Рішення № 98939242, 12.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/7419/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1912 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1912 щодо ненарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачувальної відпустки передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України як одинокій матері за 2015-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати військову частину А1912 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 70 невикористаних календарних днів додаткової оплачувальної відпустки передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України як одинокій матері за 2015-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що має право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як одинокій матері, однак відповідач не виплачує вказаної компенсації. Позивач стверджує, що бездіяльність відповідача у нарахуванні та виплаті їх грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, порушує її конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалу суду направлено учасникам справи.

Відповідачем, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що військовослужбовці за певних умов мають право на додаткові відпустки зі збереженням грошового забезпечення. Використання такого права гарантується безпосередньо під час вибуття особи у відпустку або шляхом компенсації невикористаної відпустки за відповідний рік. Разом з тим, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" припиняється. Зауважив, що питання про компенсацію невикористаних додаткових відпусток у зв`язку зі звільненням зі служби виникло у позивача під час дії особливого періоду та мобілізації, а тому виплата грошової компенсації за вказану категорію відпустки не передбачена.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву, відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач проходила військову службу у Збройних Силах України, зокрема у військовій частині А1912.

Також встановлено, що ОСОБА_1 має неповнолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком якої 16 березня 2007 року шлюб було розірвано.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А1912 від 31.03.2021 № 70 позивача виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 31 березня 2021 року.

Оскільки при звільненні позивачу не виплачено компенсацію за невикористану соціальну додаткову відпустку, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, у якій просила виплатити компенсацію за невикористану соціальну додаткову відпустку за 2015 - 2021 роки, як одинокій матері.

Військовою частиною А1912, шляхом надання довідки від 31.03.2021 № 113 повідомлено позивача, що з 2015 по 2021 року додаткову відпустку (як одинокій матері на дитину до 18 років) вона не використовувала, грошової компенсації за невикористану відпустку не отримувала. Загальна кількість днів невикористаної соціальної відпустки складає 70 днів.

Вважаючи своє право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки порушеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Вказана норма діє з 01.01.2010, тобто з часу набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей" від 19.05.2009 №1343-V та до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі одиноким матерям.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивач має право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 №303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої частиною 1 статті 19 Закону України "Про відпустки", припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 10.1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які є мають статус військовослужбовця, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 10.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, одиноким матерям.

З урахуванням викладеного, право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, не може бути обмеженим.

Варто зауважити, що у відзиву на позовну заяву відповідач вказує лише одну підставу відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері, це - наявність "особливого періоду".

Водночас, слід зазначити, що на звернення позивача щодо виплати компенсації за невикористанні днів додаткової відпустки, як одинокій матері, віійськовою частиною А1912 видано довідку, в якій вказано про наявність у позивача 70 днів невикористаної додаткової відпуски як одинокій матері.

Тобто, відповідачем не оспорюється доводи позивача щодо її статусу одинокої матері протягом 2015-2021 років.

З огляду на викладене, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 1 статті 19 Закону України "Про відпустки" з 2015 року до 2021 року.

Відтак, не є обґрунтованими доводи відповідача про те, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отримані додаткові відпустки.

Отже, відповідач не довів правомірність ненарахування та невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України, як одинокій матері, за період з 2015 року по 2021 рік, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним необхідно зобов`язати Військову частину А1912 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ст.182-1 КЗпПУ, як одинокій матері, за період з 2015 по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини А1912 (с. Новоівницьке, Андрушівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ: 24979158) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1912 щодо не нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як одинокій матері за період з 2015 по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину А1912 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ст.182-1 КЗпПУ, як одинокій матері, за період з 2015 по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко