Рішення № 98925809, 10.08.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/3446/21

Провадження №2/242/1065/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капітонова В.І., при секретарі Гречка К. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська» про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Котляревська» про відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах відповідачем з 29 травня 2006 року по 29 березня 2021 року. Під час роботи на підприємстві відповідача він отримав професійне захворювання, первинно йому встановлено 60% втрати працездатності та 3 групу інвалідності. Згідно акту за формою П-4 причиною захворювання є тривала робота в умовах робота в умовах запиленості повітря робочої зони, рівня шуму, які перевищують гранично допустимі норми. Внаслідок професійного захворювання позивач зазнав моральну шкоду, яку пов`язано з фізичним болем, переживаннями, порушенням звичайного укладу життя, постійним лікуванням. Просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди на його користь 106 140,00 грн.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від представника відповідача надійшов відзиву на позовну заяву, де він просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди, позивач був обізнаний із умовами праці, але свідомо та з власної волі виконував роботу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Котляревська». Дані обставини підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_1 .

Згідно з копією акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, складеного 05 травня 2021 року, професійне захворювання позивача виникло за таких обставин: тривала робота в умовах запиленості повітря робочої зони та фізичного перенавантаження, вимушеної робочої пози, яка перевищувала санітарно-гігієнічні нормативи. Перевищення ГДК пилу на робочому місці в десятки разів. Невиконання у повному обсязі заходів по боротьбі з пилом, тривалий час в шкідливих умовах праці більше 30 років. Причина професійного захворювання: важка фізична праця; відсутність на підприємстві протирадикулітних поясів; недосконалість технологічних процесів; перевищення концентрації пилу на робочому місці; невиконання у повному обсязі заходів по боротьбі з пилом.

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА № 098568, виданої 27 травня 2021 року, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності первинно 60% безстроково за професійним захворюванням, встановлено 3 групу інвалідності. Потреба у медикаментозному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи з положення ст. 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст.ст. 76,77 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що професійне захворювання, встановлене у позивача, заподіює йому моральні страждання, тому що через нього він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Внаслідок професійного захворювання, позивач зіткнувся з труднощами побутового плану. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступень вини відповідача, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

Таким чином, суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 60 000,00 гривень є достатнім для відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, спричиненої йому стійкою втратою працездатності у розмірі 60 відсотків внаслідок професійного захворювання.

У задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.

З урахуванням зазначеної ціни позову, яку пред`явив позивач - 106 140,00 грн., сума судового збору за подання даної заяви становить 1 061,40 грн.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, на 57%, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, 57% від 1 061,40 грн. становить 604,99 грн.

Керуючись ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12,13,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля», що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 20 вересня 2000 року Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), у рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426253), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, на користь держави, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, судовий збір в розмірі 604 (шістсот чотири) грн. 99 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І.Капітонов