Ухвала суду № 98928550, 11.08.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/22275/21

Провадження № 1-кс/947/10940/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , власника майна ОСОБА_6 , , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021162150000541 від 07.06.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021162150000541 від 07.06.2021 за фактом вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 .

Так, у ході досудового розслідування 24.07.2021 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , при проведенні якого виявлено та вилучено речі, перелік яких міститься у клопотанні.

Згідно клопотання, вилучене майно необхідне органу досудового розслідування з метою подальшого проведення у кримінальному провадженні ряду відповідних судових експертиз та у разі встановлення факту, що вилучені речі є виключеними з цивільного обігу та є заборонені в користуванні, то вирішення питання щодо притягнення власників до відповідальності, а також перелічені предмети можуть бути засобами вчинення злочину.

Отже, з метою досягнення дієвості кримінального провадження, накладення арешту на зазначене у клопотанні майно обумовлюється необхідністю збереження речових доказів та їх подальшого використання в доказуванні. У свою чергу, не застосування цього заходу може призвести до знищення, втрати або приховування вилученого майна та перешкоджати об`єктивному дослідженню та встановленню усіх обставин скоєного кримінального правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, просив клопотання задовольнити, та повідомив що на заміні.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, вилучені речові докази необхідно дослідити, ОСОБА_10 представилася колишньою дружиною ОСОБА_11 , експертизи наразі непризначені, вилучені речі ще не оглянуті.

Представник власника майна в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, та зазначив, що вилучене майно належить ОСОБА_12 та її дитині.

Власник майна в судовому засіданні зазначила, що вилучене майно належить їй, з ОСОБА_11 у офіційному шлюбі не були, та він з нею не проживає, а проживає зі своєю матір`ю.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, посилання слідчого на подальше проведення у кримінальному провадженні ряду відповідних судових експертиз та у разі встановлення факту, що вилучені речі є виключеними з цивільного обігу та є заборонені в користуванні, то вирішення питання щодо притягнення власників до відповідальності, а також перелічені предмети можуть бути засобами вчинення злочину, на думку слідчого судді є безпідставними та не підтверджуються жодним доказом.

Слідчий суддя зазначає, що у вказаному клопотанні та під час судового засідання прокурором, разом зі слідчим не доведено необхідності в накладенні арешту на вилучене майно, враховуючи факт того, що під час судового засідання слідчий повідомив про те, що з моменту вилучення вказаного майна жодна експертиза не призначена та вилучене майно не оглянуто. Разом з тим, слідчий не зміг обґрунтувати значення вказаних речей для вказаного кримінального провадження, а власником майна взагалі не є ОСОБА_9 .

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021162150000541 від 07.06.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1