Вирок № 98935910, 12.08.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/8119/20

Пр. № 1кп/336/363/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Павловцева В.С.,

прокурора Самка Р.С.,

представника потерпілого Семенової О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020085080000405 від 16.09.2020 р. по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, не працевлаштованого, є інвалідом 3 групи, не одруженого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 перебував на посаді оброблювача води маргаринового цеху виробничого підрозділу «ЗЖК» ТОВ «Щедро», з 27.07.2017 р. був увільнений від роботи з ТОВ «Щедро» із збереженням місця роботи та середнього заробітку у зв`язку з вступом на військову службу.

Відповідно до ст.119 КЗпП за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову.

Відповідно до наказу командира ВЧ А 1978 від 22.06.2018 р. за № 166, старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 був звільнений у запас, через службову невідповідність, згідно п.п. «е» п.1 ч.8 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», та з 22.06.2018 р. виключений із списків особового складу частини і направлений для зарахування на військовий облік до Шевченківського РВК м.Запоріжжя.

У той же час, ч.11 ст.26 Закону від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що особи, звільнені з військової служби, зобов`язані в п`ятиденний термін прибути до районних (міських) військкоматів для постановки на військовий облік та на наступний день після постановки на військовий облік в районному (міському) військкоматі приступити до виконання обов`язків за трудовим договором.

Однак, з 22.06.2018 р. ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману на військовий облік до Шевченківського РВК м.Запоріжжя не став, адміністрацію ТОВ «Щедро» про звільнення у запас 22.06.2018 р. не повідомив.

В подальшому, ОСОБА_1 в період з 27.06.2018 р. по 30.06.2020 р., будучи достовірно обізнаним про обов`язок з`явитись до місця роботи після звільнення з військової служби, до адміністрації ТОВ «Щедро» за адресою: м.Запоріжжя, вул.Харчова, 2 в м.Запоріжжі, не звернувся, при цьому у вказаний період часу систематично отримував середній заробіток від підприємства, який використовував на власний розсуд, шляхом зняття грошових коштів з картки у терміналах м.Запоріжжя, чим завдав останньому значну матеріальну шкоду, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-20/377-ЕК/20-177 від 18.12.2020 р. становить 114 639,11 грн.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. Пояснив, що дійсно 22.06.2018 р. був звільнений з військової служби у запас. В порушення норм діючого законодавства, на облік до РВК за місцем проживання не став, роботодавця - ТОВ «Щедро» про звільнення з військової служби не повідомив. При цьому, на виконуючи будь-яких робіт, отримував щомісячно на картковий рахунок грошові кошти, загальна сума яких склала 114 639,11 грн. У вчиненому розкаявся.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичних обставин справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом ОСОБА_1 , а також дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину (згідно ст.12 КК України - тяжкий злочин), конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так ОСОБА_1 раніше не судимий, не одружений, є інвалідом 3 групи, не працевлаштований, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

З урахуванням обставин справи та даних про особу, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, суд погоджується з позицією сторони обвинувачення та вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе в умовах без ізоляції його від суспільства з призначенням покарання в межах санкції статті КК України та можливості звільнення від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

При вирішенні питання про стягнення з обвинуваченого судових витрат, а саме витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи, суд прийшов до висновку, що на підставі ст.ст.122, 124 КПК України, витрати, пов`язані із залученням експерта, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертизи в сумі 3922,80 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.368, 374, 392 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він в період всього іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати в сумі 3922,80 грн.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, -у той же строк після отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення, особам, які не були присутні при проголошенні вироку, його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.

Головуючий суддя О.В.Дмитрюк