Ухвала суду № 98937532, 12.08.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4792/21

Провадження № 1-кс/639/1446/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. Харків

Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Макаров В.О., за участю секретаря Єрьоміна А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву про самовідвід судді Кіся Д.П. при розгляді справи № 639/4792/21,

встановив:

У провадженні судді Жовтневого районного суду м. Харкова Кіся Д.П. перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 24.09.2019 р. в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42019221080000247 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 197-1 КК України.

03.08.2021 р. суддею Кісем Д.П. заявлений самовідвід по вказаній справі, в обґрунтування якого суддя посилається на те, що захист обвинуваченого ОСОБА_1 здійснює адвокат Манохін А.В., який під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження № 12019220480003981 від 05.10.2019 р. представляв інтереси ОСОБА_2 , яка є тещею судді Кіся Д.П., що може служити підставою для сумніву у безсторонності вказаного судді під час розгляду кримінального провадження.

В судове засідання при розгляді питання про самовідвід учасники судового провадження не прибули, їх неявка не перешкоджає розгляду зазначеного питання.

При цьому прокурор, обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Манохін А.В. подали до суду заяви про розгляд питання про самовідвід без їх участі. Адвокатом Манохіним А.В. зазначено у заяві про те, що факт, на який посилається суддя Кісь Д.П. в заяві про самовідвід, мав місце.

Суддя Кісь Д.П. подав заяву про розгляд питання про самовідвід за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Судовим розглядом встановлено, що 13.07.2021 року в провадження судді Жовтневого районного суду м. Харкова Кіся Д.П. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому 24.09.2019 р. в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42019221080000247 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 197-1 КК України.

З матеріалів обвинувального акту вбачається, що захист ОСОБА_1 здійснює адвокат Манохін А.В.

До заяви про самовідвід додано копію вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2020 р., яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 194 КК України. При цьому з вироку вбачається, що інтереси потерпілої ОСОБА_2 , яка є матір`ю дружини судді ОСОБА_4 , представляв адвокат Манохін А.В.

Враховуючи вищезазначене, існує об`єктивний критерій щодо сумніву у безсторонності судді Кіся Д.П. під час розгляду вказаного обвинувального акту.

При вирішенні заяви про відвід, суд, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів.

Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р., передбачає, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

У контексті об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (заява №16695/04) рішення від 15 липня 2010 року (набуло статусу остаточного від 15 жовтня 2010 року), п.п. 28-32).

Враховуючи практику ЄСПЛ, положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.1 ст.21 КПК України, беручи до уваги реальність обставин, наведених в заяві про самовідвід, враховуючи значний суспільний резонанс даного кримінального провадження, приходжу до висновку, що з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити сумніви за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача у безсторонності і неупередженості судді, приймаючи до уваги положення ст.3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений, заява про самовідвід судді Жовтневого районного суду м. Харкова Кіся Д.П. підлягає задоволенню.

Наведені суддею Кісем Д.П. обставини у заяві про самовідвід виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної кримінальної справи, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України,

ухвалив:

Заяву про самовідвід судді Кіся Д.П. при розгляді справи №639/4792/21 задовольнити.

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42019221080000247 від 24.09.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 197-1 КК України (справа №639/4792/21, провадження №1-кп/639/437/21), в порядку ст.35 КПК України, передати до канцелярії Жовтневого районного суду м. Харкова для автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.

Суддя В.О. Макаров