Рішення № 98934959, 04.08.2021, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/518/21

Номер провадження 2-а/525/15/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2021 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Миргородського РВП старшого сержанта поліції Балаклієць Максима Володимировича, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

05 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до про визнання незаконною та скасування постанови серія БАБ № 250257 від 12.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 12.04.2021 року постановою першого відповідача серія БАБ № 250257 на позивача накладено адміністративне стягнення по ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 гривень, за порушення п.п. 9.8, п.п. 2.1ґ) Правил дорожнього руху України. Позивач вважає постанову незаконною та такою, що порушує його права. 12 квітня 2021 року, о 13 годині 21 хвилині, позивач керував транспортним засобом марки Ford Orion1.6 DI, держаний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Велика Багачка- Устивиця та був зупинений працівниками поліції. Причиною зупинки, як пояснили працівники поліції, було порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом без ввімкнених денних ходових вогнів, потім на вимогу поліцейського позивач нібито не пред`явив полісу обов`язкового страхування. Проте, позивач зазначив, що він рухався із ввімкненими денними ходовими вогнями, поліс обов`язкового страхування в нього був дійсний, тільки з собою не було, так як не роздрукований з електронної пошти. Позивач посилається на ст. 276 КУпАП, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, вважає, справа в присутності нього не розглядалась, йому не було надано право скористатися своїми правами в повному обсязі відповідно до ст. 268 КУпАП, правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, що своїми діями поліцейський грубо порушив вимоги ст. ст. 256, 278, 279, 280, 283 КУпАП.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилався на обставини зазначені в позовній заяві.

Відповідач поліцейський СРПП відділення поліції № 3 Миргородського РВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області Балаклієць М.В. в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 12 квітня 2021 року, приблизно, о 13 годині 21 хвилині, на автодорозі Велика Багачка-Устивиця був зупинений громадянин ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Ford Orion1.6 DI, держаний номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкнених денних ходових вогнів чи ввімкненого ближнього світла фар, та не мав при собі полісу обов`язкового страхування, під час зупинки транспортного засобу здійснювалася повна відео фіксація. Вважає, що постанова складена правомірно та відповідно до чинного законодавства (а.с. 37).

Відповідач - ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не подав (а.с. 50).

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши їх у сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення з наступних обґрунтувань.

Судом встановлено, що 12 квітня 2021 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 250257, винесену поліцейським СРПП відділення поліції № 3 Миргородського РВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області Балаклійцем М.В., водія ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень, за те, що він 12 квітня 2021 року, о 13 годині 21 хвилині, на автодорозі Велика Багачка-Устивиця, керував транспортним засобом марки Ford Orion1.6 DI, держаний номерний знак НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту та не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, чим порушив п. 9.8, п.п. 2.1 ґ) Правил дорожнього руху України (а.с. 11). Правопорушник відмовився від підписання постанови та її отримання, про що зазначено у відповідних пунктах постанови. Дана постанова була направлена правопорушнику рекомендованим листом 13.04.2021 року

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху (в тому числі визначені ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 4 розділу І "Загальні положення" Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 126, 125 КУпАП.

Щодо твердження позивача по справі, що працівники поліції повинні були скласти відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, то суд зазначає, що з огляду на вище викладене дане твердження позивача є хибним.

Щодо позиції позивача по справі, що 12.04.2021 року, він рухався із ввімкненими денними ходовими вогнями, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.8. Правил дорожнього руху України, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.

З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Відповідно до п. 1.10 ПДР денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.

На час розгляду справи позивачем не надано жодного допустимого доказу, що світлові прилади, які були ввімкнені на його транспортному засобі під час руху на автодорозі Велика Багачка-Устивиця 12.04.2021 року, передбачені конструкцією його транспортного засобу.

Щодо доводів позивача про те, що працівники поліції не мали законних підстав для його зупинки, то суд зазначає, що долучений до матеріалів справ стороною відповідача диск з відеозаписом події, яка мала місце 12.04.2021 року, та переглянутий в судовому засіданні, підтверджує правомірність зупинки працівниками поліції транспортного засобу марки Ford Orion1.6 DI, держаний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався на автодорозі Велика Багачка-Устивиця без ввімкненого ближнього світла фар, а лише з ввімкненими вогнями, які встановлені особисто позивачем, та не відносяться а ні до денних ходових вогнів, передбачених конструкцією транспортного засобу, а ні до ближнього світла фар.

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із ст. 53 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до п. 2.1 "ґ" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно із п. 2.4 "а" ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

З огляду на вказані норми права, суд вважає помилковими доводи позивача щодо відсутності, у спірному випадку, правових підстав у інспектора поліції для перевірки наявності у позивача полісу обов`язкового страхування, оскільки такі повноваження інспектора поліції передбачені чинним законодавством, і вказані повноваження кореспондуються з обов`язком водія мати при собі поліс обов`язкового страхування та пред`являти його на вимогу працівників поліції у тому вигляді, який передбачено ПДР України.

Так, пунктом 21.2 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: 1) відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 2) органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

В той же час, пунктом 21.3 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Тобто, вказаною нормою права визначено обов`язок водія мати при собі страховий поліс і такий страховий поліс має бути пред`явлений посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. При цьому, п.21.3 ст. 21 Закону не вказує на те, що поліс страхування може бути пред`явлений на вимогу повноважної особи лише у випадку складання нею протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2019 року (справа N 522/22180/16-а , провадження N К/9901/34167/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.

При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом вчинення порушення.

В п. 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додається відеозапис, суд констатує, що долучений стороною відповідача диск з відеозаписом є належним та допустимим доказом на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що постанова серія БАБ № 250257 від 12 квітня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП винесена посадовою особою правомірно, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 9, 90, 86, 139, 243-246, 255, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: село Устивиця Миргородського району Полтавської області, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , до Поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Миргородського РВП старшого сержанта поліції Балаклієць Максима Володимировича, місцезнаходження: вулиця Шевченка, 103, селище Велика Багачка Миргородського району Полтавської області, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Пушкіна, 83, місто Полтава, поштовий індекс 36000, ідентифікаційний код юридичної особи 40108630, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено о 14 годині 00 хвилин 12 серпня 2021 року.

Суддя Ю.І. Ячало