Рішення № 98938303, 11.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 серпня 2021 р. Справа № 120/5206/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2896, Військової частини А 1619 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

25.05.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Військової частини А 2896 (далі - відповідач 1), Військової частини А 1619 (далі - відповідач 2).

У позовній заяві просить визнати протиправними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію разом із компенсацією втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що наказом командира військової частини А 2896 від 01.07.2020 № 165 її звільнено з військової служби в запас на підставі наказу командира військової частини А 1619 від 15.06.2020 № 102-РС. Виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення 01.07.2020. Військова частина А 2896 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини А 1619.

На день виключення зі списків особового складу військовою частиною А 1619 їй не було проведено виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 по лютий 2018.

З метою нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 по лютий 2018 позивачка звернулася до Військової частини А 1619 із відповідною заявою.

Листом від 02.12.2020 № 1619/157/3617 позивачці відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю фінансування на зазначений вид виплат.

Вважаючи дії відповідачів щодо не проведення індексації протиправними, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 31.05.2021 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачам встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

30.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 1 просить відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Також відповідач 1 вказав на пропущення позивачкою строку звернення до суду із цим позовом, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Копію ухвали від 31.05.2021 відповідачем 2 отримано 08.07.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення яке міститься в матеріалах справи. Тому, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї адміністративної справи. Однак своїм правом на подання відзиву не скористався.

Як зазначено у ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивачка є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.21).

Наказом командира військової частини польова пошта В2248 від 01.07.2015 № 151 позивачку зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (а.с.25).

Наказом командира військової частини А 2896 від 01.07.2020 № 165, позивачку звільнено з військової служби в запас на підставі наказу командира військової частини А 1619 від 15.06.2020 № 102-РС. Виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення 01.07.2020 (а.с.26).

Оскільки Військова частина А 2896 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини А 1619, позивачка з метою нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 по лютий 2018 звернулася до Військової частини А 1619 із відповідною заявою.

Листом від 02.12.2020 № 1619/157/3617 позивачці відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 по лютий 2018, у зв`язку з відсутністю фінансування на зазначений вид виплат (а.с.36-37).

Вважаючи дії відповідачів щодо не проведення індексації протиправними, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.91 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.91 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.91 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.91 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.91 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону від 03.07.91 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону від 03.07.91 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.91 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III, індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує тим, що згідно з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 за № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 за № 252/10/136-16, від 08.08.2017 за № 78/0/66-17 та від 08.08.2017 за № 15966/0/2-17/16 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено (а.с.36).

Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на те, що подібні роз`яснення мають суто інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати нормативного регулювання правовідносин щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення.

Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачці суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.

Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

При цьому суд критично оцінює аргументи відповідача про порушення позивачкою строку звернення до суду, адже суми індексації є складовою грошового забезпечення на вимоги про нарахування та виплату якого вказані процесуальні строки не поширюються.

Щодо періоду за який позивачка просить зобов`язати нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення (з грудня 2015 року по лютий 2018 року), суд зазначає наступне.

Як вбачається із довідки Військової частини А 1619 від 27.11.2020 за № 1619/143/3874 про суму індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з липня 2015 року по липень 2020 року, позивачці індексація грошового забезпечення виплачувалась в грудні 2015 року. За період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.38).

Беручи до уваги те, що індексація грошового забезпечення позивачці у грудні 2015 року виплачувалась, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

При цьому Військова частина А 2896 в якій позивачка проходила військову службу перебуває на грошовому забезпеченні Військової частини А 1619, а тому саме відповідачем 2 допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення розрахунку при звільненні та виплати позивачці у день виключення зі списків військової частини індексації грошового забезпечення.

У зв`язку з цим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини А 1619 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно та зобов`язання Військової частини А 1619 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за цей період.

Щодо позовної вимоги в частині встановлення для обчислення індексації базового місяця липень 2015 та січень 2008, то суд вважає, що така задоволенню не підлягає, оскільки як встановлено, у спірний період відповідачем індексація доходу позивачки взагалі не проводилась, що виключає існування спору про базовий місяць.

Вказана обставина позбавляє суд можливості надати правову оцінку діям відповідача при виконанні свого обов`язку, у тому числі - щодо обрахунку належних сум та застосування показників базового періоду під час індексування доходу.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивачки ще не порушені.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 по справі № 240/11882/19, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 19.11.2020 по справі № 560/4872/20, від 01.03.2021 по справі № 120/4432/20.

У зв`язку з цим, позовні вимоги в частині визначення базового місяця не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовна вимога щодо зобов`язання Військової частини А 1619 нарахувати та виплатити різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулося в березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01.03.2018 по 01.07.2020, оскільки судом встановлено, що позивачці нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.07.2020 у відповідності до вимог законодавства України.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату Військовою частиною А 1619 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачці сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд вважає, що вона має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши аргументи відповідача на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Військової частини А 1619 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язати Військову частину А 1619 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язати Військову частину А 1619 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Відповідач 1: Військова частина А 2896 (вул. Садова, 3, м. Кодима, Одеська область, 66000, код ЄДРПОУ 00046657);

Відповідач 2: Військова частина А 1619 (вул. 1-го Травня, 54, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 26615118).

Суддя Богоніс Михайло Богданович