Рішення № 98933704, 12.08.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1069/19

Провадження № 2/591/93/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.,

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - Стадника С.В.

представника третьої особи - Сердюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 та свої вимоги мотивує тим, що в проміжок часу з 2002 року по 2011 рік вона проживала у цивільному шлюбі з відповідачем, у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В період часу з 2008 року по 2011 рік батько не приймає участі у вихованні їх спільного сина, тривалий час відсутній вдома. З 2011 року відповідач з сином не підтримує жодного зв`язку, не приймає участі у вихованні сина, жодного разу з 2011 року не бачився з сином та не висловив бажання побачитися з дитиною, не проявляє жодним чином батьківського піклування відносно власної дитини. Матеріальної допомоги не надавав і не надає дитині. Не дарує подарунків дитині на свята, не цікавиться розвитком дитини, шкільним та позашкільним вихованням дитини займається особисто позивачка, відповідач не відвідує дитину ні в школі, ні вдома, не цікавиться його життям.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просить ухвалити рішення, яким позбавити відповідача відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у загальному позовному провадженні з повідомленням учасників справи та призначенням підготовчого судового засідання на 27 травня 2019 року, о 15 год. 30 хв.

Згідно розпорядження Зарічного районного суду м. Суми від 10 травня 2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із Указом Президента України від 07 травня 2019 року, яким суддю Кривцову Г.В. призначено на посаду судді Верховного Суду у Касаційний цивільний суд, вказана справа передана у провадження судді Сидоренко А.П.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2019 року справу прийнято в провадження судді Сидоренко А.П. та призначено підготовче судове засідання на 23 липня 2019 року о 11.30 год., з викликом учасників справи.

23 липня 2019 року слухання справи відкладено на 11 листопада 2019 року на 13.30 год. в зв`язку з зайнятістю головуючого в розгляді кримінальної справи № 591/2726/18, провадження № 1-кс/501/3339/19.

11 листопада 2019 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено на 27 грудня 2019 року на 09.30 год. за клопотанням представника відповідача.

04 грудня 2019 року від представника відповідача - адвоката Стадник С.В. надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що відповідач як батько дитини у період з 2008 року по 2011 рік не приймав участі у вихованні, тривалий час був відсутній вдома. Вказані обставини не відповідають дійсності взагалі, оскільки відповідач проживав з позивачкою та разом із спільною дитиною до 2011 року в квартирі позивачки. При цьому, відповідач був постійно працевлаштований, заробляв кошти на життя собі та сім`ї, тобто для утримання сина та позивачки, піклувався про дитину, виховував сина, дбав про спільний добробут сім`ї, вкладав кошти в облаштування квартири позивачки, довгий час сплачував кошти в рахунок погашення кредиту за автомобіль, який був придбаний спільно. В той час як позивачка взагалі не працювала та не вкладала кошти у забезпечення сім`ї. Таким чином, до 2011 року позивачка та спільна дитина знаходилися на повному матеріальному утриманні відповідача.

Відтак наприкінці 2011 року відповідач пішов від позивачки. Тоді позивачка не давала відповідачу як батьку бачитися з сином приблизно протягом двох місяців. Згодом знайшовши компроміс, відповідач забирав сина по суботах, або на вихідні. При цьому, з 2011 по 2013 рік відповідач як батько дитини надавав кошти на утримання сина, аліменти на картковий рахунок позивачки у сумі від 1000 до 1200 грн. в місяць на той час, тобто здійснював матеріальне утримання сина. До того ж за усною домовленістю між сторонами, відповідач придбавав сину шкіряне взуття по сезону, а позивачка верхній одяг, куртки. Відповідач по суботах або на вихідних проводив час разом із сином ОСОБА_5 в кіно, дитячих кімнатах у розважальних закладах, займався із сином навчанням тощо. При цьому, позивачка все одно виявляла невдоволення діями відповідача.

