Рішення № 98932898, 10.08.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 335/2859/21

Провадження № 2/317/625/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

за участі:

секретаря судового засідання Боденко Г.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. № 9128 від 29.01.2020 та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.09.2013 між позивачкою та ПАТ «Платінум Банк» був укладений кредитний договір № 1509/4208ВСL1А, відповідно до умов якого позивач отримав кредитні кошти та зобов`язався їх повернути й сплатити плату за користування кредитними коштами. Умови вказаного кредитного договору ОСОБА_1 сумлінно виконувала, останній платіж нею було здійснено у серпні 2015 року. Позивач вважає, що кредитна заборгованість за даним договором у неї відсутня. Відповідачем у справі пропущено позовну давність.

15.03.2021 за адресою матері позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 6468421, винесена 03.03.2021 державним виконавцем Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іващенко Ю.Ю. на підставі виконавчого напису № 9128 від 29.01.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.

У рамках зазначеного виконавчого провадження накладено арешт на все майно та карткові рахунки позивача, які відкриті в банківських установах, у тому числі і на картковий рахунок, на який надходить заробітна плата позивача. У зв`язку з цим вона позбавлена можливості утримувати свою родину.

Позивач вважає, що виконавчий напис № 9128 від 29.01.2020 вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з огляду на наступне.

У позивача ніколи не було ніяких відносин з відповідачем, ніяких договорів з ним вона не укладала. Повідомлень про відступлення права вимоги, претензій та інших документів правового характеру від належного кредитора, яким є ПАТ «Платінум Банк», вона не отримувала. Також вона не отримувала ніяких повідомлень від відповідача, який вважає себе належним кредитором та правонаступником зазначеного банку.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово, без урахування думки та позиції позивачки та він не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками ТОВ «Фінансова компанія управління активами», який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. До того ж, даний розрахунок не було узгоджено з позивачем.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено із грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій. Відповідачем пропущено строк, протягом якого відповідач міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Згідно роз`яснень Міністерства юстиції України вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не вбачається за можливе.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Трифонов А.В., у підготовче засідання не з`явились. У заявах від 07.06.2021 та 10.08.2021 представник позивача просив про розгляд справи за його відсутності.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання представник відповідача та треті особи до суду не з`явились.

У заяві від 08.04.2021 представник відповідача просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Також від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог від 08.04.2021. У даній заяві представник відповідача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , проте вирішити питання судових витрат інакше, ніж просить позивач.

Крім того, представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Представник Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у заяві від 08.04.2021 просив розглянути справу без участі даної третьої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Врахувавши факт визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, ухвалити рішення у підготовчому засіданні.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 06.09.2013 між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1509/4208ВСL1А. За умовами даного договору ОСОБА_1 отримала від ПАТ «Платинум Банк» кредит у розмірі 22400,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 20 % річних та з кінцевим терміном повернення кредиту - 21.09.2015.

29.01.2020 за заявою ТОВ «Фінансова компанія управління активами»» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами»заборгованості за кредитним договором № 1509/4208ВСL1А від 06.09.2013, укладеним із ПАТ «Платинум Банк» у розмірі 39430,30 грн., а саме: 9670,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2468,23 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 27141,58 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Даний виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 9128.

Стягнення заборгованості проводилось за період з 24.11.2015 по 20.12.2019 включно.

На підставі вказаного виконавчого напису 03.03.2021 державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрите виконавче провадження № 64684210.

Постановою від 10.03.2021 державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на все майно ОСОБА_1 накладено арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 43578,21 грн.

Постановою від 10.03.2021 державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на грошові кошти ОСОБА_1 накладено арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 43578,21 грн.

У ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

ОСОБА_1 у позові послалась на те, що визначений виконавчим написом розмір заборгованості не відповідає дійсні сумі заборгованості. Крім того, позивач вказує, що нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Ці доводи суд вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, у переліку документів, які подавались нотаріусу ТОВ «Фінансова компанія управління активами», міститься розрахунок суми заборгованості, за змістом якого у ОСОБА_1 за кредитним договором № 1509/4208ВСL1А від 06.09.2013 за період з 24.11.2015 по 20.12.2019 має загальну заборгованість у розмірі 39280,30 грн., з яких: 9670,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2468,23 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 27141,58 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею. В окреслений період залишалась незмінною заборгованість з тіла кредиту, процентів та комісії, однак загальна заборгованість збільшувалась за рахунок нарахування пені. Нарахування пені фактично відбувалось поза межами строку кредитування, що є неприпустимим.

Варто врахувати, що фактично нотаріусу не було подано розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами, оскільки у наявному розрахунку відсутні дані щодо утворення заборгованості до 24.11.2015, тобто у період, який визначений договором як строк кредитування.

Суд не може не врахувати й те, що Київський державний нотаріальний архів на виконання ухвали суду надав документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис. Так, за змістом виконавчого напису його вчинено на виконання кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на підставі договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018. Між тим, таким договір приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гуревічову О.М. не надавався. Таким чином, на час вчинення виконавчого напису в розпорядженні нотаріуса не було документа, який би підтверджував право вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 . Не наданий він відповідачем й до суду.

Щодо доводів позивача про порушення нотаріусам приписів ст. 88 Закону України «Про нотаріат», суд виходить з наступного.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції на час вчинення виконавчого напису) передбачала, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня,коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Велика Палата Верховного Суду висловила думку, що зазначений строк не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.

У постанові від 02.07.2019 Велика Палата Верховного суду в справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зробила висновок, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як зазначено в оскаржуваному виконавчому написі, стягнення заборгованості проводиться за період з 24.11.2015 по 20.12.2019.

На час вчинення виконавчого напису з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Отже, виконавчий напис вчинено з порушенням приписів ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Під час підготовчого провадження представником відповідача подана заява про визнання позову. Суд констатує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову, а тому суд приймає визнання позову відповідачем.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 908,00 грн. судового збору за позовну вимогу, а також 454,00 грн. за заяву про забезпечення позову.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, з відповідача підлягає стягнення по 454,00 грн. за позов та заяву про забезпечення позову.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно диспозиції ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У клопотанні від 08.04.2021 представник відповідача просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1025,00 грн., оскільки сума у розмірі 6000,00 грн. не відповідає критеріям співмірності. У цій же заяві представником відповідача висловлена думка про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу взагалі.

Як встановлено судом, у межах розгляду цієї цивільної справи позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатом Трифоновим А.В. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ЗП №115394 та договору про надання правової допомоги від 16.03.2021, які наявні у матеріалах справи.

Згідно з актом наданих послуг (виконаних робіт) від 16.03.2021 адвокат Трифонов А.В. надав ОСОБА_1 правові послуги у зв`язку з розглядом даної цивільної справи на загальну суму 8000,00 грн. У даному акті зазначений перелік послуг та їх вартість. Зокрема, актом передбачено представництво інтересів позивача у суді за 2000,00 грн.

Сплата суми у розмірі 6000,00 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового-ордеру № 0028 від 16.03.2021.

Суд констатує, що відсутні підстави зменшувати розмір витрат на правничу допомогу до 1025,00 грн. оскільки заявлені до стягнення та вже понесені на час винесення рішення суду витрати на професійну правничу допомогу співмірні із: складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, як того вимагає ч. 4 ст. 137 ЦПК України. При цьому суд враховує, що поведінка відповідача, а саме визнання позову, сприяла швидкому вирішенню спору та непонесенню позивачем додаткових витрат на представництво інтересів позивача у суді.

З урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, з відповідача підлягають стягненню документально понесені та обґрунтовано нараховані, пропорційні та співмірні судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 200, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код у ЄДРПОУ 35017877, 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-а, оф. 203), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)(69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити у повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 9128, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» суми у розмірі 39430 грн. 30 коп. (тридцять дев`ять тисяч чотириста тридцять грн. 30 коп.) з яких: 9670,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2468,23 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 27141,58 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код у ЄДРПОУ 35017877, 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-а, оф. 203) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути 50 % сплаченого ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок UA098999980313101206000068513, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Запорізьк. обл./м. Запоріжжя, Вознес. р-н/22030101, згідно квитанції № 0.0.2053013729.1 від 16.03.2021 судового збору, а саме суму у розмірі 454 грн. 00 коп. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код у ЄДРПОУ 35017877, 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-а, оф. 203) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп. (шість тисяч грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя Д.І. Сакоян