Ухвала суду № 989320, 16.05.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

16.05.07 Справа № 5/3276-19/423А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Бродівському районі Львівської області (далі ДПІ у Бродівському районі) від 05.03.2007р. № 2312/10-0

на постанову Господарського суду Львівської області від 12.02.2007р.

у справі № 5/3276-19/423А

за позовом Державного підприємства «Бродівське лісове господарство»(далі ДП «Бродівське ЛГ»), м. Броди Львівської області

до відповідача ДПІ у Бродівському районі, м. Броди Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача –Супрун П.Ф. –головний бухгалтер, Лотоцький Г.М. - представник;

від відповідача –Наконечна С.І. –завідуюча юридичним сектором, Козіцька Т.Р. –державний податковий ревізор-інспектор.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст. ст. 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз’яснено.

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.02.2007р. у даній справі, суддя Мартинюк В.Я., позов задоволено частково, скасовано прийняті ДПІ у Бродовському районі Львівської області податкові повідомлення-рішення від 09.11.2006 року за №0000032211/0/5395, за №0000022211/0/5396; скасовано прийняте ДПІ у Бродовському районі Львівської області податкове повідомлення-рішення від 09.11.2006 року за №0000992311/0/5393 в частині визначення Державному підприємству «Бродівське лісове господарство»податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств в сумі 57816 грн. 00 коп., в тому числі 40904 грн. 00 коп. –основний платіж та 16912 грн. 00 коп. –штрафні (фінансові) санкції; в іншій частині в позові відмовлено.

Постанова суду мотивована положеннями норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписаної 12.01.1993р., Закону України «Про міжнародні договори України», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470, а також тим, зокрема, що:

1) орган державної податкової служби, не дослідивши питання звичайної ціни продажу згаданої продукції, прийшов до помилкового висновку про завищення підприємством валових витрат, та відповідно заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 40904 грн. 00 коп.;

2) орган державної податкової служби, не взявши до уваги факт вищої юридичної сили згаданої Конвенції перед постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», обов‘язки України перед міжнародним співтовариством та наявність відповідної довідки, хоч і не за відповідний період, прийшов до помилкового висновку щодо не оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України;

3) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією, не є декларацією, а тому за його неподання не можуть застосовуватись штрафні санкції визначені підп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погоджуючись з постановою Господарського суду Львівської області, ДПІ у Бродівському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 12.02.2007р. у справі № 5/3276-19/423А в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2006р. № 0000992311/0/5393, №0000022211/0/5396; № 0000032211/0/5395.

Скаржник зокрема посилається на те, що постанова Господарського суду Львівської області від 12.02.2007р. у цій справі прийнята з порушенням норм матеріального права.

У запереченні на апеляційну скаргу ДП «Бродівське ЛГ»просить залишити постанову Господарського суду Львівської області від 12.02.2007р. у справі № 5/3276-19/423А без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Бродівському районі –без задоволення, з підстав правомірності і обґрунтованості постанови.

ДП «Бродівське ЛГ», позивач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не вважається заниження доходу в результаті продажу продукції на експорт за цінами меншими за її собівартість, а вважається заниження доходу тільки тоді, коли продаж продукції на експорт здійснюється за договірними цінами, але меншими за звичайні ціни на такі товар, що діяли на дату такого продажу, тому, як вважає позивач, орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 40904 грн. 00 коп. В позовній заяві також зазначається, що у відповідача не було підстав утримувати податок із-за неподання нерезидентом Республіки Польща довідки передбаченої порядком №470, яка б підтверджувала нерезиденство контрагента позивача. Щодо, застосування штрафу в сумі 1020 грн. 00 коп., то позивач вважає дії органу державної податкової служби неправомірними, оскільки, податковим законодавством не передбачено відповідальності за неподання звіту про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів.

ДПІ у Бродівському районі, скаржник і відповідач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що підприємством завищено валові витрати, у зв‘язку з включенням до них збитків, одержаних внаслідок продажу нерезидентами продукції за цінами нижчими їх собівартості на загальну суму 163616 грн. 87 коп. Також, відповідач вважає, що в супереч п.8 Порядку № 470, за відсутності довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, позивачем не нараховано і не сплачено податку на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності в сумі 2718 грн. 00 коп. В апеляційній скарзі, зазначено, що в порушення підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем не подавались звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у запереченні на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов до господарського суду про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.11.2006 року за №0000992311/0/5393, за №0000022211/0/5396, за №0000032211/0/5395, прийнятих ДПІ у Бродівському районі Львівської області.

За результатами виїзної планової документальної перевірки ДП «Бродівське лісове господарство»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року ДПІ у Бродівському районі Львівської області складено акт за № 44/23-0/00992444 (а.с.а.с.16-35) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.11.2006 року:

за №0000032211/0/5395, яким підприємству визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020 грн. 00 коп. (а.с.13);

за №0000992311/0/5393, яким підприємству визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 58816 грн. 00 коп., в тому числі 40904 грн. 00 коп. –основний платіж та 17912 грн. 00 коп. –штрафна (фінансова) санкція (а.с.14);

за №0000022211/0/5396, яким підприємству визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8154 грн. 00 коп., в тому числі 2718 грн. 00 коп. –основний платіж та 5136 грн. 00 коп. –штрафні (фінансові) санкції (а.с.15).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акт перевірки, контракт, специфікації, податкові накладні, рахунки-фактури, виписки банку у даному випадку є належними та допустимими доказами у розумінні ст.70 КАС України.

Апеляційний господарський суд при прийнятті ухвали у даній справі погоджується із судом першої інстанції в наступному.

В акті перевірки зазначено, що в порушення підп.5.3.9 п.5.3 ст.5, підп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, з наступними змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 40903 грн. 97 коп.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у даному випадку орган державної податкової служби виходив з того, що підприємством не правомірно віднесено до валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв‘язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, які нижчі за звичайні, пов‘язаним з таким платником податку особами.

У відповідності до вимог підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Згідно із підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Як передбачено підп.7.4.3 п.7.4 ст.7 згаданого Закону, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Нерезиденти не є платниками податку на прибуток.

ДП «Бродівське лісове господарство», як зазначено в акті перевірки, на підставі договорів про зовнішньоекономічну діяльність з фірмами «Леско»(Польща), «Бірдал»(Угорщина), «Сандеполь»(Польща), «Рінгполь»(Польща), «Євро паркет»(Польща), «Бучіна Зволень»(Словакія) здійснювало поставку лісоматеріалів.

Орган державної податкової служби, роблячи висновок про завищення підприємством валових витрат, у зв‘язку з включенням до них збитків, одержаних внаслідок продажу нерезидентам продукції за цінами нижчими їх собівартості, взяв до уваги обставини наявності різниці між продажною вартістю продукції та її собівартістю.

При цьому, як вбачається з викладених норм, до уваги має братись факт продажу товарів (робіт, послуг) за ціною, яка є нижчою за звичайну, порядок визначення якої наведено в підп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Місцевим господарським судом встановлено і це вбачається з акту перевірки, що органом державної податкової служби питання звичайної ціни реалізованої позивачем продукції не досліджувалось, а було взято до уваги собівартість і рентабельність окремих видів продукції за 2005 рік та І півріччя 2006 року по ДП «Бродівське лісове господарство».

При цьому, така собівартість і рентабельність була визначена позивачем із застосуванням однопередільного методу (простий метод), який передбачений Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 08.11.2002 року за №146, та полягає в тому, що шляхом ділення вартості усіх виробничих витрат (прямих і непрямих), які були понесені на підприємстві протягом звітного періоду, на загальну кількість виробів (загальний випуск) готової продукції, яка була виготовлена протягом звітного періоду, визначається вартість одного виробу або вартість одиниці продукції.

З наведеного вбачається, що орган державної податкової служби, не дослідивши питання звичайної ціни продажу згаданої продукції, прийшов до помилкового висновку про завищення підприємством валових витрат, та відповідно заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 40904 грн. 00 коп.

Також, в акті перевірки зазначено, що ДП «Бродівське лісове господарство»не нараховано та не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності в сумі 2718 грн. 00 коп., чим порушено п.13.1 та п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивачем укладено з фірмою Zaklad Budowy Maszyn Stolarskich контракт №02/U/05 від 06.01.2005 року.

Предметом контракту є поставка деревообробного обладнання у відповідності до специфікації і передача всіх необхідних сертифікатів та технологічної документації.

Підприємством внесено доповнення до контракту №02/U/05 від 06.01.2005 року, згідно яких нерезидент зобов‘язується поставити обладнання і провести навчання персоналу у відповідності до специфікації.

В матеріалах справи також наявні акти виконаних робіт.

У відповідності до п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно із п.13.2 ст.13 цього ж Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до ч.1 ст.21 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписаної 12.01.1993р. (дата набуття чинності 11.03.1994р.), види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються в цій Державі.

В акті перевірки, орган державної податкової служби зазначив, що під час проведення перевірки підприємством була представлена довідка нерезидента за 2006 рік, а послуги нерезидентом позивачу надавались у лютому 2005 року.

Згадана довідка у відповідності до вимог п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» від 06.05.2001 року за № 470, дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Дана постанова уряду України прийнята з метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності та визначає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку (далі - міжнародні договори), та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України.

У відповідності до вимог ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про міжнародні договори України», міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Статтею 17 згаданого Закону передбачено, що укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

У відповідності до вимог п.8 згаданого Порядку, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Таким чином, з огляду на викладене, правопорушенням у даному випадку буде не наявність чи відсутність довідки, а наявність факту оподаткування доходу резидентом Договірної Держави згідно згаданої Конвенції.

Окрім того, як правильно відзначив суд першої інстанції, враховуючи те, що в матеріалах справи наявна довідка нерезидента за 2006 рік, з якої вбачається, що нерезидент за згаданим контрактом перебуває у Республіці Польща, необхідно взяти її до уваги, оскільки правила, передбачені міжнародним договором (в даному випадку згаданою Конвенцією), мають вищу юридичну силу від порядку визначеного постановою Кабінетом Міністрів України.

А тому, суд в даному випадку виходить із обов‘язків України, взятих на себе згідно умов міжнародних договорів, які є обов‘язковими до виконання.

Таким чином, орган державної податкової служби, не взявши до уваги факт вищої юридичної сили згаданої Конвенції перед Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування»від 06.05.2001 року за № 470, обов‘язки України перед міжнародним співтовариством та наявність відповідної довідки, хоч і не за відповідний період, прийшов до помилкового висновку щодо не оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України.

В акті перевірки зазначено, що у відповідності до згаданого Порядку, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов‘язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією.

Тому, як правильно відзначив місцевий господарський суд, на думку органу державної податкової служби, позивачем в перевіреному періоді порушено підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та застосовано штрафну (фінансову) санкції в сумі 1020 грн. 00 коп., оскільки такі звіти підприємством не подавались.

Згідно з вищезгаданим підпунктом, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У відповідності до вимог абз. 2, абз. 3 п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності.

Як вбачається з вищенаведених норм законодавства, згаданий звіт не є відповідною декларацією, а тому за його неподання не можуть застосовуватись штрафні санкції визначені підп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала складена в повному обсязі 25.09.2007р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.