Ухвала суду № 98930282, 05.07.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14666/17

Провадження № 2/752/255/21

У Х В А Л А

05 липня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.,

вирішивши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-сіті» про передачу справи за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-сіті» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання договорів цесії недійсними за підсудністю,

встановив:

ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2021 року справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-сіті» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання договорів цесії недійсними, прийнято до провадження суддею Плахотнюк К.Г., за правилами загального позовного провадження,з призначенням справи до судового розгляду.

До початку розгляду справи по суті представник позивача ТОВ «Аверс-сіті» подав до суду клопотання про передачу справи за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області, з тих підстав, що предметом спірних договорів є майнові права на нерухоме майно, яке знахордиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином, а тому суд вирішив за можливе провести розгляд клопотання за їх відсутності.

Так, частиною першою 1 ст. 30 ЦПК України встановлено виключну підсудність для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У листі від 20.03.2008р. Верховний Суд України роз`яснив, що правила виключної підсудності, стосуються позовів щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, а також речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п.41.42 постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» за №3 від 01 березня 2013 року роз`яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена і в листі Апеляційного суду м. Києва від 01.08.11 р. «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ за апеляційними скаргами на ухвали судів першої інстанції про відкриття провадження; відмову у відкритті провадження; повернення заяви позивачеві та передачі справ з одного суду до іншого (ст. ст. 115, 116, 121, 122 ЦПК України від 18.03.2004)», де суд вказує, що поняття "позови, що виникають з приводу нерухомого майна" є більш широке, ніж поняття "позови, де предметом спору є нерухоме майно". А тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

У зв`язку з викладеним, даний позов повинен бути прийнятий за правилами виключної підсудності, визначеним ч. 1 ст. 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням майна, яке є предметом договорів, які в свою чергу позивач просить визнати недійсними.

Відтак, застосовуючи положення норми частини першої статті 30 ЦПК України, матеріали справи підлягають направленню для розгляду справи до Ірпінського міського суду Київської області, так як відповідний позов має пред`являтись до суду за місцем знаходження нерухомого майна, яке є предметом спірних договорів.

Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27,30,31 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

передати справу №752/14666/17, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-сіті» про передачу справи за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-сіті» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання договорів цесії недійсними, до Ірпінського міського суду Київської області ( 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Мінеральна, буд. 7).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Суддя: К.Г. Плахотнюк