді за період з 28.01.1993 по 03.10.2016 відповідно до п.3 ст. 142 Закону №1402 у розмірі 56 відсотків судівської винагороди судді. Додатково повідомлено, що зарахування періодів: навчання на юридичному факультеті та військової строкової служби до стажу роботи на посаді судді відповідно до вказаної статті инним законодавством не передбачено.

Не погоджуючись з вказаними діями, позивач звернувся з позовом до Запорізького окружного адміністативного суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п.6 частини першої статті 92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України №1402-VІІІ.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).

Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126,130 Конституції України, ст.142 Закону №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Згідно ч.3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судці понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Як слідує з позовних вимог, позивач просить суд визнати за ним право та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, зокрема працю суддею Комунарського, апеляційного та запорізького районного суду Запорізької області з 28.01.1993 по 03.10.2016 - 23 роки 8 місяців 6 днів, при цьому відповідно до матеріалів адміністративної справи та відзиву, вказаний період вже зараховано при розрахунку страхового стажу при визначенні розміру грошового утримання судді у відставці. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не є спірними.

Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді спірних періодів, а саме навчання на юридичному факультеті та військової строкової служби, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до мотивувальної частини постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2016 у справі №317/4530/16-а, судом встановлено наступне:

«… стаж роботи позивача на посаді судді повинен розраховуватись відповідно до вимог діючого законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України №2453-VI, а саме на підставі Закону України № 2862-ХІІ та постанови КМУ від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», оскільки позивач був обраний на посаду судді до набрання чинності Законом №2453-VI і для нього зберігають чинність правила визначення стажу роботи на посаді судді, закріплені законодавством, що діяло раніше.

Так, суд вважає, що до стажу роботи позивача на посаді судді відповідно до постанови КМУ від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», враховуючи, що позивач має стаж роботи безпосередньо на посаді судді понад 10 років, повинен бути зарахований календарний період проходження строкової військової служби, а саме 02 роки 00 місяців 07 днів, та половина періоду навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченко з 01.09.1980 по 25.06.1985, 02 роки 04 місяці 00 днів.

За таких умов стаж роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, становить 28 років 00 місяців 13 днів, а розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.».

Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З врахуванням вже встановлених обставин судовим рішенням в адміністративній справі суд також зазначає наступне.

Як встановлено судом, на час обрання позивача суддею статус суддів регулювався нормами Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон України №2862-ХІІ) .

Абзацом 2 ч.4 ст. 43 Закону України №2862-ХІІ було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, входить робота на посадах суддів судів України та робота на інших посадах.

Згідно ч. 4 ст. 43 Закону України №2862-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим 10.07.1995 за № 584/95 відповідно до ст.25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865.

Вказаною постановою пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судців» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон України №2453-VI), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих. Таким чином, відповідачем, у свою чергу, неправомірно не враховано вищезазначені періоди до стажу роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вказані висновки узгоджуються із позицією викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 14.06.2018 по справі №9901/382/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 по справі № 607/8578/17, постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 №П/800/426/14, постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, а також від 20.11.2019 у справі № 308/5911/17, від 12.12.2019 №692/290/17.

Як зазначалось вище, стаж роботи ОСОБА_1 , який дав йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становив 28 років 0 місяців 13 днів, куди включено, серед іншого, періоди навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка (з 01.09.1980 по 25.06.1985 - 2 роки 4 місяці 00 днів) та службу в Радянській Армії ( з 13.11.1975 по 19.11.1977 - 2 роки 0 місяців 7 днів).

Мотивуючи правомірність прийнятого рішення щодо не зарахування вказаного стажу роботи до стажу судді, відповідач посилається на норми діючого Закону України №1402-VIII та вказує про неправомірність різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів.

Статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до ст.142 Закону України №1402-VIII, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Наведене спростовує доводи відповідача про те, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується лише стаж, зазначений у ст.137 Закону України № 1402-VIII.

При цьому суд звертає увагу, що оскільки відповідачем не приймалося рішення щодо відмови у не зарахуванні спірних періодів стажу у формі індивідуально визначеного акту, а зазначено про таке ішення лише у формі листа, суд зазначає що у даному випадку є протиправність дій відповідача щодо виключення зі страхового стажу судді у відставці спірних періодів.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо виключення позивачу зі стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому навчальному закладі - 02 роки 04 місяців 00 днів, період служби в Радянській армії - 2 років 0 місяці 7 днів та зобов`язання відповідача зарахувати вказані період до тажу роботи на посаді судді підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню узвязку з відсутністю спору щодо них.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за вконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вказані нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості побоювань позивача щодо невиконання відповідачем даного судового рішення, зокрема, не зазначення конкретних випадків невиконання відповідачем рішень судів щодо виплати заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає, що підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення у справі відсутні.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., в порядку ч.3 ст. 139 КАС поверненню підлягає за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 158 Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду служби в Радянській Армії з 13.11.1975 по 19.11.1977 (2 роки 0 місяців 7 днів) та половини строку навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка (студент) з 01.09.1980 по 25.06.1985 (2 роки 4 місяці 0 днів).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду служби в Радянській Армії з 13.11.1975 по 19.11.1977 (2 роки 0 місяців 7 днів) та половини строку навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (студент) з 01.09.1980 по 25.06.1985 (2 роки 4 місяці 0 днів).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.08.2021

Суддя О.О. Артоуз