Рішення № 98928318, 11.08.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6543/21

провадження № 2-а/753/221/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор поліції 3 батальйону 3 роти УПП в м. Києві Хлівенко Денис Миколайович про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор поліції 3 батальйону 3 роти УПП в м. Києві Хлівенко Денис Миколайович, за вимогами якого просив скасувати постанову ЕАН № 3866675 від 04.03.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити. Обґрунтовуючи вимоги позову позивач посилався на те, що 04.03.2021 о 17-й год. рухаючись на своєму автомобілі по бульвару Перова виявив факт порушення автомобілем патрульної поліції (номерний знак: НОМЕР_1 ) правил дорожнього руху, а саме рух у смузі, відведеній для громадського транспорту, про що свідчив інформаційно-вказівний знак «5.11», без увімкненого проблискового маячка. Після зупинки автомобіля патрульної поліції (номерний знак: НОМЕР_1 ) позивач здійснив зупинку поруч, з метою повідомлення працівників поліції про вчинення ними діянь, які мають ознаки адміністративного правопорушення. У цей момент екіпаж поліції зупинив інший транспортний засіб та складав на нього адміністративний матеріал. Після відмови патрульними у прийнятті звернення позивача з приводу порушення водієм патрульного автомобіля вимог ПДР, інспектор патрульної поліції у відповідь зробив зауваження (усне) про начебто забруднені номери автомобіля під керуванням позивача. На це позивач відразу відреагував, відкрив багажник, взяв ганчірку та протер задній номерний знак. По спливу деякого часу інспектор патрульної поліції, який був явнораздратований поведінкою позивача, з порушенням правил етичної поведінки вирішив притягнути позивача до адміністративної відповідальності та почав вимагати документи без достатніх на те підстав. Зауважив, що підставою притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п. 30.2 Правил дорожнього руху може бути лише будь які фактичні дані відповідно до вимог КУпАП (зроблена інспектором фото-, відеофіксація номерних знаків на відстані 20 метрів, на якій не буде видно номерних знаків. Також мають бути проведені відповідні заміри цієї відстані тощо). Після цього, патрульний поліції Хлівенко Д.М. декілька разів відмовив у задоволенні клопотань позивача щодо перенесення розгляду справи за місцем скоєння правопорушення. Таким чином, на переконання позивача відбулось порушення процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення, що є прямим порушенням процесу розгляду адміністративної справи.З огляду на той факт, що працівниками поліції не було доведено факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, позивач вмотивовано відмовив у наданні працівникам поліції для ознайомлення посвідчення водія та інших витребуваних працівниками поліції документів. Таким чином позивач вважав постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3866675 за адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП безпідставною, необґрунтованою та протиправною, а тому просив її скасувати.

Враховуючи, що вказана постанова була отримана позивачем засобами поштового зв`язку 18.03.2021, просив поновити строк на її оскарження.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 19.04.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

У встановлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що інспектор поліції при складанні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, а постанова серії ЕАН №3866675 від 04.03.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, тому, на його думку немає підстав для її скасування, а доводи позову є безпідставними.

23.07.2021 представником позивача подано відповідь на відзив. Представник відповідача заперечив, доводи викладені відповідачем у відзиві. Вказав, що в матеріалах справи відсутні належні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, інспектором патрульної поліції порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не складено протокол про адміністративне правопорушення. Просив задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження сторони в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

У поданій заяві позивач просить поновити строк на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

У справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі встановлено строк на оскарження постанови протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови), оскільки постанова позивачем була отримана засобами поштового зв`язку 18.03.2021, а позов подано до суду 26.03.2021, відтак позивачем такий строк не пропущено, а тому він не підлягає поновленню.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2021 інспектор поліції 3 батальйону 3 роти УПП в м. Києві Хлівенко Д.М. складено постанову відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №3866675, в якій зазначено, що позивач, керував транспортним засобом «Hyundai», номерний знак НОМЕР_2 , по бул. Перова, 54 в м. Києві із забрудненим заднім держаним номерним знаком та на законну вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ, чим порушив п. 2.4 «а» ПДР України.

Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до пп. "а" пункту 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Пунктом 21.4 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, установлену законом.

Отже, керування транспортним засобом можливе лише за наявності Полісу, і такий може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом у разі порушення ПДР.

Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі статтею 53 Закону №1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас, підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс.

Отже, вимозі працівника поліції щодо пред`явлення полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не обов`язково має передувати порушення водієм ПДР або скоєння дорожньо-транспортної пригоди, адже обов`язок мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс, а також права працівників Національної поліції контролювати дотримання даної вимоги ПДР не ставляться у залежність від вчинення водієм порушення ПДР чи спричинення ДТП.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 року у справі №465/6677/16-а та у постанові від 03.04.2019 року № 675/1207/17.

Як убачається із долученого відповідачем відеозапису позивачу було роз`яснено, що він порушив вимоги ПДР, зокрема керував транспортним засобом із забрудненим заднім державним номерним знаком. Після його зупинки відмовився на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що у інспектора поліції були правові підстави для реалізації повноважень вимагати у позивача посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що спростовує доводи позивача, викладені у позові, про те, що відповідачем не доведено факту настання випадків за яких законним є пред`явлення вказаних документів на вимогу інспектора патрульної поліції.

При цьому і в самому позові позивач фактично не заперечує, що на зауваження працівників поліції з приводу забрудненого номерного знаку, він відкрив багажник транспортного засобу, взяв ганчірку, та протер задній номерний знак.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому із позову та відповіді на відзив вбачається, що позивач не заперечував, що на вимогу інспектора пред`явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), ним надано не було, а доводи позивача в позові про те, що відповідач не мав права вимагати вказані документи, суд не приймає до уваги, оскільки діючими нормативно-правовими актами прямо передбачено обов`язок особи, яка керує транспортним засобом, пред`явити вищезазначені документи на вимогу працівника поліції.

Разом з тим, як убачається із відеозапису, наданого відповідачем до матеріалів справи, позивач відмовився надавати на вимогу інспектора патрульної поліції вищезазначені документи, оскільки на його думку, порушення правил дорожнього руху він не вчиняв, а тому і документів пред`являти не має.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи позивача, що технічний запис є неналежним доказом у справі, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до неї додається запис з нагрудної камери № АА00902.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для не прийняття до уваги наданого відеозапису.

Висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17, від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а.

У відповідності до вимог частини 3 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Частина 2статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому слід зазначити, що відповідно до положень закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

Щодо доводів позивача про порушення вимог ст. 268 КпАП України, то суд зазначає наступне.

Згідно з даною нормою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених законодавчих положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відмова у відкладенні розгляду справи з метою здійснення його саме в такій формі, як бажає позивач (тобто, не на місці вчинення правопорушення) жодним чином не зумовлює порушення прав, визначених ст. 268 КУпАП, оскільки процедура, визначена законодавством, повністю дотримується.

До того ж, суд звертає увагу, що досліджуючи відеозапис, що наданий позивачем до позову, ОСОБА_1 вказує, що він є адвокатом та пропонує свою правову допомогу водію, який також був зупинений працівниками поліції.

Таким чином, інспектором патрульної поліції було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи.

Взявши до уваги викладене вище, інспектор поліції 3 батальйону 3 роти УПП в м. Києві Хлівенко Д.М. діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією.

А за таких обставин у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Враховуючи результати розгляду справи, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 242, 243-246, 262, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор поліції 3 батальйону 3 роти УПП в м. Києві Хлівенко Денис Миколайович про скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мицик Ю.С.