Рішення № 98937022, 12.08.2021, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/682/20

№ провадження 2-п/196/1/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Руснака А.І.,

секретаря судового засідання: Шевченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Царичанка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2020 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 12.09.2011 року.

Так, 14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Відповідач ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві.

Крім того, вказує, що при укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, де зазначено, що відповідач при укладанні Договору дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Вказує, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належним чином виконав зобов`язання по видачі кредиту, а ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору та станом на 30.04.2020 року має заборгованість у сумі 247226,50 грн., яка складається з наступного: 2620,89 грн. - заборгованість за тілом кредита; 239827,41 грн. - заборгованість за відсотками; 4778,20 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії.

Зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 136546,84 грн., яка складається з наступного:

- 2620,89 грн. – заборгованість за кредитом;

- 133925,95 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 12.09.2011 по 28.06.2019.

Тому підтримуючи вищевикладене просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі та стягнути з відповідача також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Крім цього, 29 липня 2021 року на адресу суду надійшла заява від АТ КБ «Приватбанк» про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою сума заборгованості ОСОБА_1 за Договором б/н від 12.09.2011 року становить 11973,65 грн., яка складається з наступного: 2620,89 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5533,76 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3819,00 грн. – заборгованість з пені, яку і прохають стягнути з відповідача на їх користь, а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Ухвалою суду від 08 червня 2021 року за заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Калініна С.К. заочне рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2020 року в цивільній справі №196/682/20 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

Дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз`яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов.

У відзиві на позовну заяву представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Калінін С.К. заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що станом на 30.04.2020 відповідач має заборгованість 247 226,50 грн., з яких: тіло кредиту - 2 620,89 грн.; заборгованість по простроченим відстокам - 239 827,41 грн.; нарахована пеня - 4 778,20 грн.

Проте, в анкеті-заяві б/н клієнта Банку від 12.09.2011 процентна ставка не зазначена. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.09.2011 шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому вимоги банку в частині стягнення заборгованості за процентами та штрафів задоволенню не підлягають.

Крім цього, на підставі Заяви б/н від 12.09.2011 відповідач отримав банківську картку на яку позивач встановив кредитний ліміт, розмір якого неодноразово було змінено - максимальний розмір становив 2 700,00 грн.

Із виписки по рахунку відповідача, наданої позивачем, вбачається що відповідач вніс на рахунок коштів у більшій сумі ніж отримав, натомість внесені кошти було зараховано в рахунок сплати пені за прострочку за кредитом, процентів відповідно до ст. 625 ЦК України нарахованих у розмірі необумовленому сторонами, відсотків за використання кредитного ліміту, щодо яких відсутні докази про досягнення сторонами згоди.

Таким чином, позивачам, за весь час користування банківськими картками, безпідставно з зрахунку відповідача стягнуто відсотки за користування кредитом, штрафи та пені, які в сумі перевищують кредитний ліміт в розмірі 2 700,00 грн., що підтверджується долученою до позову банківською випискою. Вказані безпідставно стягнуті Банком кошти слід зараховувати в рахунок повернення відповідачем безпідставно наданого кредитного ліміту.

Таким чином, у відповідача відсутня заборгованість перед Банком, а тому враховуючи вищевикладене, прохає суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» Меркулова В.В. у відповіді на відзив відповідача на позов зазначила, що банком надані належні та допустимі докази, які свідчать про те, що він має право на стягнення з відповідача всіх сум, заявлених у позові. Зазначає, що укладаючи кредитний договір, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, тарифами складають між нею та банком договір, умови якого вона зобов`язується виконувати, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, вказує, що активація кредитної карти, отримання кредитних коштів та користування ними, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, свідчить про згоду позичальника з умовами договору.

Також вказує, що банківська виписка має статус первинного документа і з неї чітко вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, однак банку їх не повернула.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.09.2011 року з метою отримання банківських послуг відповідач ОСОБА_1 підписала Заяву № б/н (а.с. 19).

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (а.с.52-53).

Відповідач ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві (а.с.19).

На виконання кредитного договору відповідачу було надано кредитні картки: № НОМЕР_1 - дата відкриття - 10.10.2011 з терміном дії до 07/15 та № НОМЕР_2 - дата відкриття 27.01.2018 з терміном дії до 09/21 (а.с.10).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку розпочався 10.10.2011. В подальшому відбувалася зміна кредитного ліміту 600,00 грн. (10.10.2011), 300,00 грн. (10.10.2011), 2000,00 грн. (28.05.2012), 2000,00 грн. (29.05.2012), 2700,00 грн. (09.08.2013) та 20.01.2020 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с.17).

