Ухвала суду № 98925630, 06.08.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9315/21

Провадження № 1-кс/234/5162/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області – Лебединець Г.С., при секретарі – Берліної А.Д., за участю прокурора Франтовської В.О., слідчого Селіверстова С.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Васильєва Ю.Ф.

розглянувши в судовому засіданні в м. Краматорську клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області капітана поліції Селіверстова С.В., погоджене прокурором Краматорської окружної прокуратури Франтовською В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12021052390000555 від 14.04.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

06.08.2021 року старший слідчий СВ Краматорського РУП ГУПН в Донецькій області капітан поліції Селіверстов С.В. звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке мотивує тим, що Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , завідомо знаючи, що операції з наркотичними засобами та психотропними речовинами є незаконними, зберігаючи при собі наркотичну речовину обіг якої обмежено-метадон, переслідуючи корисливі мотиви, реалізуючи свій злочинний умисел, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог ст. ст.7,12,17,25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995, № 62/95-ВР, наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів, 25.06.2021 року о 19 годині 21 хвилин, перебуваючи на вул. Дивногірська в м. Краматорськ, Донецької області, продав за 1000 гривень, тобто незаконно, умисно, збув покупцеві оперативної закупки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подрібнену речовину рослинного походження масою 1,85г, та 3,04г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом. Маса канабіса, в перерахунку на суху речовину, складає 1,62г та 2,69г. Загальна маса канабіса, в перерахунку на суху речовину, складає 4,31г.

04.08.2021 ОСОБА_1 , на підставі ст. 208 КПК України, був затриманий за підозрою у вчинення вказаного кримінального правопорушення.

05.08.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області, громадянин України, який має середню освіту, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , протоколом оперативної закупки, висновком судово-хімічної експертизи, матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Запобіжні заходи - це превентивні заходи процесуального примусу попереджувального характеру, які за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, з метою забезпечення їх належної процесуальної поведінки.

У відповідності до ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Також метою застосування запобіжних заходів є запобігання спробам вчинити дії, або не виконувати покладені на підозрюваного, обвинуваченого процесуальні обов`язки.

У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років позбавлення волі.

Враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України вважаю, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі буде:

-переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, проживає на території м. Краматорськ, Донецької області, зазначений населений пункт знаходиться неподалік зони розмежування із тимчасово непідконтрольними Україні територіями так званої «ДНР», враховуючи вкрай напружену ситуацію в регіоні через проведення антитерористичної операції та операції об`єднаних сил, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватися на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та взагалі виїхати за межі України, у зв`язку із чим інші, більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного. При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання. Аналогічних висновків ЄСПЛ дійшов у справах «Ілійков проти Болгарії», та «Летельє проти Франції».

-незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об`єктивної картини може впливати на свідків, які безпосередньо стали очевидцями вчинення даного злочину, може спробувати переконати або домовитись, або залякати вказаних осіб щодо надання ними неправдивих свідчень. При наданні оцінки ступеню даного ризику, необхідно враховувати п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі», ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

-вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів), яке має систематичний характер.

Обґрунтування неможливості застосувати більш м`які запобіжні заходи.

У відповідності до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м`яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано прокурором.

Зокрема, зважаючи на тяжкість вчиненого злочину, такий запобіжний захід у виді як особисте зобов`язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то застосування більш м`якого запобіжного заходу, щодо ОСОБА_1 , окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги вищенаведене, застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде достатнім для дотримання ним покладених процесуальних прав та обов`язків на час проведення судового розгляду у даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання, просили його задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід - домашній арешт. Зазначив, що не має наміру переховуватися від слідства та суду.

В судоводму засіданні захисник - адвокат Васильєв Ю.Ф. заперечував проти клопотання, просив застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід. Зазначив, що, з урахуванням обставин провадження, мала місце провокація злочину. Просив суд врахувати, що підозрюваний працює, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, від яких має дитину. При цьому уточнив, що ОСОБА_1 не записаний в свідоцтві про народження дитини її батьком.

Слідчий суддя, вислухав сторони кримінального провадження, вважає, що клопотання обґрунтоване і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити всі обставини перелічені у зазначеній статті.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочате кримінальне провадження №12021052390000555, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України.

04.08.2021 ОСОБА_1 , на підставі ст. 208 КПК України, був затриманий за підозрою у вчинення вказаного кримінального правопорушення.

05.08.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення. Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України: а саме те, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, отже менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_1 , вік та стан здоров`я підозрюваного, його соціальні зв`язки, сімейний стан, майновий стан, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі домашнього арешту.

На переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно з частиною 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, в якому він обґрунтовано підозрюється, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, слідчий суддя вважає необхідним призначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в розмірі 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень.

Крім того, слідчий суддя вважає необхідним відповідно до ст.183 ч.3 КПК покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст.194 цього Кодексу у разі внесення застави на строк не більш ніж два місяці, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду по першому виклику;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі всіма особами по даному кримінальному провадженню;

-здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч.8 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого суді, суду без поважних причин, чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 194 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області капітана поліції Селіверстова С.В., погоджене прокурором Краматорської окружної прокуратури Франтовською В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12021052390000555 від 14.04.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Бахмутська установа виконання покарань № 6» до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до закінчення 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_1 , тобто з 04 серпня 2021 року по 02 жовтня 2021 року, включно.

Визначити розмір застави ОСОБА_1 у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в розмірі 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, який перерахувати на рахунок № UА 828201720355259003000011792, отримувач коштів ДКСУ м. Київ, код отримувача (код за ЄДОПОУ) 26288796, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду по першому виклику;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі всіма особами по даному кримінальному провадженню;

-здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити, що у разі невиконання даних обов`язків, згідно зі ст.182 ч.8 КПК України, заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого суді, суду без поважних причин, чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошений 09.08.2021 року о 08-30 год.

Слідчий суддяГ. С. Лебединець