Ухвала суду № 98926104, 11.08.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2290/21

Провадження № 4-с/309/10/21

У Х В А Л А

11 серпня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді: Піцура Я.Я.

з участю секретаря судового засідання: Томищ Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою Комунального некомерційного підприємства «Хустська стоматологічна поліклініка» Хустської міської ради Закарпатської області на дії та рішення державного виконавця,–

В С Т А Н О В И В:

07.07.2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Хустська стоматологічна поліклініка» Хустської міської ради Закарпатської області (далі по тексту – КНП «Хустська стоматологічна поліклініка») звернулося до суду із скаргою на рішення та дії державного виконавця. Скарга обґрунтована тим, що 03.06.2021 року старшим державним виконавцем Хустського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Грець М.М. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №309/3389/18 виданим 27.05.2021 року Хустським районним судом Закарпатської області про стягнення з КНП «Хустська стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 54 920,89 грн. та 840,80 грн. судового збору. 04.06.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на поточний рахунок КНП «Хустська стоматологічна поліклініка». Такі дії державного виконавця є неправомірними, а постанова про арешт рахунку боржника є незаконною, оскільки накладено арешт на рахунок боржника, що призначений для виплати заробітної плати. Накладення такого арешту суперечить ч.2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» та унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві та оплату праці. Скаржник звертався до начальника відділу ДВС з листами щодо неправомірності накладення арешту на рахунок боржника, однак такі не були взяті до уваги. А 01.07.2021 року банком на виконання платіжної вимоги було проведено списання з рахунку 60 581,97 грн.

З таких обставин просить суд: 1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Хустського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Грець М.М. при прийнятті постанови про арешт коштів боржника від 04.06.2021 року та скасувати її; 2) стягнути з Хустського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь КНП «Хустська стоматологічна поліклініка» безпідставно стягненні 60 681,97 грн.

Ухвалою Хустського районного суду від 09.07.2021 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою КНП «Хустська стоматологічна поліклініка» в частині вимог про стягнення коштів.

Ухвалою Хустського районного суду від 09.07.2021 року прийнято до провадження скаргу КНП «Хустська стоматологічна поліклініка» на рішення та дії державного виконавця.

У відзиві на скаргу Хустський РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) просить відмовити в її задоволенні. В обґрунтування скарги посилається на те, що скаржником пропущено 10-денний строк на подання скарги. Зокрема постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2021 року направлялася боржнику на його адресу, з такою боржник ознайомлений під особистий підпис 07.06.2021 року та крім того отримана засобами поштового зв`язку 10.06.2021 року. Також вказує, що державним виконавцем правомірно накладено арешт на рахунок боржника, а його твердження, що такий рахунок є з спеціальним режимом використання є хибним.

В судове засідання державний виконавець, стягувач та боржник не з`явилися, що відповідно до статті 450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду подання.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що на виконанні у Хустського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 65664541 за примусового виконання виконавчого листа №309/3389/18 виданого 27.05.2021 року Хустським районним судом Закарпатської області про стягнення з КНП «Хустська стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 54 920,89 грн. та 840,80 грн. судового збору.

Постановою старшого державного виконавця Хустського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Грець М.М. від 04.06.2021 року у виконавчого провадженні № 65664541 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику КНП «Хустська районна стоматологічна поліклініка» (а.с.6).

Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Приписами ст. 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Даючи оцінку доводам ДВС щодо пропуску строку подання скарги, суд зазначає, що в даному випадку оскаржується постанова про арешт коштів боржника від 04.06.2021 року, а не постанова про відкриття виконавчого провадження. Відтак надання ДВС доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, жодним чином не підтверджує факт отримання ним і постанови про арешт коштів боржника від 04.06.2021 року, та відповідно не свідчить про те, що боржнику було відомо про таку постанову. А отже відсутні підстави стверджувати, що боржнику стало відомо про існування постанови від 04.06.2021 року

Відповідно до частини 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями частини першої статті 18 ЦПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами..

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_1 відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту (у якій було чітко зазначено про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом), на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

З матеріалів справи не вбачається, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати своїм працівникам. При цьому листи боржника від 07 червня 2021 року (а.с.11, 12) та від 17.06.2021 року (а.с.13, 14) про зняття арешту з рахунка № НОМЕР_1 правомірно були відхилені виконавцем, оскільки в цій заяві боржник не вказав, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не додав документів, підтверджуючих ці обставини.

Аналогічний за змістом висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 905/361/19 від 19.05.2020 року.

Отже доводи скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця при прийнятті постанови від 04.07.2021 року є необґрунтованими та за своїм змістом суперечать вищевказаному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, а тому відхиляються судом.

При цьому щодо посилання скаржника на висновки КГС у складі Верховного суду від 10.10.2019 року у справі №916/1572/19 та від 27.06.2019 року у справі №916/73/19, то такі не можуть бути підставою для задоволення скарги оскільки: по-перше при застосуванні норм права пріоритет надається правовим висновкам саме Великої Палати Верховного Суду, висловлених з цього питання; по-друге у зазначених вище судових рішеннях КГС хоча й зроблено було певні висновки, на які посилається скаржник, однак за результатом розгляду зазначених справ, КГС залишив у силі рішення, якими накладено арешт на кошти заявника.

Вказане є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 260, 261, 354, 451 ЦПК України суд, –

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні скарги Комунального некомерційного підприємства «Хустська стоматологічна поліклініка» Хустської міської ради Закарпатської області на дії та рішення державного виконавця - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання через Хустський районний суд, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, в цей же строк з дня складання повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 11 серпня 2021 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.