Рішення № 98938698, 12.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Справа № 160/11015/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021р. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу період роботи з 13 грудня 1976 року по 13 грудня 1984 року ОСОБА_1 ;

-скасувати рішення № 0400-010212-8/69861 від 21.05.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , зарахувати до страхового стажу період роботи з 13 грудня 1976 року по 13 грудня 1984 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до загального трудового стажу час роботи під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі в установі ОР-216/5 (м. Кірово-Чепецьк Кіровської області РСФСР, Міністерства внутрішніх справ СРСР - за період з 13 грудня 1976 року по 13 грудня 1984 року ОСОБА_1 , та призначити пенсію за віком за ст.26 Закону України №1058 починаючи з 17 травня 2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що Пенсійний фонд безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу позивача час його роботи при відбуванні покарання в установі ОР-216/5, оскільки робота в`язнів зараховується до стажу. Крім того, на час відбування покарання, сплата стахових внесків не була передбачена діючим законодавством. Позивач вважає дану відмову такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2021р.у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову. Також, даною ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідченні копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від від 07.07.2021р. на адресу суду 28.07.2021р. від відповідача надійшли копії матеріалів пенсійної справи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було правомірно відмовлено у зарахуванні періоду роботи під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі з 13 грудня 1976 року по 13 грудня 1984 року в виправній установі, оскільки позивачем не надано відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду за спірний період.

У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що 14 травня 2021 року позивач 17.05.1961р.н. звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком на підставі наявного в нього трудового стажу.

Проте, рішенням від 18.05.2021р. № 047050013204 (далі-Рішення) відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, так як страховий стаж позивача складає 23 роки 10 місяців 27 днів. Також, у рішенні зазначено, що період з червня 1979 року по листопад 1984 року згідно з довідкою про заробітну плату від 03.07.2020р. необхідно підтвердити первинними документами та надати відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

Не погодившись з обґрунтуванням вищезазначеного Рішення, 31.05.2021 року позивач звернувся до Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про визначення його права на пенсію за віком згідно ст.26 Закону України №1058. Однак, листом № 18999-15724/Щ-01/8-0400/21 від 10.06.2021 р. про розгляд звернення, відповідач повідомив позивача про те, що згідно з наданими 14.05.2021р. документами для призначення пенсії за віком, страховий стаж врахований за всі періоди роботи, склав 23 роки 10 місяців 27 днів. Право на призначення пенсії за віком, позивач набуде після досягнення віку 63 роки.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у зарахуванні періоду роботи під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі до загального трудового стажу протиправним, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

Статтею 1 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України № 1058-IV, до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно ч.4 ст. 24 Закону України № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Суд зазначає, що ст. 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970 року (який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем, та зупинив свою дію з 1 січня 2004 року), передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується. Однак, ч.4 ст.122 КВК України встановлено, що з 01.01.2004р. (на час звернення до відповідача) час роботи таких засуджених зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.

Тобто, саме ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так, статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року зазначено, що час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення, за умови оплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що згідно з довідкою серії ГЮ № 000687 від 13.12.1984р. Міністерства внутрішніх справ СРСР позивач відбував покарання в місцях позбавлення волі з 13 грудня 1976 року по 13 грудня 1984 року. Також, позивачем було надано до Пенсійного фонду довідку від 03.07.2020р., видану «ФКУ ИК-5 УФСИН Росии по Кировской області» про нараховану заробітну плату за період з червня 1979 року по листопад 1984 року. Докази на підтвердження сплати страхових внесків за період відбування позивачем покарання в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що період роботи позивача, який зазначений у довідці від 03.07.2020р. не співпадає з періодом, який позивач просить зарахувати до стажу його роботи.

Суд зазначає, що пунктом 12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, передбачено, що час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

Робота в`язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата страхових внесків протягом такого періоду.

Відповідно до положень абзацу 5 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Отже, період страхового стажу до 1 липня 2000 року має бути підтверджений на підставі довідки про нараховані суми заробітної плати та сплачені страхові внески.

Таким чином, враховуючи відсутність відомостей про сплату страхових внесків за період відбування покарання позивачем у вигляді позбавлення волі, суд доходить висновку про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів відсутність правових підстав для визнання протиправними дій та зобов`язання зарахувати до загального трудового стажу період роботи під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За правилами статті 139 КАС України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову, судові витрати на його користь стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв