Рішення № 98930536, 29.06.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34905/20

Провадження № 2/761/4346/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарі: Корнійчук Є.Т.,

за участю:

від позивача - ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 ,

від відповідача - представник Пальченко О.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Державне підприємство «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (код ЄДРПОУ 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3),

предмет позову: поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (надалі - відповідач, ДП «НАЕК «Енергоатом»), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху, встановлено процесуальний строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Предметом позову є:

1.Визнання незаконним та скасування наказу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 29.09.2020 року № 1062-к про звільнення ОСОБА_1 .

2.Поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок Відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з 29 вересня 2020 року.

3.Стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661, адреса: 01032, місто Київ, вул. Назарівська, 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заробітної плати за час вимушеного прогулу з 29.09.2020 року по дату винесення рішення по даній справі.

4. Стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661, адреса: 01032, місто Київ, вул. Назарівська, 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) 20000,00 грн. моральної шкоди.

Аргументи сторін.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача звільнено наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 29.09.2020 року № 1062-к, на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗПП України), у зв`язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків з 29.09.2020 року.

Позивач вважає вказане, що звільнення здійснено з грубим порушенням вимог діючого трудового законодавства на підставі висновків, які не відповідають дійсності та є наслідком протиправного тиску третіх осіб на роботодавця.

Відповідно до змісту наказу про звільнення позивача, підставою для звільнення зазначено незадовільну роботу з організації закупівлі під час укладення та виконання договорів з TOB «БК «Укрбудмонтаж» на будівництво ЦСВЯП (централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива), що призвело до значних перевитрат коштів. Позивач зазначає, що відповідне формулювання зроблено на підставі Акта службового розслідування від 05.08.2020, а також декількох наказів під одним номером - та датою - 28.08.2020 року. При цьому, позивач зазначає на суперечливість останніх, оскільки в одному зазначено про необхідність позивача приступити до виконання повноважень на посаді, а у іншому ні.

Передумовою для проведення службового розслідування щодо діяльності ВП «Атомпроектінжиніринг» під час укладення та виконання договорів з TOB «БК «Укрбудмонтаж» на будівництво ЦСВЯП», став лист Національного антикорупційного бюро України від 16.06.2020 року № 01-142/21236, згідно з яким повідомлялось, що досудовим розслідуванням встановлюються обставини, відповідно до яких заступник генерального директора - директора з нових ядерних установок ВП АПІ ОСОБА_1 , ймовірно використовуючи надане йому службове становище, шляхом встановлення специфічних дискримінаційних вимог в тендерній документації та написання різного роду рекомендацій та побажань до тендерного комітету, забезпечив перемогу підконтрольного колишньому народному депутату ОСОБА_4 TOB «БК «Укрбудмонтаж» (кінцевим бенефіціарним власником підприємства до березня 2019 року була дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ) у публічних закупівлях з будівництва ЦСВЯП та всіх подальших закупівель на проведення допоміжних робіт за вказаним об`єктом, за що отримав від ОСОБА_4 три об`єкти нерухомого майна (квартири) в місті Києві.

Тобто, з фабули листа НАБУ вбачається, що кримінальне провадження було порушено відносно ОСОБА_4 , щодо ймовірного надання ним неправомірної вигоди фізичним особам, зокрема й ОСОБА_1 .

При цьому, позивач зазначає про те, що в дійсності підставою звільнення була відмова позивача надавати свідчення у вказаній кримінальній справі, яка супроводжувалась погрозами позивачу з боку детективів.

А тому, звільнення позивача є наслідком вимог детективів НАБУ до керівництва відповідача щодо звільнення позивача, у зв`язку з чим листи НАБУ щодо одержання неправомірної вигоди позивачем, знайшли своє майже дослівне відображення у Акті службового розслідування, а потім й у наказі про звільнення.

При цьому, мало того, що не відповідають дійсності (про що нижче), а і до того ж в принципі не могли братись до уваги при прийнятті рішення про звільнення, адже незважаючи на принцип презумпції невинуватості особи, відображений у ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду ... позивача фактично звільнено за вчинення кримінального правопорушення іншою особою та без наявності обвинувального вироку суду.

При цьому, позивач зазначає, що у висновках акта перевірки зазначено, що комісією не встановлено порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а тому позивач не міг заподіяти жодних збитків.

Також позивач зазначає про те, що діяв відповідно до вимог посадової інструкції. Згідно з посадовою інструкцією першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок та функцій управлінь та відділів, що відносяться до сфери управління зазначеної посади, до посадових обов`язків ОСОБА_1 не входить проведення чи організація закупівель, у тому числі погодження ціни закупівлі обладнання (будь яких фінансових питань). Тому, навіть за умови, допущення порушень закону або нормативно-правових актів щодо погодження ціни закупівлі обладнання, або погодження постачальників ОСОБА_1 не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків, тим більше, за незадовільну роботу з організації закупівлі під час укладення та виконання договорів з TOB «БК «Укрбудмонтаж» на будівництво ЦСВЯП.

У зв`язку із не встановленням відповідальних осіб, не проведенням перевірки його посадових повноважень, позивач зазначає про упередженість проведення самої перевірки та заздалегідь визначення її результатів.

Тобто, позиція позивача полягає у тому, що при його звільнення не з`ясовано всіх обставин, які мають значення для справи, внаслідок заздалегідь упередженого ставлення відповідача до всіх обставин справи та бажання настання такого наслідку, як звільнення позивача.

Також, позивач зазначає про порушення вимог трудового законодавства під час притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки дисциплінарне стягнення було застосовано після спливу строку для притягнення до відповідальності, відповідно до ст. 148 КЗпП України (датою виявлення порушень (проступку) є акт службового розслідування від 05.08.2020 року, датою застосування дисциплінарного стягнення є 29.09.2020 року). Крім цього, з дня вчинення проступку, погодження закупівлі листом від 25.02.2020 року № 03- 46/624, також пройшло більше ніж 6 місяців.

Заперечення відповідача.

Відповідач з вимогами позову не погодився, подавши відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29 грудня 2020 року (том 1, а.с. 154-162).

Відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач зазначає про те, що згідно четвертого розділу посадових інструкцій першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ВП «Атомпроектінжиніринг» ОСОБА_1 ІП-К.46.002-18 та ІП-К.46.330-19, на нього покладено функціональні обов`язки та завдання з управління проектом АЕС будівництва (чи створення) централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП); організація і управління діяльністю ВП АПІ в області капітального будівництва ЦСВЯП; організовувати супроводження та приймання проектних та пусконалагоджувальних робіт на об`єкті ЦСВЯП та інше.

Так, відповідно до п. 4.2.19 посадової інструкції до обов`язків позивача входило здійснювати контроль та супровід робіт, що забезпечуються замовником (у термінології договору на створення ЦСВЯП).

Пунктом 4.3.5 посадової інструкції встановлено, що позивач був зобов`язаний здійснювати супроводження виконання договорів у межах своїх функціональних обов`язків.

Варто зауважити, що згідно з Положенням про управління головних фахівців ПЛ-П.46.049-19, яке є структурним підрозділом ВП АПІ та перебуває у безпосередньому підпорядкуванні першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок, управління відповідно п. 2.2.3.2 розробляє та погоджує порядок та процедуру закупівлі обладнання; технічні вимоги та умови постачання обладнання; тендерну документацію на постачання обладнання; проекти договорів постачання обладнання.

Розділом 6 посадової інструкції позивача встановлена відповідальність відповідно до чинного законодавства України, зокрема, за невиконання, неповне, неналежне або несвоєчасне виконання своїх посадових обов`язків, а також невиконання, неповне, неналежне або несвоєчасне виконання посадових обов`язків підлеглим персоналом.

У зв`язку із чим, відповідач спростовує твердження позивача, що в його посадові обов`язки не відносилися фінансові питання щодо погодження ціни закупівлі обладнання або погодження постачальників під час укладання та виконання договорів із TOB «БК «Укрбудмонтаж» на будівництво ЦСВЯП.

Також, відповідач зазначив про те, що в акті йде мова про дві процедури закупівлі.

Так, висновок про відсутність порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі» стосується процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір підряду від 18.10.2017 № 3-146-02-17-00073.

Водночас, порушення позивачем посадових обов`язків встановлено щодо закупівель, які проводилися згідно «Процедури закупівлі устаткування» № ПЗУ.ЦСВЯП.02.3146021700073 від 21.03.2018, яка прийнята на виконання умов вказаного договору підряду.

Окремо відповідач зазначає про дотримання відповідачем порядку звільнення позивача. Та зазначив про те, що днем виявлення порушення слід вважати 01.09.2020, оскільки саме в цей день роботодавець погодив подання тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ВП АПІ М. Божка від 31.08.2020 про звільнення позивача, а тому звільнення відбулось із дотриманням встановленого строку.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Пальченко О.А. заперечувала проти задоволення позову.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі обставини справи.

Наказом від 22.03.2012 № 24-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» ДГІ «НАЕК «Енергоатом», а наказом від 31.01.2019 № 99-к переведено з 01.02.2019 на посаду першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - ВП «Атомпроектінженіринг», ВП АПІ.

18.06.2020 на адресу відповідача надійшов лист Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 16.06.2020 № 01-142/21236 щодо встановлення на досудовому слідстві у кримінальному провадженні № 52020000000000235 від 07.04.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 369 та ч. 5 ст. 191 КК України обставин використання службового становища першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ВП АПІ ОСОБА_1 стосовно діяльності ВП АПІ під час укладання та виконання договорів з TOB «БК «Укрбудмонтаж» на будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (далі - ЦСВЯП) (том 1, а.с. 55-57).

На підставі вищевказаного листа НАБУ та наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 23.06.2020 № 476 (інв. 117303) «Про проведення службового розслідування» (зі змінами, внесеними наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 24.06.2020 № 481) (том 2, а.с. 277) було створено комісію для проведення службового розслідування щодо діяльності ВП АПІ під час укладення та виконання договорів з TOB «БК «Укрбудмонтаж» на будівництво ЦСВЯП.

За результатами службового розслідування складено акт від 05.08.2020, затверджений тимчасово виконуючим обов`язки президента відповідача 07.08.2020 (том 1, а.с. 31-49).

Відповідно до висновків акта, за результатами проведеного службового розслідування порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час організації та проведення процедур закупівлі будівельних робіт по проекту «Будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів ВВЕР АЕС України не встановлено.

Водночас, перевірка питання закупівлі генеральним підрядником обладнання виявила, що процес погодження ВП «Атомпроектінжиніринг» носив формальний характер. Зокрема, таке погодження в окремих випадках відбувалося без наявних специфікацій та номенклатури обладнання, а вартість закупівлі у 2-11 перевищувала середньо ринкові ціни. Як наслідок, сума перевитрат коштів становила лише по 9-ти дослідженим закупівлями щонайменше 19,6 млн. гривень.

Також встановлено, що у ВП «Атомпроектінжиніринг» порушується внутрішній установлений порядок погодження проектів договорів.

У вказаному акті зроблено посилання на пункт 2.15.6 «Положення про порядок укладання та ведення договорів (контрактів)» ПЛ-Д.46.029-18 та вказано, що проект договору візується керівником відповідного структурного підрозділу ВП АПІ (або особою, що її заміщує) або в письмовому вигляді надаються зауваження та пропозиції із заповненням відповідного розділу маршрутного аркуша.

Фактично, за відсутності керівників відповідного структурного підрозділу ВП АПІ, які зобов`язані візувати проекти договорів - особи, що їх заміщували призначались і деякі договори та додаткові угоди перелічені в акті залишались частково без розгляду та погодження.

Відповідно до пункту 2.15.40 «Положення про порядок укладання та ведення договорів (контрактів)» ПЛ-Д.46.029-18: «якщо договори (додаткові угоди) підписані уповноваженими особами без погодження та візування в установленому Положенням порядку, або без усунення усіх зауважень, які були надані відповідними структурними підрозділами ВП АПІ, вся повнота відповідальності за відповідність таких договорів діючому законодавству та інтересам компанії покладається на посадових осіб, які їх підписали.

Відповідно до змісту вказаного акта виявлено, зокрема, що «першим заступником генерального директора - директором з нових ядерних установок ОСОБА_1 під час узгодження генеральному підряднику закупівлі обладнання, що призвело до перевитрат коштів Компанії на суму 19,6 млн грн., та окремих недоліків будівельного характеру порушено вимоги пункту 4.1.3, в частині неналежного управління проектом АЕС будівництва (чи створення) централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, пункту 4.1.4, в частині неналежної організації та управління ВП АПІ в області капітального будівництва ЦСВЯП, пункту 4.2.19, в частині неналежного здійснення контролю та супроводу робіт, що забезпечуються Замовником, пункту 4.3.5 в частині неналежного здійснення супроводження виконання договорів, а також пунктів 6.2.1, 6.2.3 та 6.2.11 щодо відповідальності за невиконання, неповне та неналежне виконання посадових обов`язків посадової інструкції першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ІП-К. 46.330-19».

Відповідно до пунктів 1, 3 заключної частини акта, комісією запропоновано: тимчасово виконуючому обов`язки генерального директора ВП «Атомпроектінженіринг» М. Божку, за результатами опрацювання Акта службового розслідування, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності працівників ВП АПІ, які були відповідальними за погодження вартості закупівлі генеральним підрядником обладнання та відповідальних за контроль та приймання робіт; за порушення вимог пунктів 4.1.3, 4.1.4, 4.2.19, 4.3.5, 6.2.1, 6.2.3 та 6.2.11 посадової інструкції першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ІП-К.46.330-19 розглянути питання доцільності перебування ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок.

Пояснення по суті акта позивачем надано пояснювальною запискою від 17.08.2020 № 03-46/2087 на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки президента ДП «НАЕК «Енергоатом».

У даних поясненнях зазначено про те, що всі проекти договорів, які надходили до ВП АПІ відповідно до п. 2.2. Положення про порядок укладання та ведення договорів (Контрактів) ПЛ-Д.46.029-18 ВП АПІ (далі - Положення) резолюцією генерального директора обов`язково спрямовувались відповідальним підрозділам ВП АПІ на опрацювання.

Після відповідного опрацювання підрозділом-куратором проекти договорів передавались до інших структурних підрозділів згідно з розподілом функціональних обов`язків і відповідальності при укладанні і веденні договорів, що укладаються у ВП АПІ, визначених у п. 5 Положення, для перевірки на вказані у п. 5 вимоги у послідовності, визначеній п. 2.15.5 Положення.

Після всебічного опрацювання проект договору візувався керівником відповідного структурного підрозділу за умов відсутності зауважень (або формулювались відповідні зауваження та повертався проект договору для опрацювання зауважень) із заповненням відповідного розділу маршрутного аркуша. Якщо керівник відповідного підрозділу на даний час був відсутній на роботі з поважних причин (лікарняний, відпустка, відрядження та ін.) на маршрутному аркуші робилася відповідна відмітка. Візування проекту договору за відсутності керівника можливо лише іншою особою, яка його заміщує. Видання відповідних наказів на заміщення посадових обов`язків відсутнього керівника структурного підрозділу у ВП АПІ відноситься виключно до повноважень генерального директора ВП АПІ. Відповідно до п. 2.15.40 Положення, вся повнота відповідальності за відповідність договорів діючому законодавству та інтересам компанії покладається на посадових осіб, які їх підписали. Всі договори підписувались генеральним директором ВП АПІ.

В подальшому, відповідно до п. 2 наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 28.08.2020 № 678 «Про вжиття заходів за результатами службового розслідування» за порушення пунктів 4.1.3, 4.1.4, 4.2.19, 4.3.5 Посадової інструкції першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ІП-К.46.330-19 позивачу відмінено надбавку за високі досягнення в праці з 01.08.2020 (том 1, а.с. 27, 30).

Цим же наказом (п. 1.3) зобов`язано тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ВП АПІ М. Божка розглянути питання відповідності ОСОБА_1 займаній посаді та, за необхідності, внести відповідне подання (том 1, а.с. 27).

У зв`язку з цим службовою запискою тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ВП АГО М. Божка від 31.08.2020 № 02-46/2222 «Щодо дисциплінарного стягнення» на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки президента ДП «НАЕК «Енергоатом» П. Котіна, внесене подання щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Відповідно до резолюції керівника ДП «НАЕК «Енергоатом» від 01.09.2020 на цьому документі погоджено звільнення позивача (том 2, а.с. 182).

Відповідно до згаданої службової записки від 31.08.2020 № 02-46/2222, наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 29.09.2020 № 1062-к за незадовільну роботу з організації закупівлі під час укладення та виконання договорів з TOB «БК «Укрбудмонтаж» на будівництво ЦСВЯП, що призвело до значних перевитрат коштів, позивача звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п. 1 ст. 41 КЗпП України (том 2, а.с. 186).

В період з 02.09.2020 по 11.09.2020 позивач перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності (том 2, а.с. 183).

Відповідач листом від 30.09.2020 № 13000/07 повідомив позивача про необхідність отримати трудову книжку, про що свідчить текст листа та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (том 2, а.с. 185).

Оцінка обставин, встановлених судом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, було наслідком службового розслідування щодо діяльності ВП АПІ під час укладення та виконання договорів з ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» на будівництво ЦСВЯП.

Порушення позивачем посадових обов`язків стосувалося закупівель, які проводилися згідно «Процедури закупівлі устаткування» № ПЗУ.ЦСВЯП.02.3146021700073 від 21.03.2018, яка прийнята на виконання умов договору підряду (надалі - Процедура).

Як вбачається із змісту відзиву на позовну заяву, рішенням тендерного комітету ДП «НАЕК «Енергоатом» затверджено тендерну документацію на закупівлю: ДСТУ Б Д. 1. 1-1:2013 Будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів ВВЕР АЕС України (ДК 021:2015 45213000-3 Будівництво торгових будівель, складів і промислових будівель, об`єктів транспортної інфраструктури) (том 1, а.с. 157).

У подальшому між ВП АПІ та TOB «БК «УКРБУДМОНТАЖ» укладено договір підряду від 18.10.2017 № 3-146-02-17-00073 на суму 928 997 128,00 грн у т.ч. ПДВ (далі - Договір підряду) (том 1, а.с. 157).

Через необхідність проведення додаткових будівельних робіт, не зазначених у початковому проекті, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту будівництва ЦСВЯП, за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 ВП АПІ паралельно Договору підряду уклав сім договорів з TOB «БК «Укрбудмонтаж» по об`єкту «Будівництво ЦСВЯП реакторів ВВЕР АЕС Україна» на здійснення додаткових будівельних робіт на загальну суму 431685794,45 грн. з ПДВ, в якій було застосовано переговорну процедуру закупівель (том 1, а.с. 157-158).

На виконання вимог Процедури, Генпідрядник листами направляв до ВП АПІ на узгодження протоколи засідання тендерної комісії ТОВ «БК Укрбудмонтаж» з ціновими пропозиціями щодо вартості устаткування та постачальників цього устаткування, які ВП АПІ листами погоджував закупівлю та її вартість (том 1, а.с. 158).

В рамках проведення службового розслідування проведено порівняльний маркетинговий аналіз вартості устаткування, яке закуповувалось ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» за відповідними погодженнями ВП АПІ (том 1, а.с. 158).

Відповідно до змісту вказаного акта виявлено, що першим заступником генерального директора - директором з нових ядерних установок ОСОБА_1 під час узгодження генеральному підряднику закупівлі обладнання, що призвело до перевитрат коштів Компанії на суму 19,6 млн гри, та окремих недоліків будівельного характеру порушено вимоги пункту 4.1.3 в частині неналежного управління проектом АЕС будівництва (чи створення) централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, пункту 4.1.4 в частині неналежної організації та управління ВП АПІ в області капітального будівництва ЦСВЯП, пункту 4.2.19 в частині неналежного здійснення контролю та супроводу робіт, що забезпечуються Замовником, пункту 4.3.5 в частині неналежного здійснення супроводження виконання договорів, а також пунктів 6.2.1, 6.2.3 та 6.2.11 щодо відповідальності за невиконання, неповне та неналежне виконання посадових обов`язків посадової інструкції першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ІП-К. 46.330-19.

З долучених відповідачем доказів, листів, якими погоджувались зазначені закупівлі, також вбачається, що вказані листи складалися та підписувалися починаючи з квітня 2018 року по травень 2019 року (том то, а.с. 154-180).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, при виборі та застосування норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд дійшов висновку про врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 серпня 2019 року, у справі № 309/3460/16-ц (провадження № 61-32014св18).

Відповідно до висновків Верховного Суду, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.

Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування» роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо.

Враховуючи вказані висновки щодо застосування норми права, звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, не може вважатися правомірним, оскільки дослідженими судом матеріалами справи, а також з урахуванням позиції позивача та заперечень відповідач, стає очевидним, що характер порушення, який покладено в основу звільнення позивача носив тривалий характер, а відтак не може підпадати під критерій одноразового грубого порушення.

За правилами ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру, який полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника у трудовому колективі. У трудовому законодавстві немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення.

Звільнення з роботи як дисциплінарне стягнення - це організаційний захід, пов`язаний з припиненням з працівником, що порушує трудову дисципліну, трудових правовідносин. Звільнення працівника як вид дисциплінарного стягнення та підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця може застосовуватись у випадках, прямо передбачених КЗпП України (п.п. 3,4,7,8 ст.40, п.1 ст. 41 КЗпПУ, п.22 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду трудових спорів»).

Заходи дисциплінарного стягнення застосовуються в установленому законом порядку уповноваженими на те органами або особами, тобто представниками адміністрації відповідного підприємства, установи, організації в межах їх компетенції або вищестоящими органами.

Пунктом 22 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до ч. 1 ст. 1471 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У ст. 148 КЗпП України вказано, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. При цьому слід мати на увазі, що:

а) місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення необхідно відраховувати з дня виявлення проступку;

б) днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок. Якщо до працівника застосовано заходи адміністративного стягнення, то днем виявлення проступку буде вважатися день винесення постанови про накладення адміністративного стягнення;

в) у місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення не зараховується час хвороби працівника або перебування його у відпустці;

г) до відпустки, що перериває сплив місячного строку, слід віднести всі відпустки, що надаються власником згідно з чинним законодавством. У тому числі щорічні (основні і додаткові), додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, короткострокові відпустки без збереження заробітної плати та ін.;

д) при застосуванні власником дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п. 8 ст. 40 КЗпП України місячний строк спливає з дня набрання чинності вироку суду, яким встановлена вина працівника в розкраданні майна підприємства, чи постановою іншого органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення.

Факт вчинення дисциплінарного проступку має бути належним чином зафіксований за допомогою актів, довідок, доповідних записок тощо. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни пояснення в письмовій формі (ч. 1 ст. 149 КЗпП України).

Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни.

Відмова працівника дати письмові пояснення не перешкоджає накладенню на працівника відповідного стягнення.

За кожний проступок до працівника може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення. Поряд з дисциплінарним стягненням до порушника трудової дисципліни можуть бути застосовані інші заходи правового впливу, наприклад, повне або часткове позбавлення премії чи винагороди за результатами роботи за рік. Якщо невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків продовжувалось, не дивлячись на накладення дисциплінарного стягнення, допускається застосування до нього нового дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3 ст. 149 КЗпП України).

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надаючи оцінку аргументам сторін щодо дотримання строків застосування дисциплінарного стягнення, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що днем виявлення порушення слід вважати 01.09.2020, оскільки саме в цей день роботодавець погодив подання тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ВП АПІ М. Божка від 31.08.2020 про звільнення позивача.

Днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок. Факт вчинення дисциплінарного проступку має бути належним чином зафіксований за допомогою актів, довідок, доповідних записок тощо. Як вбачається з матеріалів справи, факт вчинення дисциплінарного проступку, що послужив підставою звільнення, зафіксовано актом службового розслідування від 05.08.2020 року, враховуючи що дисциплінарне стягнення накладено 29.09.2020, то його застосування було здійснено після спливу строку для притягнення до відповідальності, відповідно до ст. 148 КЗпП України.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України у справі № 6-2801цс15 від 19 жовтня 2016 року.

Як вбачається із матеріалів справи, вони містять пояснення позивача, які стосуються суті порушення.

Проте, вивчивши зміст письмового пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що приймаючи рішення про звільнення позивача із займаної посади з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП, відповідачем надано правову оцінку дисциплінарного проступку без з`ясування усіх обставин його вчинення.

Суд вважає, що позивачем обраний ефективний засіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконним наказу Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» від 29.09.2020 № 1062-к, про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок Відокремленого підрозділу «Атомпроектінжинірінг» Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» з 30.09.2020. Позивач просив суд про поновлення його з 29 вересня 2020 року, проте, вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вважається, що в день працівник в день звільнення працював, а тому поновленим на роботі він може бути лише з наступного дня.

Крім цього, підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.09.2020 по 29.06.2021, що за вказаний період становить 791533,04 коп. (сума зазначена без урахування зборів та обов`язкових платежів).

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до статей 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Як вбачається із змісту позовної заяви та встановлено в судовому засіданні, позивач заподіяння моральної шкоди обґрунтовує тим, що внаслідок несправедливого звільнення позивач відчував моральні страждання, втратив нормальні життєві та виробничі зв`язки, що призвело до значних душевних переживань та вимагало значних зусиль для відновлення попереднього стану. В зв`язку з цим, позивач вважає, що незаконними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 20000,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

При цьому, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» від 29.09.2020 № 1062-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на посаді першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок Відокремленого підрозділу «Атомпроектінжинірінг» Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» з 30.09.2020.

Стягнути з Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (код ЄДРПОУ 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.09.2020 по 29.06.2021 у розмірі 791 533(сімсот дев`яносто одна тисяча п`ятсот тридцять три)грн. 04 коп.(сума зазначена без урахування зборів та обов`язкових платежів) та 20000(двадцять тисяч)грн. 00 коп. моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: