Вирок № 98937668, 10.08.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/72/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2021смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого - Вовк Л. В.

з участю секретаря - Полешко О. С.,

прокурора - Караванського Б.В.,

захисника потерпілого ,цивільного позивача - Фільової Н. Д.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - Мордовенка В. І.,

законного представника обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 12020220360000273 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олексіївка Краснокутського району Харківської області, громадянина України, українця, учня 8-го класу Олексіївського ліцею, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

у с т а н о в и в :

Неповнолітній ОСОБА_3 , 28.11.2020 року, близько 20:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння,маючи прямий умисел, спрямований на таємне заволодіння транспортним засобом , з метою покататися , зайшов на подвір`я домоволодіння по АДРЕСА_2 , де знаходився автомобіль марки ВАЗ 212140-130-20, державний номерний знак № НОМЕР_1 , разом з причепом державний номерний знак НОМЕР_2 . Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, без відома власника автомобіля , впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись тим, що автомобіль був відчинений , за допомогою ключа , який знаходився в замку запалення, запустив двигун, а потім , привівши автомобіль у рух, покинув територію вказаного домоволодіння та поїхав по вул.Центральна в с.Олексіївка, де не впоравшись з керуванням , допустив зіткнення з парканом домоволодіння №20 по вул.Центральна в с.Олексіївка , пошкодивши автомобіль та паркан, після чого залишив автомобіль та зник у невідомому напрямку, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом з причепом загальною вартістю 128 787,96 грн, спричинивши потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на суму 21 973,51 грн.

Крім цього, 28.11.2020 року, о 22 год.30 хв., неповнолітній ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, зайшов на подвір`я домоволодіння по АДРЕСА_4 , де побачив автомобіль марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER», 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 , де у нього виник раптовий прямий умисел на заволодіння вказаним транспортним засобом для поїздки на ньому у власних цілях. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи на подвір`ї вказаного домоволодіння умисно, з метою покататися , повторно , за допомогою ключа запалення, який знаходився в замку запалення, завів автомобіль та почав його рух , тим самим незаконно заволодів транспортним засобом. Приблизно через 2-3 метри, через відсутність відповідних навичок керування транспортними засобами, допустив зіткнення з деревом та парканом на території вищезазначеного домоволодіння, пошкодивши автомобіль і паркан, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду .

Також, 28.11.2020 року , о 22 год.45 хв., неповнолітній ОСОБА_3 , перебуваючи на території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , побачив автомобіль марки УАЗ 452, 1983 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , що належить потерпілому гр. ОСОБА_5 , , де у нього виник раптовий прямий умисел на заволодіння вказаним транспортним засобом . Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи на подвір`ї вказаного домоволодіння, умисно, з метою покататися, повторно , за допомогою ключа запалення, який знаходився в замку запалення, завів автомобіль та почав його рух , тим самим незаконно заволодів транспортним засобом. Після чого , керуючи автомобілем , допустив зіткнення з деревом на території вищезазначеного домоволодіння , пошкодивши автомобіль , чим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнових збитків .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, визнав повністю, не заперечував факту його вчинення при вищевикладених обставинах, пояснивши, що будучи в стані алкогольного сп`яніння, з метою навчитися їздити , дійсно незаконно заволодів транспортними засобами та допустив їх пошкодження. Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди визнав повністю, позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не визнав.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах встановлених у ході судового розгляду та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз`яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. В частині цивільного позову ОСОБА_1 , судом докази досліджені в повному обсязі.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого в обсязі обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті, повністю доведена і його дії по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом , що належить ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

по епізодам незаконного заволодіння транспортними засобами , що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно .

Визначаючи міру покарання для ОСОБА_3 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено, що він осудний, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога КНП «Краснокутська ЦРЛ» Краснокутської селищної ради не перебуває, є учнем 8-го класу Олексіївського ліцею Краснокутської селищної ради , за місцем навчання характеризується як недисциплінований учень та потребує постійного контролю вчителів за навчанням та поведінкою, зареєстрований та проживає на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, яка компрометуючими матеріалами відносно нього не володіє. Крім того , відповідно до ухвали Краснокутського районного суду Харківської області від 29.04.2020 року , до ОСОБА_3 застосовані примусові заходи виховного характеру у виді передачі малолітнього під нагляд матері строком на один рік , оскільки останній скоїв суспільно -небезпечне діяння (крадіжку чужого майна з магазину) , яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України . Також , ОСОБА_3 вчинив насилля відносно ОСОБА_7 ,2010 року народження , за що постановою Краснокутського районного суду Харківської області від 14.07.2021 року мати обвинуваченого ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП , за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Обставинами, що пом`якшуть відповідальність ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття в скоєному кримінальному правопорушенні та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 50, 65 КК України особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Частиною 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»звертає увагу на те, що призначаючи покарання, суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.289 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено можливість призначення покарання на строк від п`яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої. При цьому, врахуванню підлягає те, що неповнолітній ОСОБА_3 вчинив три злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, злочини вчинені в стані алкогольного сп`яніння ,збитки потерпілим не відшкодовані .Крім того потерпіла ОСОБА_1 та представник цивільного позивача ОСОБА_6 наполягали на суворому покаранні обвинуваченому. Згідно досудової доповіді, складеної органом пробації, ризик вчинення обвинуваченим нового злочину є середнім, отже, така ймовірність не виключається.

Керуючись вимогами ст. 65 КК України, суд вважає, що виправлення неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише за умов реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства. На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також є достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Доводи захисника обвинуваченого про те, що злочин вчинено неповнолітнім, який не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра, визнав себе винним у скоєному, щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується задовільно, не є безумовними та достатніми підставами для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст. 75, 104 КК України, з урахуванням наявності інших обставин, наведених вище, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

За наведених обставин, на переконання суду, підстав для звільнення неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням у суду не має, оскільки ОСОБА_3 на шлях виправлення не стає , а знову вчиняє кримінальні правопорушення .

Щодо заявлених по справі цивільних позовів цивільними позивачами ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди в сумі 21 973,51 грн та ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн , суд зазначає наступне .

Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У відповідності до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а згідно вимог ст.81 ЦК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першої статті 128 КПК України передбачено право особи, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно статті 1179 Цивільного кодексу України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Цивільний позов заявлений ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди в сумі 21 973,51 грн (вартість пошкодженого автомобіля) підлягає задоволенню в повному обсязі , оскільки він підтверджений висновком експерта судової-автоварознавчої експертизи №СЕ -19/121-20/21322-АВ від 21.12.2020 року, та стягненню з законного представника обвинуваченого ОСОБА_2 , так як обвинувачений не має самостійного доходу та майна .

Наявність моральної шкоди потерпіла ОСОБА_1 обгрунтовує душевними стражданнями пережитими із фактом незаконного заволодіння транспортним засобом , після скоєного злочину , в неї погіршився сон , виникла знервованість , погіршилися стосунки в сім`ї, вона перебувала на лікуванні , що підтверджується довідкою завідувача амбулаторної загальної практики сімейної медицини с.Дублянка від 29.03.2021 року. Суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. буде достатнім та реальним відшкодуванням завданих моральних страждань потерпілій ОСОБА_1 , з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, а також матеріального становища обвинуваченого.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 є неповнолітнім, коштів та майна не має , то суму завданих моральних збитків, слід стягнути із законного представника обвинуваченого - ОСОБА_2 на користь потерпілої .

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді від 02.12.2020 року , підлягає скасуванню.

Судові витрати ( витрати на професійну правничу допомогу ) , понесені цивільними позивачами ОСОБА_6 в сумі 1000,00 грн та ОСОБА_1 в сумі 4000,00 грн підлягають задоволенню та стягненню з законного представника обвинуваченого на їх користь , оскільки підтверджені квитанцією№ 49 29 від 11.02.2021 р. про сплату за послуги адвоката та розрахунком витрат .

По справі є витрати на проведення судово - автотоварознавчої та судово - дактилоскопічної експертиз в сумі 11 441 грн 50 коп., які підлягають стягненню з законного представника обвинуваченого в дохід держави.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 369-371, 373-375 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Речові докази:

- автомобіль марки ВАЗ 212140-130-20, легковий універсал-В, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та причіп марки ПГА1, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої, повернути потерпілій ОСОБА_1 ;

- автомобіль марки VOLKSWAGEN модель TRANSPORTER, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого, повернути потерпілому ОСОБА_4 ;

- автомобіль марки УАЗ 452, вантажно - пасажирський - В, кольору хакі, д.н.з. НОМЕР_5 , що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого, повернути потерпілому ОСОБА_5 ;

- три відрізки липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків, три ватних палички зі змивами, чотири марлевих тампони зі змивами речовини бурого кольору; один відрізок липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків, чотири змиви на ватних паличках; один відрізок липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків, два змиви речовини бурого кольору, два змиви на ватних паличках - знищити;

- 1 слід папілярних візерунків, вилучений з ричага коробки перемикання авто УАЗ452, днз. НОМЕР_6 ; слід папілярних візерунків вилучений з ричага коробки передачі авто ««VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER»» д.н.з. НОМЕР_3 ; змиви з керма авто ВАЗ 212140-130-20, д.н.з. № НОМЕР_1 ; змиви з ручки з внутрішньої сторони водійських дверей, авто УАЗ452, д.н.з. НОМЕР_6 ; змив зі скла внутрішньої сторони водійських дверей авто ВАЗ 212140-130-20, д.н.з. № НОМЕР_1 ; змив із зеленого полімерного пакету з багажного відділення авто ВАЗ 212140-130-20, д.н.з. № НОМЕР_1 ; змив речовини бурого кольору із пластикової пляшки «Боржомі» ємністю 1,25л., а також контрольний змив та чистий змив, з авто ВАЗ 212140-130-20, д.н.з. № НОМЕР_1 ; змиви речовини бурого кольору, вилучені з металевої ручки з внутрішньої сторони водійських дверей авто ВАЗ 212140-130-20, д.н.з. № НОМЕР_1 ; змиви ключа запалення авто ВАЗ 212140-130-20, д.н.з. № НОМЕР_1 ; змив з керма авто УАЗ452, д.н.з. НОМЕР_6 ; змиви із приладу ввімкнення світла в авто УАЗ452, д.н.з. НОМЕР_6 ; змиви від ключа запалювання авто УАЗ452, д.н.з. НОМЕР_6 ; змив речовини бурого кольору із внутрішньої водійської дверцяти авто «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER»д.н.з. НОМЕР_3 ; змив речовини бурого кольору з козирка салону авто «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER»д.н.з. НОМЕР_3 ; змив з ключа запалення з авто «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER»д.н.з. НОМЕР_3 ; змиви з куліси коробки передачі авто ВАЗ 212140-130-20, д.н.з. № НОМЕР_1 ; змиви з керма авто «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER»д.н.з. НОМЕР_3 ,- знищити;

-дві дактилокарти на ім`я ОСОБА_3 -залишити в матеріалах справи;

- флеш носій Transend 60 mb/s 400x SD HC1 32 GB, на якому зберігається два відео файли 00014,00015 слідчого експерименту від 18.01.2021 року - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Арешт , накладений на автомобіль марки «ВАЗ 212140-130-20», легковий універсал-В, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ; на причіп марки «ПГА1», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 ; на три відрізки липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків, три ватних палички зі змивами, чотири марлевих тампони зі змивами речовини бурого кольору; автомобіль марки «УАЗ 452», вантажно - пасажирський - В, кольору хакі, д.н.з. НОМЕР_5 , один відрізок липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків, чотири змиви на ватних паличках, а також арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді від 03.12.2020 року на автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», загальний легковий вантажопасажирський-В, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 ; один відрізок липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків, два змиви речовини бурого кольору, два змиви на ватних паличках-скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди -задовольнити повністю.

Стягнути з законного представника обвинуваченого ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 21 973, 51 грн та сплачені судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу ) у сумі 1000, 00 грн , а всього 22 973 ( двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят три ) грн 51 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди -задовольнити повністю.

Стягнути з законного представника обвинуваченого ОСОБА_2 ,РНОКПП : НОМЕР_7 ,на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн та сплачені судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу ) у сумі 4 000,00 грн , а всього 14 000 (чотирнадцять тисяч ) грн 00 коп .

Стягнути з законного представника обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судово - автотоварознавчої та судово - дактилоскопічної експертиз в сумі 11 441 (одинадцять тисяч чотириста сорок одна) грн 50 коп., які зарахувати на п/р №UA298999980313050115000020005, код доходів 24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, отримувач платежу УК Слобідськ/мХар Слобідськи/24060300, банк Казначейство України (ЕАП), стягувач Держава.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ Л. В. ВОВК