Так тривало до 2013 року. В 2013 році позивачка повідомила відповідачу, що або він бере сина на три дні в тиждень замість вихідних, або не буде бачити його взагалі. Відповідач як людина працююча та зайнята на основній роботі майже увесь день, в той час як позивачка не працювала та увесь час приділяла собі. Тому відповідач пояснив позивачці, що не може забирати сина на три дні, оскільки він зайнятий увесь час на роботі. При цьому він не відмовився від уже встановленого між ними порядку виховання дитини, а саме забирати сина на вихідні та не відмовлявся від забезпечення сина, продовжував сплачувати аліменти. Відповідач міг би також надати докази спільного часу провадження із сином, фотокартки, однак всі світлини знаходилися на ноутбуці відповідача, який вкрали у 2015 році. Засвідченням теплих відносин між батьком і сином є світлина сина, з яким відповідач проводив час до здійснення перешкод позивачки відповідачу у спілкуванні із сином.

Реакція позивачки на відмову відповідача забирати сина на три дні в тиждень послідувала наступна: позивачка не відкривала дверей, коли відповідач приходив до сина забрати його на вихідні, та повідомила, що сина йому більше не дасть та чинила всіляко перешкоди у спілкуванні сина з батьком.

Відповідач намагався встановити зв`язок із сином, проте позивачка всіляко присікла такі спроби, перешкоджала бачитися із сином, виражалася нецензурною лайкою в бік відповідача при сині. При цьому, коли позивачка поїхала із м. Суми в 2013 році приблизно десь на місяць, то її сестра ОСОБА_7 , якій вона залишила дитину, давала сина батьку, відповідачу, чому вони обоє були безмежно раді. Однак дізнавшись, що сестра давала змогу бачитися сину із батьком, позивачка вчинила черговий конфлікт та відтоді ніяким чином не давала змоги батьку бачитися із сином, встановила остаточну перешкоду у спілкуванні сина з батьком.

З 2014 року контакт із сином відповідач втратив, однак не бажаючи травмувати маленьку дитину, він не звертався до органів поліції чи суду щодо встановлення часу для відвідування батьком дитини, адже в інтересах дитини не хоче, щоб його дитинство асоціювалося у нього зі сварками між батьками, а в пам`яті залишилися судові засідання та допити суддів. Такі події можуть негативно вплинути на формування особистості маленького хлопчика та становити потім психологічну проблему у майбутніх відносинах у становленні своєї сім`ї побудови відносин з жінками. Однак, позивачка на психічне та моральне здоров`я сина не зважає.

Крім того у 2014 році позивачка заблокувала той картковий рахунок, на який він надсилав гроші на утримання дитини, новий картковий рахунок вона не повідомила відповідачу, додавши, що його подачі їй не потрібні. Надати кошти особисто позивачці відповідач не міг, оскільки та уникала та ігнорувала його.

Отже, обставин для позбавлення батьківських прав відповідача в розумінні ч. 1 ст. 164 СК України немає, оскільки відповідач не ухилявся від виконання своїх обов`язків по вихованню і забезпеченню дитини: не ухилявся від забезпечення матеріального утримання сина, бо сплачував аліменти до того часу, поки позивачка не заблокувала картковий рахунок, займався вихованням сина як за спільного проживання з позивачкою до 2011 року (а не як вказує позивачка до 2008 року), так і після до 2013 року; займався з ним навчанням, забирав на вихідні для спільного проводження часу, відвідував кінотеатри, ходив разом із сином у розважальні заклади тощо.

27 грудня 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 30 січня 2020 року на 08.30 год. за клопотанням позивачки.

30 січня 2020 року позивачкою ОСОБА_1 надано відповідь на відзив відповідача, в якому зазначено, що сторони спільно проживали з 2008 року по 2011 рік, на день народження їх спільного сина відповідач залишив сім`ю. Також зазначає, що на момент вселення в квартиру, де сторони спільно мешкали, в квартирі ремонт вже було зроблено, а побутову техніку дарували батьки позивачки. Твердження відповідача, що сім`я перебувала на його утриманні, не відповідає дійсності, оскільки відповідач в той час отримував мінімальну заробітну плату.

Зазначає, що траплялось так, що відповідач обіцяв сину зустріч, а потім скасовував її, бо в нього були зустрічі з друзями і він зазначав, що в нього є особисте життя.

Відповідач ніколи не відвідував і не цікавився справами сина у дитячому садочку, не відвідував дитячі свята, не цікавився його навчанням, не був на першому дзвонику, коли син йшов до школи, не відвідував батьківськи збори ані в дитячому садочку, ані в школі.

Згодом відповідач припинив і платити аліменти на дитину. Як ним і зазначено у відзиві на позовну заяву, останній раз кошти ним було перераховано у 2013 році.

Відповідач зазначає, що не звертався до суду та органів поліції щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, щоб не травмувати останнього. Але якби відповідач спілкувався з своїм сином, то звернув би увагу, що його дитина набагато розвинута в психічно емоціональному відношенні як на свій вік, розмірковує й аналізує як дорослий підліток і вже давно вийшла з того віку, коли вказані підстави можна було б зазначати, як виправдання відсутності інтересу до дитини.

Крім того, відповідач мав вільний доступ до спілкування з сином, оскільки сину на день народження (5 років) вітчим відповідача подарував мобільний телефон, номер якого ніколи не змінювався і був відомий всім, в тому числі і відповідачу. За даним номером весь цей час з дитиною спілкувались і вітчим відповідача, і сестра відповідача, її чоловік, який є його хрещеним батьком. Крім того з сином підтримували відносини весь цей час і сестра відповідача і його вітчим ОСОБА_8 , його хрещений (чоловік сестри). Вони вітають один одного зі святами та час від часу спілкуються, але з боку батька не було жодних спроб налагодити відносини.

Навіть після зустрічі з сином у суді відповідач, поспілкувавшись з сином у кафе, більше спроб налагодити будь-які відносини з сином не здійснював: не телефонував, не цікавився його справами, не пропонував більше зустрітися.

04 лютого 2020 року представник відповідача Стадник С.В. подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що зі ствердженнями позивачки про те, що вона ніколи не здійснювала перешкод у спілкуванні із сином, відповідач не погоджується. Адже, як вже вказувалося у відзиві на позовну заяву, відповідач забирав сина систематично, в основному на вихідних по суботах. Однак позивачку не влаштовувало те, що відповідач не може забирати сина в інші дні, при цьому що батько дитини, відповідач, працює п`ять днів в тиждень до 18:00.

Позивачка забороняла забирати відповідачу дитину до його матері, бабусі ОСОБА_9 , і навіть коли відповідач завозив дитину до бабусі, а сам їхав на роботу на декілька годин, зазвичай це було проведення переговорів до 12:00, то позивачка забирала дитину об 11:00, щоб відповідач не побачився з дитиною

Щодо твердження про те, що відповідач ніколи не відвідував дитину і не цікавився його справами ані в дитячому садочку, ані в школі, то відповідач зазначає, що на момент, коли син ОСОБА_5 ще ходив до дитячого садочку, то сторони як сім`я розподіли обов`язки таким шляхом, що позивачка ходила на збори до садочка, а батько дитини, який у робочий час з 9-ї до 18-ї був зайнятий на роботі, займався дозвіллям дитини, зокрема саме батько навчив кататися сина ОСОБА_5 на роликах, обирав і придбавав йому сезонне взуття, займався із дитиною навчанням.

А в той час як спільний син ОСОБА_5 перебував у школі, то позивачка вже вчиняла заборони спілкуватися із сином. При цьому, коли син ОСОБА_5 йшов до першого класу, то відповідач перебував у відрядженні, однак його рідна сестра, тітка дитини, ОСОБА_10 була присутня на святі першого дзвоника. Тоді відповідач телефонував сину, щоб привітати зі святом першого дзвоника, однак позивачка вихопила слухавку та не дозволила навіть привітати дитину.

Щодо твердження позивачки, що відповідач перестав платити аліменти у 2013 році, то вказане твердження не відповідає дійсності, адже у відзиві на позовну заяву відповідач указав, що у 2014 році позивачка змінила картковий рахунок, куди перераховував кошти в рахунок оплати аліментів. При цьому, в додатках до відзиву по справі відповідач додав квитанції про сплату аліментів, остання з яких датована вереснем 2015 року. А з 2019 року після отримання правничої допомоги та консультацій фахівця у галузі права, відповідач почав платити аліменти шляхом проведення платежів через сервіс «Укрпошта перекази».

Щодо твердження позивачки, що відповідач взагалі не робив спроби побачитися із сином, то вказане не відповідає дійсності, адже, як вже зазначалося у відзиві на позовну заяву, відповідач намагався за першої ж змоги побачитися із сином.

Так, коли позивачка поїхала із м. Суми в 2013 році приблизно десь на місяць, то її сестра ОСОБА_7 , якій вона залишила дитину, давала сина батьку, однак дізнавшись, що сестра давала змогу бачитися сину із батьком, позивачка вчинила гучний конфлікт та відтоді ніяким чином не давала змоги батьку бачитися із сином, встановила остаточну перешкоду у спілкуванні сина з батьком.

До того ж, коли у 2016 році позивачці знадобилася згода відповідача на виїзд дитини закордон, відповідач, як особа лояльна та відкрита до діалогу з позивачкою, надав згоду, яка була досвідчена приватним нотаріусом Юморановою В.М.

30 січня 2020 року протокольною ухвалою головуючого в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 05 березня 2020 року на 08.30 год.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2020 року закрито підготовче провадження у зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду на 18 травня 2020 року на 15.00 год.

18 травня 2020 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено на 27 травня 2020 року на 15.00 год. за клопотанням представника відповідача.

27 травня 2020 року протокольною ухвалою головуючого в судовому засіданні оголошено перерву до 11 серпня 2020 року до 14.20 год. в зв`язку з викликом свідків.

11 серпня 2020 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено на 11 листопада 2020 року за клопотанням представника відповідача.

11 листопада 2020 року протокольною ухвалою головуючого в судовому засіданні оголошено перерву до 17 лютого 2021 року 13.00 год. для виклику свідків.

17 лютого 2021 року протокольною ухвалою головуючого оголошено перерву в судовому засіданні до 30 квітня 2021 року для підготовки висновку Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради.

15 квітня 2021 року до суду надійшов висновок Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради, в якому зазначено, що спеціалістом Управління 04 листопада 2019 року обстежено умови проживання родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Сім`я проживає у трикімнатній квартирі, в якій зроблено ремонт, є всі необхідні меблі, побутова техніка. За даною адресою проживають: ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_5 (син позивачки). У ОСОБА_5 є окрема кімната, спальне місце, облаштовано місце для навчання. Є мобільний телефон, комп`ютер. Хлопчик забезпечений необхідним сезонним одягом, канцелярським приладдям. На даний час ОСОБА_5 навчається в 7-Б класі КУ Сумська ССШ № 18.

У ході обстеження спеціалістом проведено співбесіду з позивачкою, яка розповіла, що коли сину було 5 років, вона наполягала, щоб батько з ОСОБА_5 більше спілкувались (більше приділяв уваги сину) три дні на тиждень. Але батько був дуже зайнятий роботою і не погодився на такий графік. Зі слів ОСОБА_1 , після того, як відповідач перестав спілкуватись з сином - не надавав матеріальної допомоги. ОСОБА_1 розповіла, що неодноразово зверталась до ОСОБА_3 щодо надання ним дозволу для виїзду дитини за кордон з метою відпочинку та оздоровлення. У 2019 році він його не надав, і дитина не поїхала на відпочинок, була дуже засмучена.

Позивачка повідомила, що вона ніколи не чинила перешкод у спілкуванні батька з сином. З її слів вона неофіційно працює фітнес-тренером у студії «FitXS», має стабільний заробіток.

Забезпечуючи реалізацію права дитини на висловлення своєї думки, під час обстеження, спеціалістом Управління проведено співбесіду з ОСОБА_5 . Хлопчик був позитивно налаштований на спілкування, розповів, у якому закладі навчається. Зі слів хлопчика, він знає його своїм батьком. Розповів, що систематично з ним зустрічався, коли йому було 5-6 років. Батько приходив до них, інколи забирав з ночівлею, а потім перестав. Чому саме, дитині не відомо. Розказав, що тато не вітає його з Днем народження та іншими святами. Хлопчик повідомив, що мати ніколи не заперечувала щодо їх зустрічей з батьком. На запитання: «Чи хотів би спілкуватись з батьком, - відповів: «Не знаю». ОСОБА_5 повідомив, що він ввесь цей час підтримував стосунки з сестрою батька ОСОБА_16 .

Враховуючи, що судовий процес триває вже понад два роки, спеціалістом Управління 24 березня 2021 року, за місцем проживання, повторно проведено співбесіду з ОСОБА_5 для з`ясування позиції дитини щодо питання, яке слухається в суді. Бесіду проведено у присутності матері дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_18 (хрещеної дитини). Зі слів ОСОБА_5 , протягом судового розгляду, він декілька разів бачив батька, у тому числі у суді. Улітку 2019 року бачились з ним, але говорити не було про що. Також переписувались у вайбері (здебільшого за ініціативою батька), але не конструктивно. Останній раз батько написав йому 25 лютого 2021 року. Хлопчик повідомив, що припинилось спілкування із сестрою батька та її чоловіком ОСОБА_19 (хрещеним). У 2020 році вони не привітали його з Днем народження та Новим роком, хоча до цього вітали. Дитина припускає, що це пов`язано із свідченням тітки в суді, що вона наговорила поганих речей.

Зі слів ОСОБА_5 , він не бажає спілкуватись з батьком та його матір`ю (бабусею), з іншими родичами з боку батька готовий зустрічатись. Для нього ОСОБА_3 - чужа людина, у них не має спільних інтересів.

На запитання: «Чому тато перестав з ним зустрічатись?, - відповів: «Через конфлікт між батьками щодо збільшення часу спілкування батька з ним (мати наполягала, щоб батько забирав його ввечері в п`ятницю і відводив до дитячого садка в понеділок)». Яка була реакція у нього на те, що припинились зустрічі з батьком - він не пам`ятає. На запитання: «Як ти ставишся сьогодні до того, що мама тоді висунула такі вимоги до батька?», довго не міг відповісти, вагався, не розумів, про що його запитують. Сказав, що: « Мабуть так краще, що батько перестав спілкуватись з ним. За ці роки він не відчував відсутності батька поруч з ним». Хлопчик розповів, що за ці 8 років мати не згадувала про батька, не пам`ятає, щоб вона щось говорила погане про нього. Пригадав, що в 2019 році був дуже засмучений, бо батько не надав дозвіл на виїзд за кордон. ОСОБА_5 розповів, що у майбутньому він хоче навчатись за кордоном, а батько йому може в цьому перешкоджати.

Як повідомила хрещена, «син ОСОБА_3 не потрібен». З її слів, він ніколи не цікавився ОСОБА_5 через знайомих, яких дуже багато. Вважає, якщо ОСОБА_3 не позбавлять батьківських прав, то це значно погіршить життя родини, у тому числі ОСОБА_5 . Переконана, що ОСОБА_3 навмисно буде вчиняти дії, щоб нашкодити ОСОБА_1 .

Позивачка під час обстеження повідомила, що ОСОБА_3 сплачував аліменти на дитину.

З метою складання висновку спеціалістом Управління 14 лютого 2020 року обстежено умови проживання родини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою проживають відповідач та його співмешканка ОСОБА_24 . У двокімнатній квартирі зроблено сучасний ремонт, є вся необхідна побутова техніка, меблі. У разі потреби є спальне місце для дитини. Зі слів ОСОБА_3 , коли він ще зустрічався з сином, у них були гарні стосунки. Повідомив, що не міг погодитись на умови ОСОБА_1 (брати: сина на 3-4 дні на тиждень), бо був дуже зайнятий на роботі (часто їздив у відрядження). Після того, як спілкування припинилось, про сина дізнавався від сестри, яка підтримувала зв`язок із ОСОБА_5 .

Згідно з характеристикою від 06 листопада 2019 року, ОСОБА_3 з 2017 року є працівником ПрАТ «Юрія». За час роботи проявив себе як працелюбний та відповідальний співробітник.

До Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради 05 березня 2020 року надійшло звернення від ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі батька у вихованні дитини. До Управління від 27 березня 2020 року надійшов відзив на звернення від ОСОБА_1 , у якому вона зазначає, що ніколи не чинила перешкод батьку у спілкуванні з дитиною. Зазначає, що заяву подано після подачі позову до суду про позбавлення батьківських прав, що син ОСОБА_3 ніколи не був потрібен. Навіть за тривалий час судового процесу з боку ОСОБА_3 були нечасті спроби встановити контакт з сином. ОСОБА_1 наполягала на визначенні порядку участі у вихованні дитини після вирішення питання позбавлення батьківських прав у суді.

Враховуючи вищевикладене, Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 209-211)..

30 квітня 2021 року протокольною ухвалою головуючого оголошено перерву до 05 серпня 2021 року до 09.00 год. для допиту свідка.

05 серпня 2021 року протокольною ухвалою головуючого в судовому засіданні оголошено перерву до 10 серпня 2021 року 13.40 год..

В зазначеному судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, представник третьої особи вважав за недоцільне позбавлення відповідача батьківських прав.

Заслухавши думку учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Під час судового розгляду встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Відповідачем здійснювалися перерахування грошових коштів на утримання сина ОСОБА_5 в липні, серпні, вересні 2012 року, в червні 2013 року, листопаді 2014 року, в червні та вересні 2015 року, в грудні 2019 року, про що свідчать надані ним квитанції (а.с. 66-70, 98-100).

Згідно судового наказу Зарічного районного суду м. Суми від 10 січня 2020 року у справі №591/42/20 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 3 січня 2020 року (а.с. 128).

З характеристики ПрАТ «Юрія» від 06 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 характеризується позитивно (а.с. 71).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснила, що з позивачкою знайома з дитинства, з відповідачем не знайома взагалі. Суду пояснила, що відповідач не бачив сина вже вісім років, не відвідує його в школі, не буває на святах в школі. Позивачка не проти того, щоб батько бачився з дитиною, вона не налаштовує сина проти батька та не чинить перешкод. Її дитина та дитина позивачки спілкуються між собою, зі слів свого сина вона знаю, що ОСОБА_5 йому говорив, що на дні народження батько йому подарунків не дарує, але чому між дитиною та батьком такі відносини склалися свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засідання надала пояснення, що вона є сестрою відповідача, який разом з позивачкою проживали разом з 2008 року з моменту народження ОСОБА_5 , разом його виховували, але коли вони в 2011 році вирішили розійтися, це було для нас справжнім потрясінням. Відповідач брав дитину на вихідних та проводив з ним вільний час, сплачував аліменти на утримання дитини, але потім карту на яку він сплачував кошти заблокували. Вона підтримує відносини з ОСОБА_5 та спілкується з ним, оскільки її чоловік є хрещеним батьком дитини. ОСОБА_3 телефонує дитині, але той не відповідає на дзвінки, він хоче спілкуватися з сином, але на його умовах, а не на умовах позивачки. Позивачка висловлює прохання про покупку речей необхідних дитині, відповідач купує необхідні речі. На день народження сина перераховує тисячу гривень. Чому на даний час не спілкується батько з сином, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою позивачки. ОСОБА_3 вісім років не спілкується з дитиною та не приймає участі в матеріальному забезпеченні сина. Свідок постійно спілкується з ОСОБА_5 , бачить його щодня, заборон щодо відвідування дитини позивачкою відповідачу вона не бачила. Відповідач забирав дитину у свідка два чи три рази за її місцем проживання, попередньо здзвонившись з позивачкою. Дитина спілкувалася з усіма членами сім`ї відповідача, крім його матері, спілкувався з його сестрою та її чоловіком. Одного разу три роки тому, вона була свідком того, що відповідач втік, побачивши, що вони з друзями святкують день народження ОСОБА_5 , при цьому він їх бачив. ОСОБА_5 ділиться зі свідком всім, в 2019 році він образився на батька, коли той не дав дозвіл на виїзд його закордон. Аліменти відповідач не сплачує, частково давав кошти в 2019 році, про це знає зі слів сестри. Дитина не спілкується з батьком і на даний час він вже заспокоїлася та не переживає з цього приводу, батько йому не телефоную, але не знає чому.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_3 з 1998 року, а ОСОБА_1 з 2002 року. Коли ОСОБА_3 вирішив залишити сім`ю, то говорив, що готовий брати дитину для спілкування та сплачувати аліменти на його утримання. Так і було мабуть до 5-річного віку дитини, відповідач брав сина для спілкування по суботах, але іноді дитина була у бабусі. З часом позивачка зверталася до відповідача, щоб він брав частіше сина для спілкування, але той повідомив, що він працює та не має часу. На даний час ОСОБА_5 каже про батька, що він чужа людина, він його не знає та не бажає з ним спілкуватися . Відповідач має можливість забезпечувати дитину матеріально, оскільки працює в торгівлі та має дохід не менше десяти тисяч.

Неповнолітній свідок ОСОБА_5 , суду пояснив, що батько є для нього чужою людиною. В нього були спроби налагодити спілкування, але він його не поважає, оскільки він до матері погано відноситься та не дотримується слова. Він пам`ятає, що батько брав його у мами та залишав у бабусі та дідуся, або з своєю дівчиною, а сам міг піти. В бесіді по телефону відповідач сказав, що не телефонував бо нема номеру телефона, це було 1,5 років тому. Не було випадків, що батько приходив та стукав у двері, а вони не впустили. Батько так само як і мама має утримувати його, тому він звертався до нього з проханнями купити кросівки, ноутбук, батько обіцяв купити. Рік тому батько пропонував забрати позов з суду матері, щоб потім надати дозвіл на виїзд за кордон. Батько сплачує аліменти на його утримання, але дуже мало. Батько пише йому повідомлення через Вайбер, намагався його підкупити, давив на нього, щоб вони зустрілися. З родиною батька він спілкується, з хрещеною і хотів би надалі спілкуватися, а з батьком ні.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

ЄСПЛ в рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідачем проти позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Під час судового розгляду встановлено, що спілкування між дитиною ОСОБА_5 та її батьком ОСОБА_32 припинилося внаслідок конфліктної ситуації між батьками сина з приводу тривалості побачень з дитиною, проте відповідач має бажання відновити спілкування з сином.

Так з наданих скріншотів переписки відповідача з сином ОСОБА_5 за допомогою месенджера «Вайбер» вбачається, що з боку батька вживаються спроби спілкування з сином, намагання запросити його на зустріч (а.с. 200-204).

Доводи позивачки щодо намагання відповідача «підкупити» сина та щодо здійснення маніпулятивних дій відповідачем з цього приводу, суд не приймає до уваги з огляду на те, що пропозиція здійснити оплату витрат на утримання та придбання речей надходила з боку сина сторін. Намагання зацікавити сина в можливості проведення часу спільно з боку батька, в тому числі і у висловленій пропозиції придбати певні речі, навпаки свідчить про те, що відповідач докладає зусиль у відновленні стосунків з сином.

Відповідно до положень статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час судового розгляду надано можливість дитині ОСОБА_5 висловити свої думки щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

Разом з тим, хоча думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути визначальною, і така думка не є свідченням того, що позбавлення батьківських прав у спірному випадку має на меті забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

За встановлених обставин справи, прагнення відповідача брати участь у вихованні дитини та його заперечення проти позбавлення батьківських прав, підстави покладення на відповідача юридичної відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав відсутні.

Враховуючи положення національного законодавства, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина не є виправданим, оскільки таке не сприятиме нормальному фізичному та психічному здоров`ю дитини.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ наголосив на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, на відміну від справи «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11), в якій застосований захід у вигляді позбавлення батьківських прав дозволив оформити відносини дитини з особою, яка протягом тривалого часу замість біологічного батька фактично здійснювала батьківські права та виконувала батьківські обов`язки, в зазначеній справі такі обставини не встановлені, а підстави для позбавлення батьківських прав відповідача позивачка обґрунтовувала тим, що з 2011 року вона самостійно виховує та матеріально забезпечує сина.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, 35, 40034, код ЄДРПОУ 34743343.

Повне судове рішення виготовлене 12 серпня 2021 року.

Суддя А.П.Сидоренко