Рішення № 98938784, 11.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 р. Справа№200/7393/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника за платежем 1810900 «Орендна плата з фізичних осіб», що сплачується позивачем за користування земельною ділянкою розташованою в місті Донецьку, шляхом внесення до неї змін - зменшення податкового зобов`язання з податку на землю за 2 півріччя 2014 року в розмірі 60 275,33 грн.; зобов`язання виключити з інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб суму пені, нараховану на податковий борг.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, зазначення у позовній заяві код ЄДРПОУ відповідача, надання копії паспорту.

В установлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що нею, як фізичною особою-підприємцем 24.01.2014 року була подана податкова декларація з плати за землю за 2014 рік, в якій відповідно до договору оренди земельної ділянки нараховано орендну плату за 2014 рік за земельну ділянку, розташовану у місті Донецьк. Але у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей орендна плата не була сплачена у повному обсязі і станом на 09.06.2021 року в особовому рахунку в електронному кабінеті платника податків за нею значиться заборгованість з орендної плати за землю в сумі 60275,33 грн. 03.02.2021 року позивач надіслала листа до керівника відповідача про визнання заборгованості зі сплати орендної плати за землю безнадійним боргом та його списання, проте 20.05.2021 року отримала відповідь № 15870/6/05-99-13-02-17 про те, що не має законних підстав для визнання податкового боргу безнадійним та його списання. Зазначає, що при прийнятті рішення про відмову контролюючий орган не врахував положення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто, строку давності для стягнення податкового боргу. Також зазначає, що статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року платники орендної плати з юридичних осіб, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнені від її сплати. З зазначених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що позивачем самостійно узгоджено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2014 рік згідно поданої декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за № 1400002914 від 21.01.2014 року на суму 120553,59 гривень, в якій задекларовано до сплати щомісячно грошове зобов`язання в сумі 10046,13 гривень. Зазначив, що згідно даних ІКП з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) за позивачем обліковується податковий борг в сумі 60275,33 гривень, який виник на підставі поданої позивачем податкової декларації з орендної плати № 1400002914 від 21.01.2014 року. Стосовно нарахування пені зазначив, що в ІКП позивача наявна пеня не обліковується. З зазначених причин вважає безпідставним вимоги в частині зобов`язання внести зміни до ІКП з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті камеральної перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Одночасно, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке вмотивоване тим, що дана справа має суттєве значення для органів ДПС та значний суспільний інтерес щодо формування сталої судової практики з такого спірного питання, потребує детального розгляду спору по суті, дослідження великого обсягу доказів та з`ясування всіх обставин.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, ця справа є справою незначної складності.

Крім того, зі змісту ст. 262 КАС випливає, що ця справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Приписами ч. 4 ст. 260 КАС України передбачено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Суд вважає, що заява відповідача про розгляд цієї справи в загальному позовному провадження є необґрунтованою, оскільки відповідачем не доведено наявність обставин, на які він посилався, і не наведено належного обґрунтування щодо неможливості вказати у відзиві на позов всі потрібні пояснення.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у Донецькій області та є платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП 44070187) - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

24.01.2014 року позивачем була подана податкова декларація з плати за землю за 2014 рік, в якій відповідно до договору оренди земельної ділянки нараховано орендну плату за 2014 рік за земельну ділянку, розташовану у місті Донецьк.

При цьому, у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей орендна плата не була сплачена у повному обсязі і станом на 09.06.2021 року в особовому рахунку в електронному кабінеті платника податків за нею значиться заборгованість з орендної плати за землю в сумі 60275,33 грн.

Вказані обставини не є спірними між сторонами та підтверджуються даними ІКП позивача з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900).

03.02.2021 року позивач звернулася до керівника відповідача з запитом про визнання заборгованості зі сплати орендної плати за землю безнадійним боргом та його списання.( ар.с. 6)

Листом від 20.05.2021 року № 15870/6/05-99-13-02-17 відповідач повідомив позивача про те, що не має законних підстав для визнання податкового боргу безнадійним та його списання, оскільки позивач самостійно задекларувала податкові зобов`язання з орендної плати за землю, тому за нею обліковується податковий борг в сумі 60275,33 грн. за період з 30.08.2014 року по 30.01.2015 року.( ар.с. 7-8)

Крім того, у вказаному листі відповідача зазначено, що держана реєстрація припинення підприємницької діяльності була припинена 30.01.2017 року, однак позивач продовжує перебувати на обліку відповідача як платник податків за неосновним місцем.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Базою оподаткування земельним податком, зокрема, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).

Таким чином, ПК України зобов`язує надавати платників земельного податку звідність та своєчасно сплачувати вказаний податок.

Судом встановлено, що позивачем самостійно узгоджено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2014 рік згідно поданої нею декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за № 1400002914 від 21.01.2014 року на суму 120553,59 гривень, в якій задекларовано до сплати щомісячно грошове зобов`язання в сумі 10046,13 гривень.

Пунктами 30.1, 30.2 та 30.3 ст. 30 ПК України встановлено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Стосовно застосування пільги щодо звільнення від плати за земельні ділянки господарюючих суб`єктів, суд зазначає наступне.

Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 року передбачено певні заходи щодо забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

В первинній редакції цього Закону статтею 6 було встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Вказана редакція статті 6 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 року діяла до 08.06.2016 року.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 року передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція знову включено м. Донецьк, де знаходиться орендовані позивачем земельні ділянки.

З 08.06.2016 року стаття 6 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» діяла в наступній редакції: звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Частиною четвертою статті 4 вказаного Закону передбачено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.02.2019р. №79-р «Про внесення змін у додатки 1 і 2 розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження входять до переліку населених пунктів, входить місто Донецьк. При цьому, весь проміжок часу з 14.04.2014 року по дійсний час місто Донецьк знаходиться на тимчасово окупованій території, що є загальновідомою обставиною.

Таким чином, у позивача відсутні зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб по декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік починаючи з 14 квітня 2014 року.

Тобто, у період невиконання обов`язків платника земельного податку земельна ділянка позивача знаходиться на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

Крім того, окремо слід зазначити, що підпунктом «а» підпункту 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3. пункту 101.2. статті 101 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

З урахуванням моменту виникнення податкового боргу позивача з орендної плати з фізичних осіб 2014 року, суд зазначає, що 1095 денний строк, який дає право податковому органу на стягнення, визначений у статті 102 Податкового кодексу України сплинув, що зумовлює визнання означеного боргу «безнадійним».

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376 (надалі - Порядок № 577), пунктом 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу (підпункт 3 пункту 2.1. Порядку № 577).

Відповідно до пункту 3.1. Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Пунктом 4.2. Порядку № 577 встановлено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, наведеними вище нормами податкового законодавства встановлено обов`язок органу доходів і зборів прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у разі виникнення такого.

Верховний Суд у рішенні від 06.02.2018 року у справі № 807/2097/16 (№ К/9901/99/17) зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов`язання відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника за платежем 1810900 «Орендна плата з фізичних осіб», що сплачується позивачем за користування земельною ділянкою, розташованою в місті Донецьку, шляхом внесення до неї змін зменшення податкового зобов`язання з податку на землю за 2 півріччя 2014 року в розмірі 60275,33 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки протягом спірного періоду позивач був звільнений від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тому це автоматично звільняло його від відповідальності (в даному випадку - від фінансової відповідальності у виді пені) за невиконання вказаних зобов`язань.

Таким чином за відсутності обов`язку сплати основного податкового зобов`язання, відповідно відсутні підстави для нарахування пені.

Стосовно вимог про зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб суму пені, нараховану на податковий борг зазначає, що в ІКП позивача з орендної плати з фізичних осіб відсутні визначені податковим органом суми пені, тому у цих вимогах слід відмовити.

Згідно наданих сторонами до матеріалів справи документів спору між сторонами стосовно наявної в інтегрованій картці платника податку на доходи фізичних осіб сум пені, немає. Правових обґрунтувань щодо пені з податку на доходи фізичних осіб позовна заява також не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно ч. 8 ст. 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження паспорту громадянина України: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) про зобов`язання відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника за платежем 1810900 «Орендна плата з фізичних осіб», що сплачується позивачем за користування земельною ділянкою, розташованою в місті Донецьку, шляхом внесення до неї змін зменшення податкового зобов`язання з податку на землю за 2 півріччя 2014 року в розмірі 60275,33 гривень, зобов`язання виключити з інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб суму пені, нараховану на податковий борг - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за платежем 1810900 «Орендна плата з фізичних осіб», що сплачується позивачем за користування земельною ділянкою, розташованою в місті Донецьку, шляхом внесення до неї змін зменшення податкового зобов`язання з податку на землю за 2 півріччя 2014 року в розмірі 60275,33 гривень.

В іншій частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 11 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова