Рішення № 98931056, 05.08.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4115/20

провадження №2/216/799/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Клименко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1

третя особа: ОСОБА_2

представник третьої особи: Страх В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання рішення виконкому протиправним та скасування рішення виконкому , -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання рішення виконкому протиправним та скасування рішення виконкому. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, за якими ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10 грудня 2003 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . По сусідству з нею проживає власник будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ознайомившись з документами якого під час розгляду іншої цивільної справи вона звернула увага, шо рішенням виконавчого комітету Центрально-міської районної ради м. Кривого Рогу №23 від 15.01.2003 року була надана згода на реєстрацію самовільно побудованих будівель та споруд за громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 з порушеннями, а технічний висновок за 2002 рік не відповідає технічному плану земельної ділянки, згода надана не тією особою, а побудований гараж не відповідає вимогам ДБН 360-92 "Містобудування, Планування та будівництво міських та сільських поселень".

Позивач не використала наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, у судове засідання не з`явилася, про дату та час слухання справи повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, суду пояснив про те, що згоду на узаконення гаражу, який розташований на межі земельної ділянки, позивач не надавала, а отримана згода від колишнього власника належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 та технічна документація для ухвалення рішення виконкому не відповідає вимогам закону, у тому числі вимогам ДБН 360-92. Також зазначив, що позивачем не пропущено строку позовної давності.

Представник відповідача, виконавчого комітету Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради не використала наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, у судове засідання не з`явилася, просила розглянути справу у її відсутність, проти позовних вимог заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити. Подала заяву про застосування строку позовної давності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 пояснив суду, що немає підстав для задоволення позову, а тому у задоволенні позову повинно бути відмовлено. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , жодної реконструкції гаражу, про яку йде мова у позовній заяві, не було. Гараж був побудований та залишається у такому самому розмірі, що й був на момент придбання позивачем власного житлового будинку з господарчими спорудами. Гараж був побудований за згоди колишнього власника, не є самочинним та відповідає наявним на час здійснення будівництва нормам. Також зазначив, що на момент придбання житлового будинку позивачем цей гараж вже був узаконений та з того часу не змінився. Вважає. що право позивача не порушене, а строк позовної давності, - пропущено.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, не використала наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, у судове засідання не з`явились.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, не використала наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, у судове засідання не з`явились.

Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10 грудня 2003 року, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Соболевою Л.А., зареєстровано в реєстрі за №5400, є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір дарування зареєстрований в Державному реєстрі нерухомого майна за реєстраційним номером 2933694.

Власником сусіднього житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування 2/3 частини домоволодіння від 10.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., зареєстровано у реєстрі за №1645, та свідоцтва про право власності на житло від 24 квітня 1993 року.

На межі земельних ділянок позивача та ОСОБА_2 розташований гараж, дозвіл на реєстрацію якого було надано на підставі оскаржуваного рішення виконавчого комітету Центрально-міської районної ради м. Кривого Рогу №23 від 15.01.2003 року. Згідно вказаного рішення надана згода на реєстрацію самовільно збудованих будівель та споруд, що входять до складу об`єктів нерухомого майна, за громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 : гараж розміром (7,57 х 4,96) + ( 10,10 х 5,67) м., сарай - 4,50x3,40, погріб 2,5 х 2,5 м., уборна 1,10 х 1,20 м. на території домоволодіння АДРЕСА_2 .

Стороною відповідача подано до матеріалів справи заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові. Згідно зі статтею 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права і обов`язки. Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність встановлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття "позовна" вказує на форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії "право на позов у матеріальному сенсі" (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Оскільки метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (ст. 266 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 10 грудня 2003 року, тобто на момент придбання позивачем власного житлового будинку АДРЕСА_1 , гараж, власником якого є ОСОБА_2 , вже був побудований та узаконений. Треті особи володіли нерухомим майном на праві приватної власності з 1993 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи свідоцтво про право власності. Згідно технічного висновку, який долучено до позову, дата побудови гаражу також 1993 рік. Позивач на момент придбання нерухомого майна володіла всією інформацією про будинок, господарські будівлі, бачила стан, розташування та розміри існуючих споруд і не заявляла жодних претензій ані до продавця (колишнього власника), ані до власника сусіднього житлового будинку - ОСОБА_2 . Отже, суд вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Крім того, доказів того, що стінка гаражу, яка знаходиться на межі двох земельних ділянок, змінилась, суду не надано. Також, матеріали справи не містять доказів того, що права позивача, враховуючи, що оскаржуване рішення виконкому було прийняте до моменту набуття у власність позивачем нерухомого майна, тобто за часів колишнього власника, є порушеним.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 27, 174-176, 184, 293 ЦПК України, ст..ст. 11, 16, 376 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання рішення виконкому протиправним та скасування рішення виконкому , - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 10 серпня 2021 року о 15.00 годині.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Виконавчий комітет Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради, ЄДРПОУ 04052560, юридична адреса: 50000, м. Кривий Ріг, вул.Свято-Миколаївська, 27.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_5 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя М.В. Бутенко