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.09.2011 року у відповідача станом на 31.07.2015 року заборгованість складала 2671,31, а станом на 30.04.2020 року складає 247226,50 грн., яка складається з наступного: 2620,89 грн. - заборгованість за тілом кредита; 239827,41 грн. - заборгованість за відсотками; 4778,20 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії (а.с.6-10).

При цьому, позивач прохає стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості в розмірі 11973,65 грн., яка складається з наступного: 2620,89 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5533,76 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3819,00 грн. – заборгованість з пені.

З виписки по рахунку вбачається використання відповідачем тільки кредитної картки № НОМЕР_1 , строк дії якої закінчився 07/15 року, яке тривало до 29.02.2020 року (а.с.11-16).

Відповідно до частин 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилається на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі і розумів відповідач, підписуючи заяву 12.09.2011 року, та відповідно, чи брав він на себе викладені у них зобов`язання, позивачем суду не надано.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, посилання позивача на те, що банк щодо встановлення кредитного ліміту керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, є безпідставним.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» ще у 2011 році.

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Таким чином, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Наведений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За таких обставин розрахунок позивача складений на підставі вищенаведених умов та правил надання банківських послуг є неналежним доказом наявності заборгованості за відсотками, за пенею, відсутності заборгованості комісій та штрафних санкцій за кредитним договором, а вимоги позивача про їх нарахування і стягнення є безпідставними через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у Заяві про приєднання.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Даючи належну оцінку розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором судом враховано наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, якій суд повинен надати належну оцінку.

Вказаний висновок висвітлений у Постанові КЦС Верховного суду від 16.09.2020 року за результатами розгляду справи № 200/5647/18.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду до зробленого у постанові по справі №755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18) від 23 січня 2018 року, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд, на думку ВС, зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перш за все, даючи оцінку законності розрахунку заборгованості позивача, суд має врахувати, що вказаний Розрахунок здійснений на підставі первинно-облікового документа - Виписки про рух коштів з картрахунку, яка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції).

З виписки про рух коштів щодо проведених операцій про рух коштів з картрахунку № НОМЕР_1 , строк дії якої закінчився 07/15 року, за період часу з 10.10.2011 року по 29.02.2020 року, наданої Банком до позовної заяви за Договором б/н укладеного між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 , вбачається наступне.

Відповідачем проведені операції щодо зняття готівки, переказу коштів, поповнення мобільного телефону, оплати послуг у тому числі покупок та інших платежів на загальну суму 2620,89 грн., яка є фактично отриманою сумою кредитних коштів та у відповідності до вимог ст.530 ЦК України у відповідача виникли перед Банком зобов`язання щодо повернення вказаної суми коштів. До вказаної суми враховано і розміри комісії яка стягнута Банком під час проведення операцій по картрахунку так як відповідна сума комісій визнається відповідачем, окрім комісії по операціям щодо видачі (зняттю) грошових коштів.

За проведеними операціями щодо поповненню картрахунків за вищевказаний період часу, були здійснені операції на загальну суму 5884,76 грн., з чого суд доходить висновку про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк».

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на їх користь заборгованості за простроченим тілом кредиту, то суд вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 2620,89 грн., оскільки, наданий позивачем розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 не являються належними та допустимими доказами на підтвердження існування заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту на суму 2620,89 грн. здійснено АТ КБ «ПриватБанк» шляхом списання з карткового рахунку процентів за прострочений кредит, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 2620,89 грн. через відсутність такої заборгованості.

Крім того, слід зауважити, що позивачем по справі взагалі не розкрито таке поняття як «заборгованість за простроченим тілом кредиту» та його правова природа. Підстави нарахування «заборгованості за простроченим тілом кредиту» не передбачені самими Умовами та Правилами надання банківських послуг, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов`язку по його поверненню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем погашено заборгованість за кредитом у повному обсязі.

Так як станом на день звернення повивача до суду відповідачка не мала перед Банком заборгованості за Договором б/н від 12.09.2011 року, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову через відсутність предмету спору, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позивач поніс документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та позовна заява задоволенню не підлягає сплачені судові витати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 526-527, 530, 549, 610, 612, 615, 625-626, 328-629, 633-634, 638, 1050, 1054, 1055 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 81-89, 141, 229, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.08.2021 року.

Суддя: А.І. Руснак