Рішення № 98938624, 12.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Справа № 160/9760/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцемпром+" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцемпром+» (вул. Прорізна, буд.87/19, м. Кривий Ріг, 50025, код ЄДРПОУ 41471667) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2021 року №0001870722, яким встановлено порушення ст.15 Закону України №481 та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі - 500000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що у відповідача були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки, які визначені підп.80.2.2 та підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що використання ним двох нестаціонарних, а звичайних пересувних пропанових балонів ємністю по 40 літрів кожний, із вмістом суміші пропан-бутану технічного для власного споживання (переробки) не підпадає під визначене ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481/95-ВР) поняття «місце зберігання пального» оскільки позивач, по-перше, не зберігає суміш пропан-бутану технічного пропанових балонах, а використовує ці балони як паливний бак та його вміст як паливо при здійсненні господарської діяльності, по-друге, при використанні вказаних балонів позивач не підпадає під дію містобудівного законодавства, оскільки обладнання для зберігання пального не потребує монтажу. З аналізу зазначеного слідує, що отримання ліцензії на право зберігання пального суб`єктом господарювання можливе тільки на стаціонарні цистерни/ємності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/9760/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2021 року.

09.07.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволені позову відмовити та обґрунтовує свою позицію наступним. Відповідно до ст.15 Закону № 481/95-ВР зберігання пального може здійснюватися суб`єктом господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право зберігання пального. Суб`єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують. Статтею 15 Закону №481/95-ВР визначено перелік документів, які необхідно надати для отримання ліцензії на право зберігання пального. Приписами цієї ж статті зазначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії документів, зазначених у ст.15 Закону №481/95-ВР, не подають. Такі суб`єкти господарювання у своїй заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовується для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження. Отже, позивач, як суб`єкт господарювання, який зберігає пальне для використання в господарській діяльності, зобов`язаний отримати відповідну ліценцію в органах ДПС.

09.07.2021 року відповідачем через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано клопотання про заміну неналежного відповідача правонаступником Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленим підрозділом (код ЄДРПОУ 44118658).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 року замінено відповідача у справі №160/9760/21 з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

У судове засідання, призначене на 13.07.2021 року, з`явилась представник відповідача. Представник позивача не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи №160/9760/21 без його участі.

13.07.2021 року у судовому засіданні судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцемпром+» (код ЄДРПОУ 41471667) належним чином зареєстроване 20.07.2017 року, номер запису 12271020000017948, у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС У Дніпропетровській області, Криворізьке південне управління, Криворізька південна ДПІ (Центрально-Міський р-н, м. Кривий Ріг).

Видами економічної діяльності ТОВ «Автоцемпром+» є: неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90 - основний); виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва (код КВЕД 28.92); виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (код КВЕД 25.11); оброблення металів та нанесення покриття на метали (код КВЕД 25.61); механічне оброблення металевих виробів (код КВЕД 25.62); торгівля іншими автотранспортними засобами (код КВЕД 45.19); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.32); надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. (код КВЕД 77.39); оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (код КВЕД 46.69); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код КВЕД 47.99); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код КВЕД 77.11); надання в оренду вантажних автомобілів (код КВЕД 77.12); ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (код КВЕД 33.11); ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (код КВЕД 33.12); ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання (код КВЕД 33.19).

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.12.2020 року №3380-П та направлень від 24.12.2020 року №974 та від 24.12.2020 року №975 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 06.01.2021 року проведена фактична перевірка ТОВ «Автоцемпром+» (код ЄДРПОУ 41471667) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, буд. 87/19, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

За результатами фактичної перевірки складено акт №6/04/36/07/22/РРО/41471667 від 06.01.2021 року.

Зі змісту акту перевірки видно, що під час проведення фактичної перевірки встановлено порушення ст.15 Закону України №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме, встановлено зберігання пального без наявності відповідної ліцензії на право зберігання підакцизних товарів (суміш пропан-бутану технічна код УКТЗЕД 2711129700) у власних балонах у кількості 2 штуки ємністю 40 літрів для потреб власного споживання та виконання робіт.

26.01.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001870722, яким до ТОВ «Автоцемпром+» застосовано фінансові санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500000,00 грн.

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, 22.02.2021 року звернувся зі скаргою №41/21 (вх. ДПС №6123/6 від 02.03.2021 року) до Державної податкової служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги №11109/6/99-00-06-03-01-06 від 19.05.2021 року Державна податкова служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 26.01.2021 року №0001870722, а скаргу ТОВ «Автоцемпром+» - без задоволення.

Позивач, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.01.2021 року №0001870722 протиправним, звернувся з цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.19-1.1.16-19-1.1.19 п.19.1 ст.19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема:

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

- проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

- організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

- забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів.

