Рішення № 98929208, 10.08.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/728/16-ц

Провадження № 2/202/817/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 серпня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді: Бєсєди Г.В.

за участю секретаря: Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № DNU0AK00817427 від 17.09.2007 року у загальному розмірі 33357,76 доларів США (764 226, 28 грн. по курсу НБУ станом на 09.12.2015 року), а також суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит у загальній сумі 23 213,81 доларів США, зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту - 14.09.2012 року включно. Відповідач отримавши кредит належним чином своїх обов`язків за договором не виконував, використавши кредитні кошти, не здійснював погашення боргу, сплату процентів та інших обумовлених договором платежів, в результаті чого станом на 09.12.2015 року утворилася заборгованість в розмірі 33 357,76 доларів США (764226,28 грн. по офіційному курсу НБУ), з яких: 9448,46 доларів США - заборгованість за кредитом; 4839,67 доларів США - заборгованість по процентам; 202,72 доларів США - заборгованість по комісії; 18866,67 доларів США - пеня. Вимоги позивача щодо повернення заборгованості не були виконані відповідачем, у зв`язку з чим банк просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність.

Представник ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без їх участі та просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № DNU0AK00817427 від 17.09.2007 року, долученого до матеріалів справи у копії, відповідач ОСОБА_1 17.09.2007 року отримав у ЗАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк», кредит у сумі 23213,81 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (п.п. 1, 7 кредитного договору).

Кредит було надано відповідачу на строк з 17.09.2007 року по 14.09.2012 року для таких цілей: 16898,30 дол. США - на купівлю автомобіля, 6,8 дол. США - на оплату послуг з реєстрації предмету застави, 1023,29 дол. США - на оплату страхових платежів згідно договору особистого страхування від 17.09.2007 року, 168,98 дол. США на оплату винагороди за надання фінансово інструменту, 5116,44 дол. США на оплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбаченому кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов зазначеного кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших обумовлених договором платежів, заборгованість за ним станом на 09.12.2015 року утворилася в розмірі 33357,76 доларів США (764226,28 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 09.12.2015 року), з яких: 9448,46 доларів США - заборгованість за кредитом; 4839,67 доларів США - заборгованість по процентам; 202,72 доларів США - заборгованість по комісії; 18866,67 доларів США - пеня (432235,41 грн. згідно з офіційним курсом НБУ станом на день розрахунку позивачем заборгованості, тобто станом на 09.12.2015 р.).

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2012 року по справі № 2/0417/5269/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNU0AK00817427 від 17.09.2007 року у розмірі 9544,63 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом від 28.04.2012 року складає 76261,56 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 862,62 грн. судовий збір.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2012 року заборгованість у повному обсязі за тим самим кредитним договором вже стягнута, а тому повторне стягнення кредиту всупереч положень статті 61 Конституції України призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те ж саме зобов`язання, у зв`язку із чим в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.

Вказане стосується й нарахованих відсотків.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів та пені не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такі правові висновки, що узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими.

За таких обставин, оскільки у позивача було відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, проценти та пеню, нараховані в межах строку дії кредитного договору при наявності судового рішення про стягнення цих сум, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, а вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, банк не заявляв, то у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за його безпідставністю.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-81, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: Г.В. Бєсєда