Рішення № 98938849, 12.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 р. Справа№200/9624/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправною і скасування постанови -

УСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач, ВДВС), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – третя особа-1, УПФУ), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – третя особа-2, ГУПФУ), в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Вахнової Тетяни Валентинівни від 09.07.2021 ВП № 62204763 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на невиконання боржником у виконавчому провадженні № 62204763 рішення суду.

Ухвалою суду від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувані докази. Позивача звільнено від сплати судового збору.

Відповідач відзив на позовну заяву не надала.

Третя особа письмових пояснень не надала.

Позивач, представник відповідача і представники третіх осіб до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України – відсутні.

Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 25 червня 2019 року у справі № 200/5740/19-а задоволено повністю позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати заборгованості по пенсії ОСОБА_1 за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року включно. Зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року включно.

28 жовтня 2019 року у вказаній справі позивачу видано виконавчий лист щодо зобов`язання здійснити виплату заборгованості з пенсії.

Постановою державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Вахнової Тетяни Валентинівни від 09.07.2021 ВП № 62204763 виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2019 повернуто стягувачу.

В оскаржуваному рішенні, яке прийнято на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виплату пенсії позивачу відновлено, а сума нарахованих коштів за період з травня 2018 року по 30.09.2018 становить 30156,60 грн. При цьому, державним виконавцем не наведено жодних відомостей щодо виплати позивачу вказаної заборгованості.

Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов`язковості виконання рішень (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII).

Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд ураховує, що, Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду не лише залишилось невиконаними, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» («Жовнер проти України», № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Отже, приймаючи оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення - є такими, що не ґрунтується на вимогах закону.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 1140/3479/18.

Крім того, в оскаржуваному рішенні державним виконавцем не зазначено яким законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 287 підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код: 34908779; Україна, 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Грецька, будинок 19), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42171861, 87548, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Зелинського, будинок 27А), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3), про визнання протиправною і скасування постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Вахнової Тетяни Валентинівни від 9 липня 2021 ВП № 62204763 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Повне рішення суду складене 12 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження, якщо його не скасовано, - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков