Ухвала суду № 98939333, 10.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

10 серпня 2021 рокуСправа № 280/6835/21 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10); Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (далі – відповідач 1), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача 1 зі зберігання та використання шляхом зазначення у довідці, виданій позивачу, (Серія AAA, №1111153, повна 21176412990110726188) наступних відомостей: «Разом з тим є особою, яку 31.01.2000 заарештовано Шевченківським РВВС м. Запоріжжя за ч.1 ст. 101 КК України (у редакції I960), кримінальна справа №08004-2-1-1999/000386. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2000, на підставі ст. 165 КПК України запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд, інші відомості по справі до МВС не надходили. 18.12.2002 заарештовано СУ УМВС в Запорізькій області за ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 121 КК України, кримінальна справа №08004-2-1-2002/000127. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2003 керуючись ст. 154-1 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 9000 грн. Інші відомості по справі до МВС не надходили»;

2) зобов`язати відповідача 1 надати позивачу повну та точну інформацію щодо наявності (відсутності) за ним судимостей без вказування додаткових відомостей;

3) зобов`язати відповідача 1 виключити із баз даних департаменту інформацію відносно позивача, а саме: «Разом з тим є особою, яку 31.01.2000 заарештовано Шевченківським РВВС м. Запоріжжя за ч.1 ст. 101 КК України (у редакції 1960), кримінальна справа №08004-2-1-1999/000386. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2000, на підставі Ст. 165 КПК України запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд. Інші відомості по справі до МВС не надходили. 18.12.2002 заарештовано СУ УМВС в Запорізькій області за ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 121 КК України, кримінальна справа №08004-2-1-2002/000127. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2003 керуючись ст. 154-1 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 9000 грн. Інші відомості по справі до МВС не надходили».

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

За змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, судом встановлено, що Департаментом інформатизації МВС України видано позивачу довідку серії ААА №1111153, в якій міститься інформація про те, що ОСОБА_1 «є особою, яку 31.01.2000 заарештовано Шевченківським РВВС м. Запоріжжя за ч.1 ст. 101 КК України (у редакції 1960), кримінальна справа №08004-2-1-1999/000386. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2000, на підставі ст. 165 КПК України запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд, інші відомості по справі до МВС не надходили. 18.12.2002 заарештовано СУ УМВС в Запорізькій області за ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 121 КК України, кримінальна справа №08004-2-1-2002/000127. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2003 керуючись ст. 154-1 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 9000 грн. Інші відомості по справі до МВС не надходили».

У пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд зобов`язати відповідача 1 виключити із баз даних департаменту інформацію відносно позивача, а саме: «Разом з тим є особою, яку 31.01.2000 заарештовано Шевченківським РВВС м. Запоріжжя за ч.1 ст. 101 КК України (у редакції 1960), кримінальна справа №08004-2-1-1999/000386. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2000, на підставі Ст. 165 КПК України запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд. Інші відомості по справі до МВС не надходили. 18.12.2002 заарештовано СУ УМВС в Запорізькій області за ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 121 КК України, кримінальна справа №08004-2-1-2002/000127. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2003 керуючись ст. 154-1 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 9000 грн. Інші відомості по справі до МВС не надходили».

Суд зазначає, що питання реєстрації кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень та результатів судового провадження регулюються Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора України 6 квітня 2016 року №139 (далі - Положення № 139), що набрало чинності 21 червня 2016 року.

Суд зауважує, що посилання позивача на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Порядку доступу до відомостей персонального-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 29.11.2016 №1256, є помилковими, з огляду на те, що відповідно до норм чинного КПК України 2012 року та Положення №139 офіційним джерелом інформації щодо зареєстрованих злочинів, осіб, підозрюваних (обвинувачених) у їх вчиненні, та руху кримінальних справ (кримінальних проваджень) є ЄРДР.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу І Положення №139, Реєстр - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті першому глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.

Розділом 6 Положення №139 визначено особливості обліку відомостей про кримінальні правопорушення минулих років і таких, які обліковуються в органах досудового розслідування, а також осіб у цих провадженнях.

Відповідно до пункту 2 розділу 6 Положення № 139 рішення щодо кримінальних правопорушень, які станом на 18 листопада 2012 року перебували в провадженні, вносяться слідчими до Реєстру після попереднього обліку кримінальних правопорушень та раніше прийнятих щодо них рішень. При внесенні цих відомостей до Реєстру використовується реквізит «кримінальні правопорушення, які на день набрання чинності КПК перебувають у провадженні».

Згідно з пунктом 4 розділу 6 Положення №139 при внесенні інформації про кримінальні правопорушення минулих років, у яких встановлено особу правопорушника, одночасно відображаються відомості щодо його затримання, порушення кримінальної справи стосовно нього, пред`явлення обвинувачення за нормами КПК України (у редакції 1960 року), оголошення розшуку тощо.

Отже, наявність у Реєстрі відомостей щодо арештів позивача та визначення запобіжних заходів відносно позивача в межах кримінальних справ №08004-2-1-1999/000386, №08004-2-1-2002/000127 є лише підтвердженням існування такого факту.

Також помилковими є і посилання позивача на Закон України «Про доступ до публічної інформації», оскільки даний нормативно-правовий акт не розповсюджується на спірні правовідносини, як було зазначено судом раніше.

Крім того, суд зазначає, що використання поліцією відображених у Реєстрі відомостей, як і інша діяльність цього органу, відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон України № 580-VIII) може здійснюватися виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статті 25, 26 Закону № 580-VIII передбачають повноваження поліції щодо формування, наповнення та підтримання в актуальному стані баз даних єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно зареєстрованих кримінальних правопорушень, результатів їх розгляду у судах, а також обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що діяльність правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Внесення до Реєстру відомостей про кримінальні правопорушення минулих років і таких, які обліковуються в органах досудового розслідування, а також осіб у цих провадженнях, саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов`язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб`єктів.

Набуття особою статусу обвинуваченого та подальший рух справи на стадії судового розгляду є правовими наслідками передбачених законом процесуальних дій слідчого, прокурора - складання обвинувального акта та направлення його до суду, а не наслідками відображення інформації про ці дії у відповідній базі даних.

Виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чинне законодавство не передбачає.

Виходячи з наведеного, дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 березня 2019 року по справі №807/1456/17.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не оскаржує вчинення слідчим, прокурором процесуальних дій і прийняття ними процесуальних рішень, відомості про які позивач вважає за необхідне виключити з Реєстру, а також неприйняття ними процесуальних рішень про зміну статусу позивача у кримінальному провадженні.

Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, з огляду на положення частини першої статті 24 КПК України не є необмеженим, а гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Із дій, бездіяльності слідчого, прокурора, пов`язаних з фіксацією інформації в ЄРДР, пунктом першим частини першої статті 303 КПК України передбачена можливість оскаржити до слідчого судді лише бездіяльність, що полягає у невнесенні до Реєстру відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви чи повідомлення про нього.

Наведений у частині першій цієї статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У частині другій статті 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для розгляду судом кримінальної юрисдикції вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з ЄРДР.

Відповідно до п.1.ч.1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням особливостей заявленого предмета позову у відповідній частині та того, що чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов`язків та існуючого стану правовідносин. Отже, заявлену позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача 1 виключити із баз даних департаменту інформацію відносно позивача, а саме: «Разом з тим є особою, яку 31.01.2000 заарештовано Шевченківським РВВС м. Запоріжжя за ч.1 ст. 101 КК України (у редакції 1960), кримінальна справа №08004-2-1-1999/000386. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2000, на підставі Ст. 165 КПК України запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд. Інші відомості по справі до МВС не надходили. 18.12.2002 заарештовано СУ УМВС в Запорізькій області за ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 121 КК України, кримінальна справа №08004-2-1-2002/000127. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2003 керуючись ст. 154-1 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 9000 грн. Інші відомості по справі до МВС не надходили», суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства.

Вказане не суперечить суті права позивача на доступ до суду, переслідує легітимну мету офіційного фіксування здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій і прийнятих процесуальних рішень, а відповідне обмеження доступу до суду є пропорційним цій меті.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 березня 2019 року по справі №807/1456/17.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у відкриття провадження у цій справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача 1 виключити із баз даних департаменту інформацію відносно позивача, а саме: «Разом з тим є особою, яку 31.01.2000 заарештовано Шевченківським РВВС м. Запоріжжя за ч.1 ст. 101 КК України (у редакції 1960), кримінальна справа №08004-2-1-1999/000386. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2000, на підставі Ст. 165 КПК України запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд. Інші відомості по справі до МВС не надходили. 18.12.2002 заарештовано СУ УМВС в Запорізькій області за ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 121 КК України, кримінальна справа №08004-2-1-2002/000127. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2003 керуючись ст. 154-1 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 9000 грн. Інші відомості по справі до МВС не надходили».

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 287 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10); Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) в частині позовних вимог про зобов`язання Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України виключити із баз даних департаменту інформацію відносно позивача, а саме: «Разом з тим є особою, яку 31.01.2000 заарештовано Шевченківським РВВС м. Запоріжжя за ч.1 ст. 101 КК України (у редакції 1960), кримінальна справа №08004-2-1-1999/000386. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2000, на підставі Ст. 165 КПК України запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд. Інші відомості по справі до МВС не надходили. 18.12.2002 заарештовано СУ УМВС в Запорізькій області за ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 121 КК України, кримінальна справа №08004-2-1-2002/000127. За постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2003 керуючись ст. 154-1 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 9000 грн. Інші відомості по справі до МВС не надходили».

Копію даної ухвали надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник