Рішення № 98932844, 05.08.2021, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1628/21

Провадження № 2-о/314/49/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2021 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючий суддя Кононенко І.О., секретар судового засідання Билименко Т.В., розглянувши в окремому провадженні цивільну справу №314/1628/21 за заявою ОСОБА_1 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чебоксари Чуваської АРСР РРФСР, РНОКПП НОМЕР_1 , відбуває покарання ДУ «Кам`янська виправна колонія (№101)» вул. Зелена, смт. Кам`яне Вільнянського району Запорізької області,) заінтересована особа: управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 37834773, адреса м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90) про встановлення факту постійного проживання на території України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання заявника 26.07.1983 року народження на території України станом на 13 листопада 1991 року, в обґрунтування чого зазначив, що на початку 1991 року він разом із батьками переїхав у с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, проте, зареєстрований був лише 27.03.1992 року, з 08 жовтня 1991 року, і до часу зміни його місця проживання у 1997 році, навчався у Михайлівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені О.Т. Слободчикова з 2-го по 6-й клас, факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надає право на отримання паспорта громадянина України.

Представник заявника вимоги підтримав, просив розглянути без його участі, представник міграційної служби звернув увагу на те, що зважаючи на той факт, що станом на 13.11.1991 ОСОБА_1 був неповнолітнім, враховуючи норми чинного законодавства України та задля недопущення перешкод у отриманні паспорта громадянина України у разі задоволення заяви, необхідно встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 у неповнолітньому віці на території України станом на 13.11.1991, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чебоксари Чуваської АРСР РРФСР , батьком якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та згідно довідки Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 09.12.2019 року №02-01-46/2815 в період з 1991 по 1995 роки до складу його сім`ї входили: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мачуха; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька мачухи; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , брат, зареєстрований ОСОБА_1 з 27.03.1992 року за адресою Лісгосп, с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області .

У відповідності до наказу про зарахування від 08.10.1991 року № 80-р/у, ОСОБА_1 з 08 жовтня 1991 року, і до часу зміни його місця проживання у 1997 році, навчався у Михайлівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені О.Т. Слободчикова з 2-го по 6-й клас, що підтверджується листом Опорного закладу Михайлівський навчально-виховний комплекс імені О.Т. Слободчикова Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 09.12.2019 року №415/02 .

Отже, станом на 13 листопада 1991 року ОСОБА_1 проживав в Україні, доказів, які б спростували цей факт матеріали справи не містять.

Міжнародними стандартами , зокрема Конвенцією про скорочення безгромадянства встановлені зобов`язання держав знижувати явище апатризму, як негативного, яке сприяє зменшенню можливостей для реалізації основних прав людини .

У відповідності до Листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», роз`яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 року «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України». Для встановлення факту належності до громадянства України залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року;

Крім того, відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. За змістом ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в своїй практиці, які висловлені в його постанові у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.08.18 року у справі № 363/214/17-ц. Тобто, у відповідності до ч 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку може бути встановлений факт постійного проживання на території України.

Також слід зазначити, що прийняття рішення про встановлення факту постійного проживання заявника на території України не створює будь-яких самостійних юридичних наслідків, які б призвели до безпосереднього набуття ним громадянства України. Встановлення вказаного факту є лише одним з чинників, потрібних для отримання громадянства України у встановленому законом порядку.Відповідно до п. 10 "Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень", який затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає зокрема судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.Зважаючи на той факт, що станом на 13.11.1991 року ОСОБА_1 був неповнолітнім, враховуючи норми чинного законодавства України та задля недопущення перешкод у отриманні паспорта громадянина України , необхідно заяву задовольнити, встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 у неповнолітньому віці на території України за станом на 13.11.1991 року.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чебоксари Чуваської АРСР РРФСР, РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа: управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 37834773, адреса м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90), про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 в неповнолітньому віці на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Іван Олександрович Кононенко

05.08.2021