Відповідно до п.п.20.1.10 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Спеціальним Законом, що визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481/95-BP).

Абзацом 17 ст.15 Закону №481/95-BP передбачено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

У відповідності до абз.19 ст.15 Закону №481/95-BP, ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Згідно до абз.25 ст.15 Закону №481/95-BP, суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Абзацами 28-31 ст.15 Закону №481/95-BP визначено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

У відповідності до абз.33 ст.15 Закону №481/95-BP, суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Положеннями абз.50-53 ст.15 Закону №481/95-BP встановлено, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Згідно до абз.58 ст.15 Закону №481/95-BP, суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Абзацом 9 ст.17 Закону №481/95-BP, встановлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Положеннями абз.20 ст.18 Закону №481/95-BP, із змінами, внесеними згідно із Законом №391-IX від 18.12.2019 року, передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Абзац 20 ст.18 Закону №481/95-BP в зазначеній редакції залишено без змін станом на дату складання рішення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фактична перевірка ТОВ «Автоцемпром+» проводилась в період з 29.12.2020 року по 06.01.2021 року на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №3380-П, який складено 24.12.2020 року.

Отже, станом на дату проведення перевірки, визначений абз.20 ст.18 Закону №481/95-BP мораторій щодо обмежень в застосуванні штрафних санкцій за зберігання пального без ліцензії закінчився, що призвело до виникнення обов`язку у позивача отримати ліцензію на зберігання пального для його використання у власних потребах після 31.03.2020 року, що позивачем здійснено не було.

Таким чином, суд робить висновку про порушення ТОВ «Автоцемпром+» положень ст.15 Закону №481/95-BP стосовно обов`язку суб`єктів господарювання отримати ліцензію на зберігання пального, яке використовується для власних потреб та зберігається у ємностях, що перевищують об`єм в 5 літрів.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

В обґрунтування підстав звернення до суду позивачем, крім іншого, зазначено про відсутність підстав передбачених п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України для проведення перевірки, а також, про відсутність опису прийнятих посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області копій первинних документів від позивача під час проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку відповідним доводам позивача в першу чергу у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст.80 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.80.2.6 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено в п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).

Зі змісту наведених правових норм видно, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу, те що позивач ставить під сумнів наявність вказаних в наказі на проведення перевірки підстав для її проведення жодним чином не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для її проведення, визначену цим Кодексом.

Так, у відповідності до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.12.2020 року №3380-П, підставою для проведення перевірки стали пп.80.2.2 та пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Вказані висновки узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, постанова від 21.02.2020, справа №826/17123/18, адміністративне провадження №К/9901/25669/19 та в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 року у справі №460/1239/19.

Судом встановлено, що фактичну перевірку позивача розпочато після вручення директору ТОВ «Автоцемпром+» Шамраю А.В. наказу та ознайомлення з направленнями на перевірку , як того вимагають положення п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України про що свідчить підпис останнього у наказі та направленнях на перевірку.

Вимог стосовно визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки від 24.12.2020 року №3380-П, позивачем не заявлялось.

Твердження позивача про те, що під час отримання витребуваних первинних документів в рамках фактичної перевірки відповідачем не було складено їх опису, жодним чином не впливає на встановлені під час проведення такої перевірки порушення. Складання або відсутність такого опису не нівелює факту зберігання позивачем пального без отримання ліцензії.

Суд, також, не відхиляє твердження позивача про те, що балони пропанові використовуються як паливний бак для спеціального технологічного обладнання «Машина термічної різки CG1-100Ц», з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.141-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Водночас, наведеною нормою закону визначено, що не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд робить висновок, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами. Такими винятками є: зберігання пального державними підприємствами, установами та організаціями; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву та суб`єктами господарювання, які зберігають пальне, для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах; зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв); зберігання пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отриманого від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

В цей же час, окремі нестаціонарні пересувні пропанові балони ємністю по 40 літрів кожний, із вмістом суміші пропан-бутану технічного, не є паливним баком безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, у зв`язку з чим наявність таких балонів не підпадає під виняткові випадки, в яких суб`єкт господарювання звільняється від обов`язку отримати відповідну ліцензію.

Враховуючи зазначене, суд робить висновок, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б спростували обставини, які стали підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З аналізу чинного законодавству та фактичних обставин справи, суд робить висновок, що відповідач при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій від 26.01.2021 року №0001870722 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час судового розгляду повністю доведено правомірність оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцемпром+» (вул. Прорізна, буд. 87/19, м. Кривий Ріг, 50025, код ЄДРПОУ 41471667) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський